Ухвала суду № 41900893, 03.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2014 року м. Київ К/9991/19248/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Лосєва А.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011

у справі № 2а-12002/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Груп Байдінг Україна»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метро Груп Байдінг Україна» звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.05.2010 № 0000230700/0/15512 щодо зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 120678 грн., а також про визнання бюджетного відшкодування в сумі 120678 грн. згідно із розрахунком в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.11.2010 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 скасовано судове рішення суду першої інстанції, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.05.2010 № 0000230700/0/15512 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 120678 грн.

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: п.п 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.7.2 та п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР.

ТОВ «Метро Груп Байдінг Україна» в письмових запереченнях на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для зменшення позивачеві за податковим повідомленням-рішення від 05.05.2010 № 0000230700/0/15512 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 120678 грн., слугували висновки позапланової виїзної перевірки, викладені в акті від 23.04.2010 № 2728/0700/35757598, про порушення вимог п.п 7.4.1 та п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.7.1 та п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що полягали у неправомірному заявленні до бюджетного відшкодування за 9 місяців 2009 року податку на додану вартість за операціями з ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» щодо надання консультаційних послуг, які податковий орган вважає непов'язаними з господарською діяльністю позивача.

Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що ТОВ «Метро Груп Байдінг Україна» прийняло рішення, затверджене протоколом позачергових зборів від 06.07.2009 № 07, про ліквідацію юридичної особи.

Інших фактичних підстав для позбавлення позивача права на податковий бюджетне відшкодування податковий орган не визначає, реальність операцій не оспорює.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що договори, укладені підприємством після прийняття учасниками рішення його щодо припинення діяльності такої юридичної особи, не можуть вважатися такими, що вчинені в межах здійснення господарської діяльності.

Задовольняючи позов в частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.05.2010 № 0000230700/0/15512, суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності податковим органом обставин, якими обґрунтовано прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Відмовляючи в задоволення позову в частині вимог про визнання бюджетного відшкодування в сумі 120678 грн. згідно із розрахунком в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказані дії належать до виключної компетенції податкового органу.

Суд касаційної інстанції вважає висновки суду апеляційної інстанції щодо необхідності часткового задоволення позову правильними з огляду на таке.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регулювався п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якого платник податків зобов'язаний був дотримуватися і виключно за умови порушення якого заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю , за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. 7.7.1-7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону при обчисленні від'ємного значення та заявленні його до бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на отримання такого відшкодування.

Судом апеляційної інстанції не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм Закону, яке б позбавляло позивача права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість та отримання такого відшкодування.

При дослідженні фактичного здійснення операцій щодо надання ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» консультаційних послуг у сумі 44280 грн. судом апеляційної інстанції на підставі первинних документів, зокрема: договору № 724-LG-08, угоди про надання персоналу від 12.02.2008, акта прийому-передачі послуг від 25.06.2009, податкових накладних від 31.07.2009 № 5300001341 та від 31.08.2009 № 5300001682, судом апеляційної інстанції встановлено, що вказані документи відповідають дійсності, операції мали реальний характер.

Зі змісту положень ст. 35 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV, ст. 105 Цивільного кодексу України вбачається, що прийняття учасниками юридичної особи рішення про припинення юридичної особи є етапом у процедурі проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, який не передбачає наслідком визнання правочинів, укладених після прийняття такого рішення, такими, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Таким чином, посилання податкового органу на непов'язаність з господарською діяльністю позивача операцій щодо надання консультаційних послуг у зв'язку з прийняттям рішення його учасників про припинення юридичної особи є необґрунтованими.

Зважаючи на викладене, діючи у межах перегляду справи судом касаційної інстанції, визначених у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції касаційну скаргу залишає без задоволення.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

А.М. Лосєв