Ухвала суду № 41902624, 09.12.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 713/1635/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Кириляк А.Ю.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

09 грудня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області на постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до Управління праці та соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому з уточненням позовних вимог просила: визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо невиконання постанови Вижницького районного суду Чернівецької області від 31.10.2011 про виплату позивачу одноразової грошової допомоги до 05.05.2011 в розмірі 3190 грн.; встановити судовий контроль за виконанням постанови суду відповідачем протягом 10 днів з дня набрання законної сили даної постанови.

Постановою Вижницького районного суду Чернівецької області від 29.10.2014 позов задоволено частково: визнано неправомірною бездіяльність відповідача щодо невиконання постанови Вижницького районного суду від 31.10.2011 про виплату позивачу одноразової грошової допомоги до 05.05.2014 в розмірі 3190 грн.; встановлено строк - 1 (один) місяць для подання відповідачем до суду звіту про виконання постанови, з дня набрання постановою законної сили.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що позивач є пенсіонером за віком, згідно протоколу №ІС Чернівецького обласного військового комісаріату від 02.09.2004 її визнано учасником бойових дій.

31 жовтня 2011 року Вижницьким районним судом Чернівецької області прийнята постанова, згідно якої визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті їй як ветерану війни-учаснику бойових дій щорічної разової грошової допомоги до 05.05.2011 в розмірі меншому, ніж це передбачено ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту в розмірі 5 (п'яти) мінімальних пенсій за віком з врахуванням виплаченої суми та зобов'язано провести відповідний перерахунок та виплату щорічної одноразової грошової допомоги з негайним виконанням даної постанови.

При цьому Вінницьким апеляційним адміністративним судом 05.08.2013 постановлена ухвала, згідно якої апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, а постанова Вижницького районного суду Чернівецької області від 31.10.2011 без змін.

05 травня 2014 року ухвалою Вижницького районного суду відмовлено в задоволенні заяви державного виконавця про зміну способу і порядку виконання постанови Вижницького районного суду від 31.10.2011. Під час розгляду даної заяви представник Управління соціального захисту населення Вижницької РДА надав суду розрахунок, де вказано, що сума до сплати становить 3190,00 грн. Однак, на даний час постанова суду не виконана, в зв'язку з тим що немає коштів для виплати допомоги.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно ч.2 ст.257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконувати негайно, є підставою для його виконання. Окрім цього, державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Частиною1 ст.255 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також, для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконувати негайно, є підставою для його виконання (ч.2 ст.257 КАС України).

В силу ч.1 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VI від 05.06.2012 виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень, - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України у порядку, визначеному цим Кодексом.

При цьому, згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» № 719-VII від 16.01.2014 Міністерству соціальної політики України, і відповідно органам соціального захисту населення видатки на виконання судових рішень не передбачені. Додаткових коштів на виконання рішень суду не виділено, і фінансування видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення соціальних допомога окремим категоріям громадян провадиться в межах коштів, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки, тобто, виконання Закону України повністю залежить від фінансування ресурсів дохідної частини державного бюджету

Рішенням Конституційного суду від 26.12.2011 №20-рп/2011 зазначено, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Поряд з тим Конституційний Суд України у рішенні від 27.11.2008 №26-рп/2008 у справі про збалансованість бюджету зазначив, що положення ч.3 ст.95 Конституції України стосовно прагнення держави до збалансованості бюджету України у системному зв'язку з положеннями ч.2 цієї статті ст.46 Конституції України треба розуміти як намагання держави при визначенні Законом про Державний бюджет України доходів і видатків та прийняття законів, інших нормативно-правових актів, які можуть вплинути на доходну і видаткові частини бюджету, дотримуватись рівномірного співвідношення між ними та і обов'язок на засадах справедливого неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами враховувати загальносуспільні потреби, необхідності забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя. Однією із ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соцзахисту за рахунок коштів державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України.

Так, у зв'язку з фактичною неможливістю виконання бюджетними державними органами судових рішень про стягнення, виплату коштів Верховною Радою України 05.06.2012 прийнято Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», відповідно до положень ч. 1 ст. 3 якого виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Тобто списання коштів з рахунків державного органу на виконання судових рішень проводиться лише за умови наявності таких коштів.

Проте з даним висновком погодитись не можна, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги, оскільки у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

З врахуванням викладеного апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правомірно реалізував свої повноваження щодо здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі передбачені ст. 267 КАС України, визнавши бездіяльність відповідача неправомірною та встановивши строк подання до суду звіту про виконання судового рішення.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 1967, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області залишити без задоволення, а постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Сторчак В. Ю.