Ухвала суду № 41901022, 01.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2014 року м. Київ К/800/1866/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Моторного О.А. - головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.06.2010

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2012

у справі №2а-764/10/1170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградпаливо"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної

податкової служби

про скасування рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.06.2010, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2012, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення від 18.12.2009 № 0006312320 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 720 017,86 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем перевірки позивача з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці позивача -АЗС № 4, розташованої за адресою: вул. Короленка, 15 в м. Кіровограді, складено акт перевірки від 09.06.09 №0592/11/28/23/36390445, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем прийнято рішення від 18.12.2009 №0006312320, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в загальному розмірі 720364,11 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2009 № 0006312320 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 720 017,86 грн., враховуючи наступне.

Як свідчать матеріали справи, перевіркою встановлено, що станом на 12 год. 13 хв. 25.11.2009 відповідно до звіту реєстратора розрахункових операцій Dateks ND 777, фіскальний № 1123007649, облікові залишки паливних матеріалів склали 360 008,93 грн., в тому числі: А 80 -15827,74 л на суму 100506,149 грн.; А 92 -7177,75 л, на суму - 49 526,475 грн.; А 95 -12458, 68 л на суму -90 948,364 грн.; ДП -19674,04 л на суму -119 027,942 грн.

На письмову вимогу ДПА у Кіровоградській області допустити посадових осіб податкового органу, що проводили перевірку, до зняття залишків паливно-мастильних матеріалів на АЗС з метою здійснення контролю з питання дотримання товариством вимоги п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», було відмовлено. У зв'язку з недопуском до перевірки фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів, податковим органом зроблений висновок про відсутність у резервуарах пального. Фактичні залишки прирівняні до нуля.

Вказані обставини, за висновком податкового органу, свідчать про нестачу облікованих по реєстратору розрахункових операцій паливних матеріалів на загальну суму 360 008,93 грн. та порушення позивачем вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині порушення порядку ведення обліку товарів за місцем реалізації та зберігання.

Відповідно до п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно зі ст.21 вказаного Закону, до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 6 цього ж Закону встановлено, що облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

У відповідності із Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за N 751/4044, яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності, розроблена методологія та порядок визнання та первісної оцінки запасів, оцінки запасів на дату балансу та розкриття інформації про запаси в примітках до фінансової звітності. При цьому для цілей бухгалтерського обліку даним стандартом встановлено, що запаси включають, зокрема, товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.

Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України № 281/171/578/155 від 20.05.2008, на підставі новарно-транспортних накладних та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП. Тобто, оприбуткуванням нафтопродуктів вважається внесення необхідних записів в журнал обліку надходження нафтопродуктів.

Пунктом 10.3.1.1 вказаної Інструкції визначено, що розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1315 від 29.08.2002. Відпуск нафтопродуктів за готівку, талони, платіжними картками відображається у змінному звіті АЗС за формою К17-НП.

При цьому, облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою М17-НП (пункт 10.3.1.3 Інструкції).

Порядок обліку нафтопродуктів на АЗС визначено пунктом 16 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яким передбачено, що матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою №17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

Фактичні залишки нафтопродуктів на АЗС мають відповідати обліковим залишкам надходження нафтопродуктів за певний проміжок часу, що підтверджені відповідними документами (ТТН), змінного звіту АЗС за формою N17-НП, за вирахуванням кількості відпущених нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників паливно-роздавальних колонок. Обсяг реалізації нафтопродуктів, що фіксується лічильником сумарного обліку паливно-роздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касових апаратів за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу.

Аналізуючи наведені норми, судами вірно зазначено про те, що висновок про неналежний облік товарних запасів на АЗС можливий у разі, якщо перевіркою встановлено, що на АЗС не зберігається (відсутній) другий примірник змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

Проте, в ході проведеної перевірки позивача, такий факт виявлений не був. З матеріалів справи вбачається, що облік реалізації нафтопродуктів здійснюється позивачем у відповідності з приписами наведеної вище Інструкції, а саме: на АЗС зберігаються змінні звіти, в т.ч. і звіти складені напередодні та в день перевірки.

Також, судами встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що за період, який перевірявся, всі операції з реалізації нафтопродуктів проводилися позивачем із використанням належним чином зареєстрованого реєстратора розрахункових операцій.

Під час перевірки у встановленому порядку не підтверджено розбіжностей між залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей) за даними бухгалтерського обліку, на початок звітної дати та залишками запасів за даними обліку за вирахуванням вибуття запасів за цей період, а також, розбіжностей між обсягом реалізації, що були зафіксовані лічильниками поливано-роздавальної колонки, та відображені в звітних документах реєстратора розрахункових операцій.

Висновок про порушення позивачем порядку ведення обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання зроблений податковим органом, виходячи з нестачі нафтопродуктів, тобто, невідповідності між залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей) за даними обліку та фактичними залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), хоча сам по собі факт нестачі палива не свідчить про порушення порядку обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, оскільки може бути наслідком інших обставин.

Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним рішенням на суму 720017,86 грн.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.06.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль