Постанова № 41902421, 09.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року Справа № 58161/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Старунського Д.М.,

за участю секретаря Щербі С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу комунального підприємства "Сокальжитлокомунсервіс" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.04.2011 року у справі за позовом комунального підприємства "Сокальжитлокомунсервіс" до державної податкової інспекції Сокальському районі Львівської області про визнання нечинним та скасування податкове повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА :

КП "Сокальжитлокомунсервіс" 22.12.2010року звернулось в суд із позовом і державної податкової інспекції в Сокальському районі про визнані нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В позові КП"Сокальжитлокомунсервіс" покликається на те, що 08.12.2010р. державна податкова інспекція Сокальському районі Львівської області провела невиїзну документальну перевірку і питанню своєчасності сплати погоджених сум податкових зобов'язань по ПДВ за період 04.01.2007р. по 29.11.2010р. За результатами перевірки складений Акт про порушені податкового законодавства №1019/1601/31963 156 від 08.12.2010р. У вказаному акті відповідач зафіксував порушення нори вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державний цільовими фондами" та ст.9 Закону України "Про систему оподаткування" - порушений термін сплати погодженої суми ПДВ 36 183,00 три. на 1423 днів. На підставі акту №1019/1601/31963156 від 08.12.2010р. відповідачем 14.12.2010 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0011681601/0 у зв'язку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ передбаченого п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами державними цільовими фондами" та на підставі п.п.17.1.7 п.17.1. ст.17 вказаного Закону затримку на 1425 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкової зобов'язання, зобов'язане сплатити штраф у розмірі 50% - тобто 18 901,52 гри, що фактично не відповідає дійсності - так як частково була проведена оплата Комунальні: підприємством "Сокальжитлокомунсервіс" було частково сплачено податкові зобов'язані по ПДВ по податковій декларації №29374 від 20.12.2006р. в загальні сумі 29 000,00 гри. і графі "Призначення платежу" в платіжних дорученнях зазначалося: "ПДВ за листопад 2006 року" крім того на платіжних дорученнях є відмітки обслуговуючого банку про проведені платежу та дата його проведення. Крім того, зарахування відповідачем своєчасно сплачені податкових зобов'язань з ПДВ в рахунок погашення податкового боргу позбавляє права на списання податкового боргу, передбаченого нормами ст.18 Закону України "Про порядку погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.04.2011 року в задоволенні позовної заяви комунального підприємства "Сокальжитлокомунсервіс" до державної податкової інспекції Сокальському районі Львівської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Вимоги за апеляційною скаргою відповідач обґрунтовує тим, що частково була проведена оплата Комунальні: підприємством "Сокальжитлокомунсервіс" було частково сплачено податкові зобов'язані по ПДВ по податковій декларації №29374 від 20.12.2006р. в загальні сумі 29 000,00 гри. і графі "Призначення платежу" в платіжних дорученнях зазначалося: "ПДВ за листопад 2006 року" крім того на платіжних дорученнях є відмітки обслуговуючого банку про проведені платежу та дата його проведення. Крім того, зарахування відповідачем своєчасно сплачені податкових зобов'язань з ПДВ в рахунок погашення податкового боргу позбавляє права на списання податкового боргу, передбаченого нормами ст.18 Закону України "Про порядку погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що згідно п.п.16.3.3 п.16.3 ст.16 Закону при частковому погашенні податкового бо сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податної борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазнач інформація.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, що 08.12.2010 року, Державною податковою інспекцією у Сокальському районі Львівської області проведено перевірку дотримання вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон 2181) КП «Сокальжитлокомунсервіс» за період: з 04.01.2007 р. по 29.11.2010 р., за результатами якої складено акт: № 1019/1601/31963156 від 08.12.2010 р.

Актом ДПІ встановлено порушення п.п. 5.3.1."Закону 2181". На підставі вказаних актів податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення: : № 0011681601/0 від 14.12.2010 року, за затримку календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання на 1425 днів.

Однак при винесенні вищезазначених податкових повідомлень-рішень ДПІ у Сокальському районі не було враховано платіжні дорученні (які були долучені до матеріалів справи, для підтвердження сплати), сплачені КП "Сокальжитлокомунсервіс", узгоджені суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість, згідно податкових декларацій, а вищевказані періоди у встановлені строки, а саме:

№ п/п№ та дата Декларації№ та дата платіжного дорученняСплачена сумаПеріод оплати (вказаний у Платіжному доручені)11.№ 29374 від 20.12.2006 року№2774 від 26.12.2006 року10 000 грн.ПДВ за листопад 2006 року22.№ 29374 від 20.12.2006 року№ 2803 від 28.12.2006 року9 000 грн.ПДВ за листопад 2006 року33.№29374 від 20.12.2006 року№ 2733 від 12.12.2006 року10 000 грн.ПДВ за листопад 2006 року Всього: 29 000 грн.

Отже, суд вважає, оскільки податковим органом при винесенні податкових повідомлень-рішень: № 0011681601/0 від 14.12.2010 року не було враховано факту часткової сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у встановлені строки, що підтверджується платіжними дорученнями, самостійно визначеного КП "Сокальжитлокомунсервіс" підлягають скасуванню.

Крім цього, згідно податкової декларації (яка знаходиться в матеріалах справи), задекларовано суми основних платежів з податку на додану вартість. Відповідно до актів перевірки, сплачені узгоджені суми податкових зобов'язань за платежами податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), на які Державною податковою інспекцією у Сокальському районі нараховані штрафні санкції з порушенням пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-III, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, самостійно визначене платником податку. А самостійне зарахування Державної податкової інспекції в Сокальському районі сплачених КП "Сокальжитлокомунсервіс" сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування підприємством коштів до бюджету, є неправомірним.

Так, згідно п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III ( далі - Закон України 2181) передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами: (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Але зазначена вище норма Закону України 2181-III визначає правило та не містить обов'язку або механізму його реалізації, суб'єктного складу, а саме переліку осіб, щодо яких вона застосовується і переліку осіб, яким надано право його виконання.

У відповідності до вимог п.п.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України 2181-III, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно п.6 ст. 7 Закону України " Про Національний банк України" від 20.05.1999 року за № 679-ХІУ (з змінами та доповненнями), Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки з Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 29.03.2004 року № 377/8976 (з змінами та доповненнями), передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог у разі примусового списання коштів (глава 5 цієї Інструкції). Згідно п. 3.8 зазначеної вище Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повну інформацію визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу».

Крім того, п. п.8.6.2 п. 8.6 ст.8 Закону України 2181-ІІІ, надає платнику податків право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом. При цьому, наявність податкове боргу за інші податкові періоди не позбавляє права платника податків виконати свої поточні податкові зобов'язання.

Законом України 2181-ІІІ, який і спеціальним законом з питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податковою боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Не передбачено таких повноважень і згідно вимог Закону України "Про державну податкову службу" від 04.12.1990 року № 509-XII, з наступними змінами та доповненнями.

Отже , у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбачено п.7.7 ст.7 Закону України 2181 -ІІІ, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Крім того, зарахування відповідачем своєчасно сплачених позивачем податкових зобов'язань з ПДВ в рахунок погашення податкового боргу позбавляє останнього права на списання податкового боргу, передбаченого нормами ст. 18 Закону України « Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

А також колегія суддів вважає, що нарахування штрафних санкцій такими, що були здійснені з порушенням діючого законодавства, а саме: відповідно до п. 15.1.1, п. 15.1. ст. 15 Закону України «Про прядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або в судовому порядку. З податкових повідомлень - рішень вбачається, що відповідачем не було протягом зазначеного строку визначено суму податкових зобов'язань, а тому КП «Сокальжитлокомунсервіс» вважається вільним від такого податкового зобов'язання.

А тому висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови не вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення без додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 202 КАС України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу комунального підприємства "Сокальжитлокомунсервіс" - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.04.2011 року у справі № 2а-12502/10/1370 - скасувати та прийняти нову, якою позов комунального підприємства "Сокальжитлокомунсервіс" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення - рішення державної податкової інспекції Сокальському районі Львівської області №0011681601/0 від 14.12.2010 року.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

Д.М. Старунський