Ухвала суду № 41902341, 09.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 грудня 2014 року

справа № 808/2893/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Кругового О.О.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 червня 2014 року позовні вимоги казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» задоволені повністю: визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 26 грудня 2013 року №0000932500, стягнено з Державного бюджету України на користь казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» (код ЄРДПОУ 14313866) суму судового збору в розмірі 487 грн. 20 коп.

Не погодившись із судовим рішенням, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції, а в задоволенні позовної заяви позивача відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що позивач – казенне підприємство “Науково-виробничий комплекс “Іскра”, пройшов процедуру державної реєстрації, а відтак набув правового статусу суб’єкта господарювання в розумінні статті 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців від 15.05.2003 №755-IV, перебуває на обліку в органах податкової служби з 28.02.1996, та являється платником податку на додану вартість.

Відповідно до наказу від 29.11.2013 №317 фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено перевірку казенного підприємства “Науково-виробничий комплекс “Іскра”, за результатами якої складено Акт “Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питання своєчасності сплати до Державного бюджету грошового зобов’язання з частини чистого прибутку (доходу) що підлягає сплаті до державного бюджету за 2012 р. казенним підприємством “Науково-виробничий комплекс “Іскра” (код ЄДРПОУ 14313866) за період з 19.02.2013 р. по 07.03.2013 р.” від 10.12.2013 №274/25-00/14313866 (далі іменується – Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 26.12.2013 №0000932500, яким за затримку на 16 календарних днів сплати суми грошового зобов’язання в розмірі 4673705 грн. 12 коп. позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 467370 грн. 51 коп.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 26.12.2013 №0000932500, Міністерством доходів і зборів України таке рішення залишено без змін, а скаргу платника податків – без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилається на наступне.

Документальною перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України 02.12.2010 №2755-VI (далі іменується – ПК України), а саме: несвоєчасно сплачено суму грошового зобов’язання з частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за 2012 рік у розмірі 4673705 грн. 12 коп.

Відповідно до Звіту про фінансові результати за 2012 рік (а.с. 39) позивачем отримано суму чистого прибутку в розмірі 32539000 грн. 00 коп. (код рядка 220).

Як видно, позивачем подано до контролюючого органу Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями за звітний період 2012 року (а.с. 41), відповідно до якого визначено суму частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті (р. 07 – р. 08) в розмірі 4880850 грн. 00 коп. (код рядка 09).

В Акті перевірки зазначено, що граничний термін подання Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями є 09.02.2013, відповідно до підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України. Граничний термін сплати частини чистого прибутку (доходу) за 2012 рік – 19.02.2013.

Відповідач зазначає, що фактично позивачем сплачено частину чистого прибутку (доходу) за звітний 2012 рік наступним чином: суму в розмірі 207144 грн. 88 коп. зараховано за рахунок переплати – платіжне доручення від 30.03.2011 №1216 (а.с. 54); суму в розмірі 4673705 грн. 12 коп. сплачено відповідно до платіжного доручення від 06.03.2013 №1128 (а.с. 55).

Отже, відповідач зазначає, що у зв’язку з несвоєчасною сплатою платником податків суми частини чистого прибутку (доходу) до бюджету, застосуванню підлягає накладення штрафу відповідно до статті 126 ПК України, яка визначає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як встановлено пунктом 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль – система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно пункту 57.1 статті 75 ПК України, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138 “Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями” (далі іменується – Порядок №138), частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Зі змісту даної норми видно, що законодавцем лише визначено строк для сплати частини чистого прибутку (доходу), що відповідає строку для сплати податку на прибуток підприємств, та ні в якому разі не ототожнено дані види платежів.

Згідно пункту 3 Порядку №138, частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства. Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Тобто, такий платіж як частина чистого прибутку (доходу) не являється ані податком, ані збором, а лише зазначається у розрахунку до декларації з податку на прибуток підприємств.

Як встановлено нормою ПК України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Отже, як слідує з вищевказаних законодавчих положень, види податків та зборів встановлюються виключно нормами ПК України.

Статтею 6 ПК України передбачено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Так, згідно пункту 9.1 статті 9 ПК України, до загальнодержавних належать такі податки та збори: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; збір за першу реєстрацію транспортного засобу; екологічний податок; рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України; плата за користування надрами; плата за землю; збір за користування радіочастотним ресурсом України; збір за спеціальне використання води; збір за спеціальне використання лісових ресурсів; фіксований сільськогосподарський податок; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; мито; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Відповідно до норм пункту 10.1 статті 10 ПК України, до місцевих податків належать: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; єдиний податок. До місцевих зборів належать: збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір.

Враховуючи вказані норми права, дивіденди – частина чистого прибутку (доходу), не являються ані податком, ані збором в силу своєї правової природи. Це є ніщо інше, як частина чистого прибутку підприємства, яка розподіляється між його учасниками.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначає про факт того, що Порядок №138 не повною мірою регулює питання порядку сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету, оскільки встановлюючи строк для сплати такого платежу, законодавцем не визначено виду та міри відповідальності за несвоєчасну сплату такого платежу.

Щодо застосування суб’єктом владних повноважень відповідальності в порядку статті 126 ПК України суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції та зазначає про наступне.

Із системного аналізу норми статті 126 ПК України вбачається, що відповідальність платника податків у вигляді сплати штрафу у розмірі 10% виникає виключно у випадках: несплати узгодженої суми грошового зобов’язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств.

Такий платіж як сума частини чистого прибутку (доходу) не являється ані авансовим внеском з податку на прибуток підприємств, ані грошовим зобов’язанням, що випливає з самої суті цих понять.

Так, відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Поняття грошового зобов’язання є ширшим за поняття податкового зобов’язання, оскільки включає в себе такі два визначення, як: податкове зобов’язання та/або штрафна (фінансова) санкція.

Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов'язання – сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Як вказувалось вище, сума частини чистого прибутку (доходу) не являється ані податком, ані збором в розумінні даних понять.

З наведеного вище видно, що сума частини чистого прибутку (доходу) не являється податком або збором, які об’єднуються поняттям податкового зобов’язання, а тому стаття 126 ПК України в даному випадку не підлягає застосуванню, оскільки така норма регулює питання притягнення до відповідальності платника податків за несвоєчасну сплату грошового зобов’язання (яке включає в себе поняття податкового зобов’язання).

До того ж, відповідно до глави 11 розділу ІІ ПК України, яка встановлює підстави та загальний порядок притягнення платників податків до фінансової відповідальності, а також види правопорушень, за вчинення яких контролюючі органи вправі накладати штрафні (фінансові) санкції, відсутнє таке правопорушення, як несвоєчасна сплата частини чистого прибутку (доходу) до бюджету.

Суд зазначає, що виникнення спору з даного питання зумовлено відсутністю норм, які регулювали б в повній мірі питання щодо притягнення до відповідальності платника податків за несвоєчасну сплату суми частини чистого прибутку (доходу), та неузгодженістю норм Порядку №138 та норм ПК України.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 червня 2014 року – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: О.О. Круговий