Ухвала суду № 41900890, 03.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2014 року м. Київ К/9991/34807/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Лосєва А.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011

у справі № 2а-10798/10/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства «Харківський дослідний ливарний завод»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від 25.08.2010 № 0000391550/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 790819,2 грн., в тому числі: 604688 грн. основного платежу та 186131,2 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: ст.ст. 19, 129 Конституції України, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішення від 25.08.2010 № 0000391550/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 790819,2 грн., в тому числі: 604688 грн. основного платежу та 186131,2 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки невиїзної документальної перевірки, викладені в акті від 13.08.2010 № 6047/15 510/30430183, про порушення вимог п.п 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за квітень-червень 2010 року податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ПП «КСІЛУГМЕТ ВЕСТ», за операціями з поставки товару за договором від 01.04.2010 № КХ-01/04.

Висновки податкового органу ґрунтуються на даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість), на підставі яких відповідачем встановлено розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями ПП «КСІЛУГМЕТ ВЕСТ» в сумі 604688 грн., у зв'язку з тим, що вказаний контрагент не подає податкової звітності. Крім того, відповідач вказує на неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності через відсутність у ПП «КСІЛУГМЕТ ВЕСТ» основних засобів. Інших фактичних та правових підстав податковим органом не зазначено.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для вирішення справи, та надали їм правову оцінку.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з вимогами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, виходячи з положень вищевказаних норм закону, відсутність податкової накладної та відсутність первинних бухгалтерських документів, якими підтверджується реальність здійснення господарської операції, безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податку у звітному періоді.

В результаті дослідження питання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за операціями щодо поставки товарів з ПП «КСІЛУГМЕТ ВЕСТ» судами попередніх інстанцій встановлено, що вказані операції оформлені відповідними первинними документами, у тому числі й відповідними податковими та видатковими накладними, банківськими виписками особового рахунку.

Зменшення податкового кредиту у зв'язку з неподанням контрагентом платника податків податкової звітності, за відсутності інших підстав вважати податковий кредит непідтвердженим, законодавством не передбачено. У разі коли контрагент не виконав свого обов'язку щодо звітування (належного звітування), нарахування та сплати податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

За наявності достатніх доказів, що містять відомості про господарську операцію, розкривають її зміст, відсутність у юридичної особи основних засобів, не є підставою для висновку про нереальне її здійснення.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

А.М. Лосєв