Постанова № 41903248, 04.12.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1144/14

04 грудня 2014 року 17год. 45хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. за участю секретаря судового засідання Демчук І.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1,

відповідача 1: представник Негрей А.С.,

відповідача 2 : представник не з'явився,

відповідача 3: представник не з'явився,

відповідача 4: представник не з'явився,

третя особа: представник Пашковська В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доДержавної міграційної служби України в Рівненській області, ОСОБА_4, ОСОБА_4, як законного представника неповнолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Ново-Українська сільська рада Рівненського району Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинення певних дій, , - ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної міграційної служби України в Рівненській області, ОСОБА_4, ОСОБА_4, як законного представника неповнолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Ново-Українська сільська рада Рівненського району Рівненської області, відповідно до якого просить суд визнати неправомірними дії посадових осіб служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області щодо безпідставної реєстрації ОСОБА_4 та її дітей, по АДРЕСА_1 та скасувати реєстрацію з внесенням відповідних відомостей до будинкової книги, зобов'язати Державну міграційну службу України в Рівненській області внести до відповідних баз обліку реєстрації місця проживання фізичних осіб та до будинкової книги відомості щодо скасування безпідставної реєстрації ОСОБА_4 та її дітей.

В судовому засіданні 04 грудня 2014 року ОСОБА_1, у відповідності до довідки виданої Новоукраїнською сільською радою від 04.12.2014 року №1539, зменшила позовні вимоги в частині скасування реєстрації ОСОБА_4 по АДРЕСА_1.

Позивач в судовому засіданні надала пояснення аналогічні позовній заяві, зокрема пояснила суду, що вона спільно зі своїм братом ОСОБА_8 є співвласницею домоволодіння за адресою АДРЕСА_1. Вказала, що в лютому 2012 року при зверненні до Ново-Української сільської ради з заявою про отримання довідки про склад сім'ї, їй стало відомо, що за вищевказаною адресою також зареєстровані ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які є дітьми ОСОБА_8, однак, за вказаною адресою не проживають та не ведуть з ним спільного господарства. Зазначила, що оскільки, нею згода на реєстрацію ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 не надавалася, то реєстрація місця проживання зазначених осіб за вказаною адресою здійснена з порушенням законодавства, а тому підлягає скасуванню. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач 1 - Державна міграційна служба України в Рівненській області - позов не визнав про що подав письмові заперечення. Представник Державної міграційної служби України в Рівненській області надала пояснення аналогічні позовній заяві, зокрема пояснила суду, що на час виникнення спірних правовідносин оформлення документів з питань реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання регламентувалося Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 року №985 та наказом МВС України від 03.02.2006 року №96 "Про затвердження Примірного регламенту з оформлення документів та контролю з питань реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні". Вказала, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 року №985 підпис власника, або співвласника житла, їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання не потрібен у разі вселення до батьків їх неповнолітніх дітей. Просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач 2 - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, про причини неприбуття суд не повідомила. Про дату, час і місце судового розгляду, з урахуванням вимог ст.ст.33,35 Кодексу адміністративного судочинства України, повідомлена належним чином.

Відповідач 3 - ОСОБА_4, як законний представник неповнолітнього ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, про причини неприбуття суд не повідомила. Про дату, час і місце судового розгляду, з урахуванням вимог ст.ст.33,35 Кодексу адміністративного судочинства України, повідомлена належним чином.

Відповідач 4 - ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась, про причини неприбуття суд не повідомила. Про дату, час і місце судового розгляду, з урахуванням вимог ст.ст.33,35 Кодексу адміністративного судочинства України, повідомлена належним чином.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Ново-Українська сільська рада Рівненського району Рівненської області заперечень проти позову не подавала. Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, просила в його задоволенні відмовити повністю.

Відповідно до частини 2 статті 128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

За наведених обставин, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представників відповідачів.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Звертаючись до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, ОСОБА_1 одночасно просила визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними.

Вирішуючи дане питання суд вважає за необхідне врахувати наступні вимоги чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частина перша статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства. Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення. Так, у справі Dеlcourt v. Веlgium Суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Веllet v. Fгаnсе Суд зазначив, що "стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до ч.4 ст.6 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, виходячи з дати, коли вона дізналася про порушене право - 20.02.2012 року та дати першого звернення до загального місцевого суду - 27.06.2012 року, не пропустила шестимісячний строк звернення до суду, оскільки з 27.06.2012 року по 28.03.2014 року справа розглядалася Рівненським районним судом, яким не приймалося рішення по суті, що призвело до затягування розгляду та звернення позивача до Рівненського окружного адміністративного суду лише 17.04.2014 року.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 строк звернення до суду встановлений частиною 2 статті 99 КАС України пропущено з поважних причин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 спільно зі своїм братом ОСОБА_8 є співвласницею домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 (а.с.8-10).

Як вбачається з оглянутої в судовому засіданні довідки про склад сім'ї №175 від 20.02.2012 року, виданої виконавчим комітетом Ново - Української сільської ради громадянці ОСОБА_1, в житловому будинку, який розміщений в АДРЕСА_1, зареєстровано шестеро чоловік, а саме: ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_1, проте фактично проживає троє чоловік, а саме: ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_1 (а.с.114).

З наданої Новоукраїнською сільською радою довідки від 04.12.2014 року №1539 вбачається, що ОСОБА_4 25.11.2014 року була знята з реєстраційного обліку за вказаною адресою (а.с.248).

Із змісту позовних вимог ОСОБА_1, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, вбачається, що вона просить суд визнати неправомірними дії посадових осіб служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області щодо безпідставної реєстрації ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1, за якої вони не проживають та скасувати реєстрацію з внесенням відповідних відомостей до будинкової книжки.

Так, суд зазначає, що відповідно до наказу МВС України від 31.10.2012 року №992 "Про організаційно-штатні зміни, пов'язані з ліквідацією підрозділів у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС, УМВС", Службу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області ліквідовано.

Указом Президента України від 09.12.2010 року №1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" створена Державна міграційна служба України, яка не є правонаступником підрозділів Служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.

З врахуванням вищенаведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються ліквідованого підрозділу, а саме, Служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області. Таким чином, позивачка просить визнати неправомірними дії підрозділу, який ліквідовано та правонаступники якого відсутні, що є неможливим.

Відтак, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині слід відмовити.

Крім того, з позовної заяви вбачається, що позивачка просить суд зобов'язати Державну міграційну службу України в Рівненській області внести до відповідних баз/карток обліку реєстрації місця проживання фізичних осіб та до будинкової книги відомості щодо скасування безпідставної реєстрації ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Суд зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин, оформлення документів з питань реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання осіб регламентувались Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 року №985 та наказом МВС України від 03.02.2006 року №96 "Про затвердження Примірного регламенту з оформлення документів та контролю з питань реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні".

Так, у заяві про реєстрацію місця проживання заявника або його неповнолітньої дитини, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 року №985, зазначено, що підпис власника/співвласника житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання не потрібен, у разі вселення до батьків їх неповнолітніх дітей.

Як вбачається з довідки Управління державної міграційної служби України в Рівненській області, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані діти ОСОБА_8:

- ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, вік на день реєстрації 17 років, 2 місяці, 12 днів;

- ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, вік на день реєстрації 10 років, 7 місяців, 13 днів (а.с.78).

Окрім того, як встановлено судом, та не заперечується позивачем реєстрація ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відбувалася за письмовою згодою їхнього батька ОСОБА_8.

Таким чином, доводи позивача, щодо необхідності отримання її згоди на реєстрацію ОСОБА_6 та ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 не ґрунтується на вимогах нормативно - правових актів, що діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Поряд з тим, наказом МВС України від 22.11.2012 року №1077 затверджено Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів (далі - Порядок).

Згідно пункту 7.1 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи скасовується в разі їх проведення з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до пункту 7.2 Порядку у разі виявлення такого порушення керівник територіального підрозділу ДМС України проводить перевірку підстав реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи, за її результатами складає висновок та приймає рішення про скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи. Копія цього висновку надсилається керівнику головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для здійснення контролю.

Оскільки реєстрація ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відбулася у відповідності до нормативно - правових актів, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, у Державної міграційної служби України в Рівненській області відсутні підстави для скасування такої реєстрації.

Також, як вбачається з розділу ІV (прописка) будинкової книги, відомості щодо реєстрації дітей ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_1 відсутні, а відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 стосовно внесення до будинкової книги відомостей щодо скасування реєстрації ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не підлягають до задоволення (а.с.15-16).

Окрім того, вирішуючи адміністративну справу в частині вимог про внесення до будинкової книги відомостей щодо скасування реєстрації ОСОБА_6 та ОСОБА_5, суд зазначає, що вирішення зазначених вище питань є дискреційним повноваженням відповідача.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Таким чином, вищевказані позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача внести до будинкової книги відомості щодо скасування реєстрації ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин 1,2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач не довела ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги, а відтак, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України в Рівненській області, ОСОБА_4, як законного представника неповнолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Ново-Українська сільська рада Рівненського району Рівненської області - відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Нор У.М.