Ухвала суду № 41902405, 04.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 року Справа № 8380/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Гулида Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державного комунального підприємства «Луцьктепло» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.08.2014 року у справі за позовом Державного комунального підприємства «Луцьктепло» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 вересня 2013 року: форми «П» № 0007792201, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7 167 грн.; форми «Р» № 0007782201, яким Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів збільшила суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 434 грн., в тому числі: за основним платежем - 1 433 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 07.08.2014 року в задоволенні позову відмовив повністю.

Не погодившись з даним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати постанову та винести нову про задоволення позову.

Як зазначає апелянт, реальність фінансово-господарських операцій з приватним підприємством «Паралель ВІД» підтверджується наданими первинними документами. Суд першої інстанції дійшов висновку про фіктивність даних господарських операцій всупереч встановленим обставам справи.

Сторони правом на участь у судовому засіданні не скористалися, у зв'язку з чим справа розглядалася в порядку письмового провадження.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і знайшло підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, що з 14 по 20 серпня 2013 року Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку державного комунального підприємства «Луцьктепло» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з приватним підприємством «Паралель ВІД» за період 2009-2012 роки, про що складено акт перевірки № 534/22.1/30391925 від 27 серпня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення державним комунальним підприємством «Луцьктепло» статті 185, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 433 грн.; підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету на загальну суму 7167 грн.

За результатами перевірки податковим органом були винесені податкові повідомлення-рішення від 19 вересня 2013 року: форми «П» № 0007792201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 7167 грн.; форми «Р» № 0007782201, яким Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів збільшила суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1434 грн., в тому числі: за основним платежем - 1433 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Висновки податкового органу вмотивовані тим, що державне комунальне підприємство «Луцьктепло» до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту включило суми на придбання товарів у приватного підприємства «Паралель ВІД», які не підтверджені належними первинними документами, що були виписані лише з метою мінімізації сплати податку на додану вартість та заниженню сплати податку на прибуток, а відтак не можуть бути підставами для формування сум витрат та податкового. Даний факт встановлено за даними аналізу наданих позивачем первинних документів, податкової звітності, автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні державної податкової інспекції України.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З системного аналізу наведених вище норм вбачається, що складання податкової накладної і, відповідно, формування податкового кредиту перебуває у прямій залежності з фактичним постачанням товарів та послуг.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової інспекції суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, між державним комунальним підприємством «Луцьктепло» та приватним підприємством «Паралель ВІД» був укладений договір № 72п/400 від 10 травня 2011 року, згідно з яким Постачальник (приватне підприємство «Паралель ВІД») зобов'язується поставити та передати у власність Покупця (державного комунального підприємства «Луцьктепло») деревоматеріали, а покупець зобов'язується прийняти їх від постачальника та оплатити її загальну вартість. Сума договору складає 100000 грн.

Оплата за поставлений товар здійснювалось відповідно до платіжного доручення № 2964 від 26 травня 2011 року на загальну суму 8600 грн.

Приватним підприємством «Паралель ВІД» виписано податкову накладну № 179 від 01 червня 2011 року на загальну суму 8600 грн. 04 коп., в тому числі податок на додану вартість - 1433 грн. 34 коп., яка включена до податкового кредиту за червень 2011 року.

Як вірно зазначив в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, наданий позивачем подорожній лист до вантажного автомобіля № 017097 від 23 червня 2011 року не підтверджує факт поставки та приймання деревоматеріалів, так як з нього неможливо встановити пункт завантаження та розвантаження, який саме вантаж перевозився та в якій кількості.

Наявними в матеріалах справи видатковою накладною № 182 від 01 червня 2011 року, податковою накладною № 179 від 01 червня 2011 року, платіжним дорученням № 2964 від 26 травня 2011 року та карткою рахунку № 631 не можливо ідентифікувати зазначені в накладних товари та встановити взаємозв'язок з поставленими товарами від приватного підприємства «Паралель ВІД».

Тому суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наданими позивачем первинними документами неможливо підтвердити реальність господарських операцій позивача з приватним підприємством «Паралель ВІД», а відтак державне комунальне підприємство «Луцьктепло» неправомірно включило до складу валових витрат та податкового кредиту відповідні суми по вказаних господарських операціях, незважаючи на наявність формально складених, але недостовірних документів, та сплати грошових коштів.

Суд першої інстанції також врахував наданий відповідачем акт про результати позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Паралель ВІД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за № 5522/22-1/37319777 від 25 жовтня 2012 року з якого вбачається, що в приватного підприємства «Паралель ВІД» відсутні умови для здійснення господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів. Перевіркою зроблено висновок, що приватне підприємство «Паралель ВІД» здійснювало діяльність спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

Відсутність судових рішень про визнання вказаних договорів недійсними чи нікчемними сама по собі не свідчить про реальність вчинення господарських операцій за цими договорами.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про підтвердження висновку податкового органу щодо факту нереальності вчинення господарських операцій, який в свою чергу не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, не дозволяє формувати дані податкового обліку, незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, постанова суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державного комунального підприємства «Луцьктепло» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.08.2014 року у справі № 803/1391/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.С. Затолочний

Судді: В.М. Каралюс

Р.М. Гулид