Ухвала суду № 41901007, 01.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2014 року м. Київ К/800/60891/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. - головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

позивача - Залуський Ю.Ю.,

відповідача - Скрипнікова В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013

у справі № 826/4944/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстар Європа Кепітал Партнер Б1"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м .Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2013 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2013 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено: податкове повідомлення - рішення від 20.12.2012 №00006115571 визнано протиправним та скасовано.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Амстар Європа Кепітал Партнер Б1» в частині декларування р.24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту» у розмірі 4210396,00 грн. за жовтень 2012 року, за результатами якої складено акт від 29.11.2012 №229/15-575/34492767, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, підпунктів 4.6.2, 4.6.3, 4.6.4, 4.6.5, 4.6.6 пункту 4.6 статті 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість № 1492, в результаті чого завищено значення р. 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту», декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року на суму 172510,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.12.2012 №0006115571, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 725 108,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не скористався правом на отримання бюджетного відшкодування у розмірі 1725108,00 грн. у встановлений податковим законодавством строк (1095 днів), а тому не має правових підстав для віднесення цієї суми у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів.

Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, не може погодитися з наведеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з п. п. 200.1, 200.3 ст. 200 зазначеного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. "б" п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Згідно з п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, застосування цієї норми (та встановленого в ній строку) можливе лише у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому Кодексом порядку.

Проте, як було вірно встановлено судом апеляційної інстанції, відображення позивачем у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, ще не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Враховуючи, що позивач не заявляв свого наміру на відшкодування податку на додану вартість із бюджету, відповідного рішення не приймав та не звертався до відповідача із необхідною заявою, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем при проведенні перевірки безпідставно застосовані положення п. 102.5 ст. 102 ПК України, які визначають строки давності саме на подання заяви про бюджетне відшкодування цього податку, у зв'язку з чим зменшення позивачу від'ємного значення сум податку на додану вартість через пропущення строків давності є помилковим.

З урахуванням наведеного, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль