Постанова № 41900676, 24.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3703/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В.

Суддя-доповідач: Бабенко К.А

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Борисюк Л.П., Кобаля М.І., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування Рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В зв'язку з неприбуттям жодного з представників осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 2 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, судове рішення суду першої інстанції в його резолютивній частині змінити з наступних підстав.

Як вбачається з пп. 1.1 п. 1 Контракту №472 від 22.01.2013 року, копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с.20-24), укладеного Позивачем, як Покупцем, та Nils Sperre AS (Норвегія), як Продавцем, останній продає, а Покупець купує продукцію в асортименті, кількості, за ціною, відповідно до Інвойсів, які є невід'ємною частиною цього Контракту.

На виконання умов зазначеного Контракту, Позивачем здійснено поставку товару на митну територію України, для митного оформлення якого Відповідачу надано електронні митні декларації від 17 грудня 2013 року №№100250002/2013/037667, 100250002/2013/037672, 100250002/2013/037725, 100250002/2013/037724, 100250002/2013/037673 та від 25 грудня 2013 року № 100250002/2013/038080, відповідно, до яких митну вартість товару, що імпортується, Позивачем визначено за ціною договору (контракту). До зазначених Митних декларацій Позивачем додано: картки обліку особи, яка здійснює операції з товарами, міжнародні автомобільні накладні (CMR), рахунки - фактури (інвойси), Довідки про транспортні витрати, пакувальні листи, зовнішньоекономічні договори (контракти) купівлі - продажу, ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2 (ввезення товару), підтвердження законності вилучення водних біоресурсів із середовища їх існування, сертифікати відповідності, інформацію про позитивні результати здійснення санітарно - епідеміологічного контролю товару, резервні позиції, сертифікати якості, міжнародні ветеринарні сертифікати.

Для уточнення вартості задекларованого Позивачем товару, Відповідачем запропоновано йому надати додаткові документи.

На виконання вимоги Відповідача, Позивачем надано додаткові документи, а саме: Прайс-лист № б/н від 05.12.2013 року, Комерційну пропозицію № б/н від 05.12.2013 року за митною декларацією від 17 грудня 2013 року №100250002/2013/037667 (Т.1, а.с.160-162); Комерційну пропозицію №б/н від 05.12.2013 року, Прайс-лист № б/н від 05.12.2013 року, Огляд цін стосовно вартості риби на світових ринках від 17.12.2013 року, Статистику цін від 17.12.2013 року за митною декларацією від 17 грудня 2013 року №100250002/2013/037672 (Т.1, а.с.175-178); Комерційну пропозицію № б/н від 05.12.2013 року, Прайс-лист № б/н від 05.12.2013 року за митною декларацією від 17 грудня 2013 року №100250002/2013/037725 (Т.1, а.с.191-193); Комерційну пропозицію № б/н від 09.12.2013 року, Прайс-лист № б/н від 09.12.2013 року за митною декларацією від 17 грудня 2013 року №100250002/2013/037724 (Т.1, а.с. 205-207); Документ, що містить відомості про вартість транспортних витрат від 16.12.2013 року № 5097, Комерційну пропозицію № б/н від 09.12.2013 року, Прайс-лист № б/н від 09.12.2013 року, Огляд цін стосовно вартості риби на світових ринках від 17.12.2013 року, Статистику цін від 17.12.2013 року за митною декларацією від 17 грудня 2013 року №100250002/2013/037673 (Т.1, а.с. 220-222); Комерційну пропозицію № б/н від 13.12.2013 року, Прайс-лист № б/н від 13.12.2013 року, Огляд цін стосовно вартості риби на світових ринках від 25.12.2013 року, Статистику цін від 25.12.2013 року за митною декларацією від 24 грудня 2013 року №100250002/2013/038080 (Т.2, а.с. 12-14).

Незважаючи на подані Позивачем додаткові документи Відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 17 грудня 2013 року №№ 100250002/2013/500514/2, 100250002/2013/500516/2, 100250002/2013/500526/2, 100250002/2013/500527/2, 100250002/2013/500520/2 та від 25 грудня 2013 року № 100250002/2013/500536/2.

Як зазначено в Рішеннях, митну вартість імпортованих товарів не може бути визначено за ціною договору (контракту) щодо товарів, що імпортуються (вартість операції) в зв'язку з неподанням основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Митного кодексу України); невідповідністю обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України; наявністю у митного органу інформації щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Крім того, у Рішенні Відповідача від 25 грудня 2013 року № 100250002/2013/500536/2 зазначено, що попередні методи не застосовані; методи 2-а та 2-б - у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари; методи 2-в і 2-г - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

Згідно зі ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої ст.51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

А згідно з частиною другою ст.53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини першої-третьої ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості; контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу; за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини першої-шостої ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно з частиною другою ст.58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини першої ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи, в зв'язку з чим, колегія суддів переглядає судове рішення суду першої інстанції саме в межах апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі Відповідачем зазначено, що в довідках про транспортні витрати інформація, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, не вказано вартість окремих складових транспортних витрат таких, як: завантаження, розвантаження, також не вказано номер CMR, що не дозволяє ідентифікувати оцінювані товари. Також в довідках про транспортні витрати зазначається, що вантаж не страхувався, проте, до митного оформлення надано страховий поліс компанії «Граве Україна» без договору про страхування, який зазначається в полісі.

Проте, як вбачається з пп. 3.1 п. 3 Контракту, умови поставки по даному контракту є CIF/FCA Клайпеда (Литва) згідно умов «Inconterms - 2010». У відповідності до умов «Inconterms - 2010» термін CIF «Вартість, страхування, фрахт» означає, що продавець несе ті ж обов'язки, що за умовами CFR, проте він повинен забезпечити морське страхування від ризику загибелі або пошкодження товару під час перевезення, продавець укладає договір страхування і виплачує страховику страхову премію. За умовами CFR «Вартість і фрахт» означає, що продавець зобов'язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, однак ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CFR на продавця покладаються обов'язки з митного очищення товару для експорту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що страхові витрати є складовою контрактної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надання Позивачем Прайс-листів виключно на продукцію, оформлення якої здійснювалось, а не на всю продукцію виробника не є підставою для прийняття оскаржених Позивачем Рішень Відповідача.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку що Позивачем належним чином підтверджено заявлену митну вартість товарів, а Відповідачем жодних належних та допустимих доказів правомірності коригування митної вартості імпортованих Позивачем товарів не надано.

Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Проте, оскаржувані Рішення про коригування митної вартості товару приймались структурним підрозділом Відповідача - Митним постом «Західний», а тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни оскаржуваної Постанови в її резолютивній частині.

Згідно зі ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є, зокрема, правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

В зв'язку із зазначеним, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, але з помилковим застосуванням норм процесуального права, в зв'язку з чим, колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу частково, а Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року в її резолютивній частині змінює.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів задовольнити частково, Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року в її резолютивній частині змінити, викласти другий абзац в наступній редакції: «Визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Київської міжрегіональної митниці Міндоходів в особі її структурного підрозділу Митного посту «Західний» від 17 грудня 2013 року №100250002/2013/500514/2, №100250002/2013/500516/2, №100250002/2013/500520/2, №100250002/2013/500526/2, №100250002/2013/500527/2, та від 25 грудня 2013 року №100250002/2013/500536/2.

В іншій частині Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Борисюк Л.П.

Кобаль М.І.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Борисюк Л.П.

Кобаль М.І.