Ухвала суду № 41903647, 27.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-9029/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

27 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Он-Лайн Карт Дата Цент» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, третя особа - Міністерство доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Он-Лайн Карт Дата Цент» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерства доходів і зборів України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.01.2012 року №0000052350 та від 17.04.2012 року № 00001082260.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2013 року, у справі № 2а-9029/12/2670 в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Он-Лайн Карт Дата Центр» відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено відповідний Акт від 29.12.2011 року №394/23-50/33262675.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого ним занижено податок на прибуток, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 925 955,00 грн., в тому числі на 31 574,00 грн. за 1 кв. 2010 року, на 60541,00 грн. за І півріччя 2010 року, на 149981,00 грн. за 9 міс. 2010 року, на 286219,00 грн. за 2010 рік, на 200279,00 грн. за 1 кв. 2011 року, на 208099,00 грн. за 2 кв. 2011 року, на 439457,00 грн. за 3 кв. 2011 року; пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено на 771331,00 грн. суму податкового кредиту з податку на додану вартість, в тому числі за січень 2010 року в сумі 1002,00 грн., за лютий 2010 року в сумі 15995,00 грн., за березень 2010 року в сумі 8263,00 грн., за квітень 2010 року в сумі 8125,00 грн., за травень 2010 року в сумі 7590,00 грн., за червень 2010 року в сумі 74599,00 грн., за липень 2010 року в сумі 23811,00 грн., за серпень 2010 року 23578,00 грн., за вересень 2010 року в сумі 24163,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 24306,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 37720,00 грн., за грудень 2010 року в сумі 46959,00 грн., за січень 2011 року в сумі 42008,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 58734,00 грн., за березень 2011року в сумі 59481,00 грн., за квітень 2011 року в сумі бб891,00 грн., за травень 2011 року в 59857,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 83287,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 58037,00 грн.

На підставі виявлених порушень відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення 18.01.2012 року №0000052350, яким позивачу збільшено на 771 331,00 грн. суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість і застосовано 107 539,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000062350, яким позивачу збільшено на 925 955,00 грн. суму грошового зобов'язання з податку на прибуток і застосовано 129 395,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатом адміністративного оскарження, рішенням ДПС у м. Києві про результати розгляду первинних скарг №2186/7/12-114 від 27.03.2012 року, податкове повідомлення-рішення відповідача від 18.01.2012 року №0000052350 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 18.01.2012 року №0000062350 скасовано в частині 57 839,50 грн. застосованої штрафної санкції, в іншій частині - залишене без змін.

У зв'язку з вищевикладеним, 17.04.2012 року відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №00001082260, яким позивачу збільшено на 925 955,00 грн. суму грошового зобов'язання з податку на прибуток і застосовано 71 555,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (чинного на момент проведення перевірки та ухвалення судового рішення), норми якого кореспондуються із відповідними приписами Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинних на момент здійснення господарських відносин Позивачем з його контрагентом) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до ст. 1, частини першої ст. 3 та частини першої, другої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не відносяться до податкового кредиту, зокрема, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тобто, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Про відсутність факту здійснення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

З метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість має бути підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарських операцій: договори, акти виконаних робіт тощо; фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку, що збігається з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною, зокрема, в листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем, як замовником, та ДП «Центр Автоматичної Ідентифікації», як виконавцем, укладено Договори з надання послуг по технічній підтримці програмного забезпечення від 15.06.2009 року №15/06 та від 02.05.2010 року № ТП 02-05/10, за умовами яких, з урахуванням положень додаткових угод до них, виконавець, використовуючи власне обладнання та програмне забезпечення, зобов'язувався надати замовнику послуги з налаштування, приймання, обробки, зберігання інформації

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, оборотно-сальдові відомості по рахунку контрагента.

Використання позивачем отриманих від контрагента послуг у своїй господарській діяльності підтверджується наявними в матеріалах справи Договорами про надання послуг №У 11-08/09 від 11.03.2009 року та №ПР 01/05-2010 від 01.05.2010 року, укладених позивачем з ТОВ «Альянс Холдинг».

Згідно із частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем наданими первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, належним чином підтверджено реальність та фактичність укладеного з контрагентом правочину, він відповідає економічному змісту та господарській меті, у свою чергу, відповідачем до судів першої та апеляційної інстанцій будь-яких доказів на підтвердження фіктивності та/або відповідних судових рішень щодо визнання договору між позивачем і його контрагентом недійсним не надано, у зв'язку з чим, не доведено «безтоварності», укладеного позивачем з його контрагентом правочину.

Отже, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного відповідачем рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 04.12.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Сорочко Є.О.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Сорочко Є.О.