Ухвала суду № 41900532, 02.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 р. Справа № 876/9476/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу Держземагенства у Рожнятівському районі Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Держкомзему у Рожнятівському районі Івано-Франківської області (правонаступником якого є Відділ Держземагенства у Рожнятівському районі Івано-Франківської області), яким з врахуванням уточнення позовних вимог просила: визнати неправомірними дії відповідача щодо звільнення її з посади спеціаліста першої категорії відділу землеустрою, моніторингу, охорони та ринку земель Управління Держкомзему у Рожнятівському районі Івано-Франківської області; скасувати наказ Управління Держкомзему у Рожнятівському районі Івано-Франківської області від 04.05.2011 року № 4-К про звільнення її з даної посади; поновити її на даній посаді з 04.05.2011 року; стягнути з Відділу Держземагенства у Рожнятівському районі Івано-Франківської області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.05.2011 року до моменту поновлення на роботі.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постанова мотивована тим, що відповідач не мав можливості запропонувати позивачу іншу вакантну посаду з урахуванням її кваліфікації та у зв'язку з відсутністю відповідних посад, а тому суд вважає, що з урахуванням згоди на звільнення первинної профспілкової організації управління та відсутністю підстав для відмови у наданні такої згоди, відповідач правомірно звільнив ОСОБА_1 з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Постанову в апеляційному порядку оскаржила позивач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не мав можливості запропонувати їй іншу вакантну посаду з урахуванням рівня її кваліфікації є безпідставним, оскільки вона має спеціальність технолога-геодезиста, і стаж роботи за даною спеціальністю більше 19 років, і крім того. пройшла додаткове навчання по спеціальності, нагороджувалась грамотою за сумлінну працю, а на вакантні посади були переведені працівники, які не мають спеціальної профільної освіти. Також апелянт зазначає, що на момент її звільнення була відсутня згода профспілкової організації, що є обов'язковою умовою відповідно до вимог ст. 43 КЗпП України. А протокол та лист профспілкового комітету сфальсифіковані, оскільки відповідач не посилався на них під час попереднього розгляду даної справи та надав суду лише після направлення Вищим адміністративним судом України справи на новий розгляд згідно з ухвалою від 06.08.2014 року. Крім того, відповідач порушив вимоги ч. 8 ст. 43 КЗпП України, відповідно до якої власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Згода профспілкової організації на її звільнення була надана 27.12.2010 року, а її було звільнено 04.05.2011 року, тобто з порушенням зазначеного строку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, ОСОБА_1 з 10.10.1996 року прийнята на посаду спеціаліста 1 категорії відділу ринку землі та орендних відносин Рожнятівського відділу земельних ресурсів Івано-Франківської області, з 08.12.2008 року переведена на посаду спеціаліста 1 категорії відділу ринку землі та орендних відносин, а з 19.10.2010 року - на посаду спеціаліста 1 категорії відділу землеустрою, моніторингу, охорони та ринку земель.

Наказом заступника начальника управління Держкомзему в Рожнятівському районі Івано-Франківської області від 04.05.2011 року № 4-к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) у зв'язку із скороченням штату та зміною структури.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність звільнення позивача, виходячи з наступного.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч. 2 цієї статті звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 49-2 цього Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Відповідно до ст. 42 цього Кодексу при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Наказом управління Держкомзему у Рожнятівському районі Івано-Франківської області від 27.12.2010 року № 75 введено з 28.12.2010 року в дію нову структуру та штатний розпис Управління, яким було передбачено 14 штатних одиниць. В свою чергу штатним розписом Управління, який діяв з 19.08.2010 року до 28.12.2010 року, було передбачено 16 штатних одиниць. Тобто відповідно до нового штатного розпису скороченню підлягали 2 штатні посади.

Також у зв'язку із скороченням чисельності було змінено структуру Управління Держкомзему в Рожнятівському районі Івано-Франківської області, зокрема, ліквідовано сектор кадрової роботи та документального забезпечення, працівникам якого запропоновано вакантні посади головного спеціаліста кадрової роботи та документального забезпечення та головного спеціаліста з контролю за використанням та охороною земель.

Крім того, внаслідок змін у структурі та скорочення чисельності працівників, було скорочено 2 штатні одиниці у відділі землеустрою, моніторингу, охорони та ринку земель - з п'яти штатних одиниць до трьох.

Станом на 27.12.2010 року в Управлінні Держкомзему в Рожнятівському районі Івано-Франківської області були дві вакантні посади начальника управління та головного спеціаліста з контролю за використанням та охороною земель і особи, які претендували на заміщення вказаних вакантних посад, повинні відповідати певним вимогам, зокрема, була обов'язковою наявність вищої освіти.

В свою чергу, як встановив суд і не заперечується позивачем, у ОСОБА_1 була середня спеціальна освіта за кваліфікацією техніка-геодезиста.

Тобто, як правильно зазначив суд першої інстанції, на час звільнення позивача в Управлінні Держкомзему в Рожнятівському районі Івано-Франківської області були відсутні вакантні посади, які позивач могла зайняти з врахуванням кваліфікаційних вимог, зокрема, освіти, в зв'язку з чим у відповідача була відсутня можливість запропонувати їй для переведення зазначені вище вакантні посади начальника Управління та головного спеціаліста з контролю за використанням та охороною земель.

А інші вакантні посади, які могли б бути запропоновані для заміщення позивачем в штаті управління Держкомзему в Рожнятівському районі Івано-Франківської області станом на момент здійснення дій щодо вивільнення були відсутні.

Щодо тверджень ОСОБА_1 про можливість зайняття нею вакантної на момент попередження про наступне вивільнення посади головного спеціаліста з контролю за використанням та охороною земель, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановив суд, на посаду головного спеціаліста з контролю за використанням та охороною земель з 28.12.2010 року переведено провідного спеціаліста сектору кадрової роботи та документального забезпечення ОСОБА_4 і це переведення в подальшому було погоджено вищестоящим органом - Головним управлінням Держкомзему в Івано-Франківській області.

Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність доводів позивача про те, що при попередженні про наступне вивільнення їй пропонувалась для зайняття посада головного спеціаліста з контролю за використанням та охороною земель, на зайняття якої вона погодилась, оскільки, як вбачається з наявного в матеріалах справи письмового попередження про істотні зміни в організації виробництва та майбутнє вивільнення, ОСОБА_1 не пропонувалось працевлаштування на жодній посаді, а лише було ознайомлено її з переліком вакантних посад станом на 27.12.2010 року, а таке ознайомлення, як правильно зазначив суд першої інстанції, не можна ототожнювати з пропозицією працівникові іншої роботи на тому ж підприємстві, в установі, організації в розумінні ст. 49-2 КЗпП України.

Враховуючи наведені вище обставини та положення норм законодавства, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що твердження позивача про порушення її прав в частині не переведення її на іншу посаду є безпідставним, оскільки відповідач не мав можливості запропонувати їй іншу посаду з урахуванням її кваліфікації.

Також, як встановив суд, ОСОБА_1 була попереджена про наступне вивільнення в зв'язку із скороченням штату особисто 27.12.2010 року, отже, відповідач повністю дотримався вимог ст. 49-2 КЗпП України.

Щодо посилання позивача на порушення відповідачем вимог ст. 43 КЗпП України, а саме відсутність згоди профспілкової організації на її звільнення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40, пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Керівник Управлінні Держкомзему в Рожнятівському районі Івано-Франківської області 28.01.2011 року звернувся до голови профспілкового комітету Управління про надання згоди на звільнення спеціалістів 1 категорії відділу землеустрою, моніторингу та охорони земель ОСОБА_1 і ОСОБА_3 у зв'язку із введенням в дію нової структури, штатного розпису та зміни граничної чисельності відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

За результатами розгляду цього подання профспілковий комітет Управління Держкомзему в Рожнятівському районі Івано-Франківської області 31.01.2011 року надав згоду на звільнення позивача із займаної посади, про що керівництво Управління було повідомлено листом від 31.01.2011 року № 1.

При цьому, як вбачається з протоколу засідання профспілкового комітету Управління Держкомзему у Рожнятівському районі Івано-Франківської області від 27.12.2010 року, на засіданні комітету були присутні всі 15 членів профспілки. На порядок денний поставлено одне питання - про надання згоди на звільнення у зв`язку із зміною граничної чисельності, структури та штатного розпису управління Держкомзему у Рожнятівському районі. В резолютивній частині даного протоколу зазначено: вирішили дати згоду на звільнення спеціаліста 1 категорії відділу землеустрою, моніторингу та охорони земель ОСОБА_1 та спеціаліста 1 категорії відділу землеустрою, моніторингу та охорони земель ОСОБА_3 в зв`язку із введенням в дію нової структури, штатного розпису та зміни граничної чисельності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП. України. За дане рішення проголосувало 14 членів профспілки, проти - 1, утримались - 0.

Твердження позивача про те, що зазначені вище протокол та лист профспілкового комітету сфальсифіковані, оскільки відповідач не посилався на них під час попереднього розгляду даної справи, а надав суду лише після направлення Вищим адміністративним судом України справи на новий розгляд згідно з ухвалою від 06.08.2014 року, колегія суддів не бере до уваги з таких підстав.

Позивач не надала жодних доказів фальсифікації зазначених документів, зокрема, будь-яких рішень правоохоронних органів щодо встановлення фактів підроблення цих документів чи звернення позивача до правоохоронних чи інших контролюючих органів з цього приводу.

А відсутність посилання відповідача на протокол та лист профспілкового комітету в запереченнях на позовну заяву не є належним доказом їх відсутності на той час, оскільки під час попереднього розгляду справи суди першої та апеляційної інстанції не досліджували цього питання, а з'ясували його лише під час нового розгляду справи на виконання вимог, вказаних в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06.08.2014 року.

Щодо доводів апелянта про те, що відповідач порушив вимоги ч. 8 ст. 43 КЗпП України, відповідно до якої власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), оскільки згода профспілкової організації на її звільнення була надана 27.12.2010 року, а її було звільнено лише 04.05.2011 року, тобто з порушенням зазначеного строку, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з наданих відвідачем копій наказів від 24.02.2011 року № 2-В та від 20.04.2011 року № 5-В, а також копій листків непрацездатності ОСОБА_1, позивач перебувала у відпустці в періоди з 25.02.2011 року до 22.03.2011 року та з 20.04.2011 року до 26.04.2011 року, а також перебувала на лікарняному в період з 17.03.2011 року до 08.04.2011 року, з 11.04.2011 року до 19.04.2011 року та з 26.04.2011 року до 29.04.2011 року, отже, не могла бути звільнена у ці періоди.

Крім того, саме по собі порушення роботодавцем місячного строку звільнення працівника після отримання згоди профспілкового комітету на його звільнення не може бути достатньою підставою для скасування наказу про звільнення такого працівника за наявності законних підстав для звільнення.

Також, враховуючи, що позивач не довів суду незаконності його звільнення з посади, не підлягають задоволенню також інші позовні вимоги, а саме поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року у справі № 809/2822/14 за позовом ОСОБА_1 до Відділу Держземагенства у Рожнятівському районі Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 08.12.2014 року