Ухвала суду № 41902621, 10.12.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/1633/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Маренич І.В.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

10 грудня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Граб Л.С. Сапальової Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасівці" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасівці" про стягнення заборгованості ,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2014 року управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області звернулось в суд з адміністративним позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасівці" про стягнення заборгованості по відшкодуванню Пенсійному фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 14605 грн. 54 коп. за січень-березень 2014 року.

Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 11 вересня 2014 року зазначений вище адміністративний позов задовольнив повністю.

Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Тарасівці" оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі відповідач порушує питання про скасування постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.09.2014 та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Аргументуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663, єдиним виконавчим документом управління Пенсійного фонду є вимога сформована на підставі акту перевірки, які позивачем ані відповідачу, ані суду не надсилались, натомість, позивачем до суду надано тільки розрахунки, що, на думку відповідача, є порушенням матеріального права.

Позивач не скористався правом регламентованим положеннями статті 191 КАС України щодо надання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Сторони в судове засідання призначене на 10 грудня 2014 року не прибули, хоча були повідомлені належним чином про дату, час і місце апеляційного розгляду, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень.

Згідно з частиною 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З врахуванням приписів вищевказаних статей, розгляд апеляційної скарги здійснюється в порядку письмового провадження, при цьому, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до вимог частини 6 статті 12 та частини 1 статті 41 КАС України.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.

Як випливає з матеріалів справи, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Тарасівці" є юридичною особою. Як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області.

Позивачем на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначеної відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв'язку з виплатою та доставкою пенсії за період січень-березень 2014 року в сумі 14605 грн. 54 коп.

Відповідачем було подано уточнюючі довідки на пільгову пенсію громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які працювали на підприємстві відповідача і одержали право на пенсію на пільгових умовах за списком № 2.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення, а відповідно до норм чинного законодавства сплачувати відповідні внески та витрати на виплату та доставку основної пенсії є його обов'язком.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками та зазначає наступне.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через зазначені фонди особам, вказаним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону N 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом N 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону N 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 зазначеного пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

За приписами абзацу п'ятого цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон N 1788-XII), здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком N 1, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону N 1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФУ та Державного бюджету України відповідно.

Зі змісту статті 14 Закону N 1788-XII випливає, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Таким чином, здійснивши системний аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону N 1058-IV у контексті положень статті 14 Закону N 1788-XII суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам за умов, передбачених статтею 14 Закону N 1788-XII.

Оскільки спір у цій справі стосується стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених працівникам колгоспу "Радянський прикордонник", правонаступником якого є сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Тарасівці" відповідно до пунктів "б"-"з" частини1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", то висновок суду першої інстанції про наявність обов'язку у відповідача щодо покриття таких витрат узгоджується з наведеними вимогами законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції на підставі наявних у справі даних правильно виходив з того, що за правилами пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV та відповідно до пункту 1 статті 2 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 400/97-ВР), Підприємство зобов'язане відшкодувати УПФ витрати на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах працівникам за списком № 2. При цьому, таке відшкодування має здійснюватись згідно положень Інструкції.

Згідно з пунктом 6 Інструкції, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Розділу 15 Прикінцевих положень Закону 1058-ІV.

Відповідно до пункту 6.10 Інструкції, відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Якщо пенсія на пільгових умовах призначена із взаємним зарахуванням періодів роботи, передбачених статтями 13, 14 та 55 Закону № 1788-XII, які дали право на цю пільгову пенсію, то відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку цих пенсій здійснюється тими підприємствами, на яких цей стаж було вироблено у розмірах, передбачених частиною 2 "Прикінцевих положень" Закону 1058-ІV.

Судом першої інстанції встановлено, що громадяни ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, працювали в колгоспі "Радянський прикордонник", правонаступником якого є сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Тарасівці".

Порядок відшкодування підприємствами витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначено Інструкцією про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 (далі Інструкція).

Згідно з пунктом 6 Інструкції, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Розділу 15 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За приписами пункту 6.4 вказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточного року протягом десяти днів з новопризначених пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено пунктом 6.8 Інструкції.

Пунктом 6.9 Інструкції встановлено, що не сплачені та/або несвоєчасно сплачені суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, зазначених в абзаці другому пункту 6.1 цієї Інструкції, стягуються з нарахуванням пені та штрафних санкцій відповідно до норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до пункту 6.10 Інструкції, відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до повідомлень про вручення відправлень, розрахунки отримані відповідачем 21.01.2014, 12.02.2014, 12.03.2014 та оскаржені в судовому порядку.

03 червня 2014 року Чернівецьким окружним адміністративним судом винесено постанову якою Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Тарасівці" відмовлено в скасуванні розрахунків №166/03 від 09.01.2014, №654/03 від 06.02.2014 та №1166/03 від 06.03.2014 . Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2014 залишено без змін постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року.

За приписами частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Заборгованість по фактичних витратах на виплату та доставку пенсій за січень-березень 2014 в сумі 14605,54 грн. в добровільному порядку не сплачена.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги пенсійного органу про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є обґрунтованими.

З огляду на викладене, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно з приписами статтей 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасівці" залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Граб Л.С.

Сапальова Т.В.