Ухвала суду № 41900799, 27.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/77586/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуВиробничо-комерційної фірми «Добро»на постановуМиколаївського окружного адміністративного суду від 17.02.2012та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012у справі № 2а-6779/11/1470 за позовомВиробничо-комерційної фірми «Добро»доДержавної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської областіпроскасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Виробничо-комерційна фірма «Добро» звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області в якому, з урахуванням доповнень до нього, просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000363200 від 25.06.2011, яким визначено податкове зобов'язання прописом 80 645 грн. 75 коп., цифрами 22 695 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000393200 від 25.06.2011, яким визначено податкове зобов'язання прописом 95 132,44 грн., а цифрами 724 38,44 грн., податкове повідомлення-рішення від 25.06.2011 № 0000363200 на суму 22 695 грн., податкове повідомлення-рішення від 25.06.2011 № 0000393200 на суму 72 438,44 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.02.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012, позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000363200 від 25.06.2011, яким визначено податкове зобов'язання прописом 80 645,75 грн., цифрами 22 695 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000393200 від 25.06.2011, яким визначено податкове зобов'язання прописом 95 132,44 грн., а цифрами 72 438,44 грн., в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне:

- відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 22.02.2010 по 06.05.2011, за результатами якої складено акт №181/15/06731414 від 19.05.2011;

- актом перевірки встановлено порушення позивачем приписів ст.14 Закону України «Про плату за землю», абз.1 п.120.1 ст.120 Податкового Кодексу України, що мало місце у зв'язку з неподанням позивачем податкової декларації з плати за землю (земельний податок або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2010 та 2011 роки, що призвело до заниження орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за період з 23.02.2010 по 06.05.2011 на суму 80 644,75 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення №0000393200 від 25.06.2011, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на суму прописом - 95 132, 44 грн., цифрами - 72 438,44 грн. (з яких: 57 950,75 грн. - основний платіж та 14 487,69грн. - штрафні (фінансові) санкції);

2) №0000363200 від 25.06.2011, яким позивачу донараховано суму податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на суму прописом - 80 645,75 грн., цифрами - 22 695 грн. (з яких: 22 694 грн. - основний платіж та 1 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

- листом №2835/8/15-320 від 27.09.2011 відповідач повідомив позивача про те, що в зв'язку з допущеною технічною помилкою при формуванні податкових повідомлень-рішень №0000363200, №0000393200 до акта перевірки від 19.05.2011 йому направляються відкориговані повідомлення рішення для врахування в роботі, а саме: №0000393200 від 25.06.2011, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на суму 72 438,44 грн. (з яких: 57 950,75 грн. - основний платіж та 14 487,69 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та № 0000363200 від 25.06.2011, яким позивачу донараховано суму податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 22 695 грн. (з яких: 22 694 грн. - основний платіж та 1 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Задовольняючи позов в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000363200 від 25.06.2011 (яким визначено податкове зобов'язання прописом 80 645,75 грн., цифрами 22 695 грн.) та №0000393200 від 25.06.2011 (яким визначено податкове зобов'язання прописом 95 132,44 грн., а цифрами 72438,44 грн.), суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивував своє рішення тим, що норми податкового законодавства не передбачають виправлення допущених в податкових повідомленням-рішеннях будь-яких описок або арифметичних помилок.

Відмовляючи в решті позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивач повинен сплачувати орендну плату за землю, оскільки законом передбачено звільнення від сплати земельного податку, а не орендної плати за землю, а тому податкове повідомлення-рішення від 25.06.2011 № 0000363200, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб на суму 22 695 грн., та податкове повідомлення-рішення від 25.06.2011 № 0000393200, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб на суму 72 438,44 грн., є обґрунтованими.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволені позову, однак не може погодитися з висновками в частині задоволення позову. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Порядок справляння плати за землю у спірному періоді був врегульований як Законом України «Плату за землю», так і Податковим кодексом України.

Згідно статті 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Так, норми Закону України «Про плату за землю» та Податкового кодексу України визначають, що такий загальнодержавний податок, як плата за землю поділяється на два різновиди - земельний подок та орендну плату.

За змістом статті 5 Закону України «Про плату за землю» об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України «Про плату за землю» від земельного податку, зокрема, звільняються дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України.

За змістом пп.282.1.4 п.282.1 ст.282 Податкового кодексу України від сплати податку звільняються дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України незалежно від їх підпорядкованості, у тому числі дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що дитячі санаторно-курортні заклади України звільнені від сплати саме податку, в той час, як позивач є орендарем земельної ділянки на підставі договору оренди земельної ділянки від 23.02.2010, укладеного з Березанською районною державною адміністрацією, а, відтак, повинен сплачувати орендну плату за землю, як форму плати за землю.

Проте, щодо задоволених позовних вимог в частині спірних правовідносин з приводу направлення відповідачем позивачу податкових повідомлень-рішень з наявними технічними помилками (описками), суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач листом №2835/8/15-320 від 27.09.2011 повідомив позивача про те, що в зв'язку з допущеною технічною помилкою при формуванні податкових повідомлень-рішень №0000363200 від 25.06.2011 та №0000393200 від 25.06.2011 до акта перевірки від 19.05.2011 йому направляються відкориговані податкові повідомлення-рішення для врахування в роботі, а саме: №0000393200 від 25.06.2011, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на суму 72 438,44 грн. (з яких: 57 950,75 грн. - основний платіж та 14 487,69 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000363200 від 25.06.2011, яким позивачу донараховано суму податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на суму 22 695 грн. (з яких: 22 694 грн. - основний платіж та 1 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Як вбачається з матеріалів справи, направлені відповідачем листом №2835/8/15-320 від 27.09.2011 податкові повідомлення-рішення мають ті самі реквізити (той же номер та дату) та фактично нараховують ту саму суму податкових зобов'язань на підставі акту перевірки від 19.05.2011, що й податкові повідомлення-рішення, які були направлені позивачу раніше, однак, мають відкориговане відображення суми нарахованих податкових зобов'язань у відповідності до її визначення шляхом написання (прописом) та відображення цифрами.

Таким чином, контролюючий орган не визначав позивачу інші податкові зобов'язання шляхом прийняття нових податкових повідомлень-рішень, а лише виправив таким чином технічні помилки (описки), що були наявні у раніше направлених позивачу податкових повідомленнях-рішеннях №0000363200 від 25.06.2011 та №0000393200 від 25.06.2011.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про існування чотирьох різних податкових повідомлень-рішень, оскільки, за наявності фактично проведеного контролюючим органом коригування (виправлення описок), податкові повідомлення-рішення, що були направлені позивачу з описками, не визначають платнику будь-яку іншу суму податкового зобов'язання ніж ту, яка була нарахована на підставі акту перевірки від 19.05.2011.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено, чи відображено податкові повідомлення-рішення (з описками) в обліковій картці платника податку та яка сума податкових зобов'язань фактично відображена в обліковій картці позивача у зв'язку з прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Тобто, суди попередніх інстанцій не встановили, чи обліковується контролюючим органом за позивачем обов'язок по виконанню цих податкових повідомлень-рішень (з описками), чи порушені у зв'язку з цим права позивача та, відповідно, чи є підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень (з наявними описками, які були виправлені самим контролюючим органом).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів касаційної інстанції вважає рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову такими, що прийняті з порушенням вимог, встановлених ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення позову підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Виробничо-комерційної фірми «Добро» задовольнити частково.

2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.02.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 у справі № 2а-6779/11/1470 скасувати в частині задоволення позову та справу направити в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. В іншій частині постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.02.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 у справі № 2а-6779/11/1470 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний