Ухвала суду № 41901017, 01.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" грудня 2014 р. м. Київ К/800/24485/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2013

у справі № 2а-1783/09/1570

за позовом Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний"

до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області

про визнання нечинним податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2011, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2013, задоволено позовні вимоги: скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.03.2006 №0000302301/0.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 06.10.2005 по 17.11.2005 податковим органом було проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП «МТП «Южний» за період з 01.07.2003 по 30.06.2005, за результатами якої складено акт від 20.03.2006 №137/12/23-1008/04704790, яким встановлені порушення вимог ст.7 Закону України «Про плату за землю» від 19.09.1996 року №378/96-ВР при обчисленні суми земельного податку за земельні ділянки загальною площею 22,18 га, які штучно створені за рахунок порту та повинні оподатковуватись земельним податком на загальних підставах у розмірі 1 % від грошової оцінки земельної ділянки, а позивачем застосовувалась ставка податку, як за земельні ділянки, надані на землях водного фонду, що призвело до заниження земельного податку у сумі 90857,40 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.03.2006 №0000302301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з земельного податку у розмірі 136286,10 грн. (у тому числі 90857,40 грн. - за основним платежем, 45428,70 грн. - штрафні санкції).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що при проведенні перевірки перевіряючими неправомірно зроблено висновок щодо того, що зазначена земельна ділянка знаходиться у межах міста Южне та повинна оподатковуватися відповідно до ст. 7 Закону України «Про плату за землю» у розмірі 1 відсоток від грошової оцінки земельної ділянки та, відповідно, донараховано земельного податку у розмірі 90857,40 грн., у зв'язку із застосуванням позивачем ставки податку за зазначену ділянку як за земельну ділянку водного фонду. Ст. 7 Закону України «Про плату за землю» встановлювалися ставки земельного податку за землі населених пунктів, а відповідно до ст. 8 зазначеного Закону податок за земельні ділянки транспорту справляється з розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки.

Таким чином, суди дійшли висновку, що за спірну земельну ділянку ДП «Морський торговельний порт «Южний», загальною площею 22,18 га., позивач повинен був сплачувати земельний податок у розмірі 5 % від грошової оцінки, а не у розмірі 0,3 % від грошової оцінки, як він сплачував, і не у розмірі 1 % від грошової оцінки земельної ділянки, як визначено податковим органом у спірному податковому повідомленні рішенні.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів - ст.193 Земельного кодексу України).

Положеннями ст.194 Земельного кодексу України встановлено, що призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Отже, державний акт на право постійного користування землею відноситься до земельно-кадастрових документів, як такий, що має всі складові державного земельного кадастру (ст.125, ст.126 Земельного кодексу України).

Відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії І-ОД №001823 від 10.06.2002, позивачу надано у постійне користування для експлуатації та обслуговування промислових і господарських об'єктів 196,70 га. землі, у тому числі і земельна ділянка 22,18 га., штучно створена позивачем.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що територія міста не може включати зовнішні водні об'єкти, а межа міста має обов'язково проходити по поверхні землі та відповідно земельна ділянка 22,18 га., штучно створена позивачем, не належить до меж м. Южне.

Разом з тим, в обґрунтування своїх заперечень щодо задоволення позову, відповідач зазначає, що на замовлення позивача Южненською міською філією ДП «Одеський регіональний центр Державного земельного кадастру» проведено експертну грошову оцінку окремо на кожну земельну ділянку, що утворені за рахунок порту та видано довідки №№103, 105, 107,109 від 16.10.2002, якими встановлено, що земельні ділянки були створені за рахунок позивача, цільове призначення земельних ділянок - землі транспорту та зв'язку; земельні ділянки розташовані на території м. Южне.

Відповідно частини 1 ст. 2 Закону України «Про плату за землю» (Закон № 2535-XII), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Статтею 19 Земельного кодексу України передбачено, що землі України поділяються за основним цільовим призначенням на категорії. Тобто, підставою для віднесення земельної ділянки до тієї чи іншої категорії, від якої залежить ставка плати за землю, є її цільове призначення.

Згідно зі ст.8 Закону України "Про плату за землю", податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення, за винятком земельних ділянок, зазначених у частині другій та третій цієї статті і частині другій статті 6 цього Закону, справляється з розрахунку 5% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Податок за земельні ділянки, надані на землях водного фонду, за винятком земельних ділянок, зазначених у частині другій ст.6 цього Закону, визначено ст.11 вказаного Закону у розмірі 0,3% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Таким чином, вибір ставки податку залежать від цільового призначення земельної ділянки, категорії земель та їх місця розташування, що залишилось поза увагою судів попередніх інстанцій.

Судам необхідно звернути увагу, що податковим органом для розрахунку податкового зобов'язання з земельного податку на спірну земельну ділянку, обрано ставку податку, встановлену ст.7 Закону України «Про плату за землю», як за землі населених пунктів, в той час, з відповіді Держкомзему у м.Южне Одеської області щодо зазначення у технічній документації по інвентаризації земельних ділянок, які створені за рахунок ДП «Морський торговельний порт «Южний», підготовленої Южненською міською філією ДП «Одеський регіональний центр державного земельного кадастру» 17.10.2002, вбачається, що зазначена земельна ділянка площею 22,18га. була утворена за рахунок земель водного фонду.

Таким чином, місце розташування спірної земельної ділянки достовірно не встановлено.

Невстановлення судами попередніх інстанцій суми, від якої розраховується розмір податку, цільового призначення, категорії та місця розташування належних позивачу земельних ділянок, що є визначальними чинниками при обранні ставки податку, встановленої Законом в редакції чинній на момент виникнення у платника зобов'язань, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам справи, з урахуванням чого встановити правомірність прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2013 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль