Ухвала суду № 41900510, 23.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2014 року

справа № 1170/2а-3206/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Нагорної Л.М. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року у справі № 1170/2а-3206/12 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізінг Плюс" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Промагролізинг Плюс” (далі - позивач, ТОВ “Промагролізинг Плюс”) звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби України щодо визнання протиправними наказу №1548 від 14.09.2012 року та зобов’язати відновити показники податкових зобов’язань та податкового кредиту за податку на додану вартість, задекларованих позивачем за серпень 2011 року в розрізі контрагентів, що були відкориговані в автоматизованій системі “Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України”, на підставі акту №660/1520/37297680 від 18.09.2012 року “Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ “Промагролізинг Плюс” з питань правильності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ за серпень 2011 року”.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено частково: адміністративний позов задоволено частково. Зобов’язано Кіровоградську об’єднану державну податкову інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби відновити показники податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ, задекларованих ТОВ “Промагролізинг Плюс”, за серпень 2011 року в розрізі контрагентів, що були відкориговані в автоматизованій системі “Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України”, на підставі акту перевірки №660/1520/37297680 від 18.09.2012 року. В іншій частині позовних вимог –відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду в цій частині, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Сторони належним чином повідомлені про час, день та місце розгляду справи, але в судове засідання не прибули, заяв про відкладення розгляду справи до апеляційної інстанції не надсилали, що відповідно до ч.4 ст.196 КАСУ та ст.41 КАСУ надає колегії суддів можливості розглянути справу за відсутності осіб, які приймають участь у справі та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 1548 від 14.09.2012 р. посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ “Промагролізинг плюс” з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт №660/1520/37297680 від 18.09.2012 р., в якому зафіксовано порушення ПП “Промагролізинг Плюс” п.3 ст.5, ст. 7 Господарського кодексу України, п.2 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п. 185.1 ст. 185, пп. “а” п 187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України; п.1 ст. 9, п.2 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України; ч.1 ст. 203, ст.215, п. 1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ “Промагролізинг плюс”, як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже – мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до “вигодонабувача”.

Податкове повідомлення-рішення на підставі даного акту не виносилось.

Разом з тим, на підставі акта перевірки відповідачем було зроблено коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, які на підставі декларацій з ПДВ відображаються податковим органом в централізованій електронній базі податкової звітності, а саме: в базі даних, яка має назву «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», в тому числі в частині декларування податкового кредиту з податку на додану вартість і податкового зобов'язання за серпень 2011 року.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі акту перевірки, без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків) порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Також суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач при складанні акту протиправно вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза процедури, визнав правочин укладений позивачем недійсним.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п.49.8 ст.49, п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п. 48.3, 48.4 ст. 48 ПК України.

Згідно Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 року № 827 за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності. Отже, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком № 5, і повинні їм відповідати.

Відповідно до п.58.1 ст.58 ПК України та п.2.21 Методичних рекомендацій, затверджених наказом ДПА України від 18.04.2008 року № 266, підставою для можливості зміни в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є висновки акта перевірки про порушення платником податків податкового законодавства, за результатами яких прийнято податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до положень ст. ст. 22, 185 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування з податку на додану вартість в тому числі є постачання товарів, робіт, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПК України, у тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю, з наявністю яких законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку.

Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачає, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Підпунктом 5.2, п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Щодо висновків акту перевірки про порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 216, Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Даний висновок зроблений без будь-якого документального підтвердження стосовно фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами у періоді, за який здійснювалася перевірка, без визначення кількості правочинів щодо кожного контрагента та їх індивідуальних ознак (номер, дата, предмет) та підстав нікчемності щодо кожного правочину, оскільки вихідними даними для висновків були податкові декларації, надані позивачем за період, що перевірявся

Підставою для визнання правочинів нікчемними податковий орган зазначив відсутність у позивача трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, майна, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності та відсутність факту передачі товарів від продавця до покупця.

Проте, зазначені підстави не можна визнати такими, що відповідають закону, оскільки відповідно до положень ст. 228 ЦК України, в редакції від 02.12.2010 року, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Акт перевірки не містить обставин, які є безумовними для віднесення вказаних в акті правочинів до таких, що порушують публічний порядок.

Посилання відповідача, що правочини, укладені з метою надання податкової вигоди третім особам, а отже суперечать інтересам держави та суспільства можуть бути підставою для визнання кожного з таких правочинів недійсними в судовому порядку із застосуванням наслідків недійсності правочину щодо кожної сторони правочину.

Крім того, висновки акту, визначені як порушення не знайшли свого відображення у відповідному рішенні керівника податкового органу.

Відповідно до положень ст. 86 Податкового кодексу України в разі виявлення порушень складається акт. В акті перевірки зазначаються як факти заниження так і факти завищення податкових зобов'язань платника податків (п.86.10). На підставі акту перевірки та з урахуванням висновків про результати розгляду заперечень на акт керівником податкового органу приймається податкове повідомлення-рішення. Проте, відповідачем в порушення вимог п. 86 8 ст. 86 Податкового кодексу України такого рішення не було прийнято.

Після складання акту відповідачем лише на підставі фактів, викладених в акті перевірки було проведено коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача за період, що перевірявся.

Проте, встановивши лише факт нікчемності угод відповідач не вказав які порушення податкового законодавства допустив позивач, оскільки саме контроль за дотриманням податкового законодавства є основною діяльністю податкових органів. А визначення правочинів нікчемними може бути підставою для коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту шляхом прийняття відповідного рішення.

Тому, коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту за перевіряємий період без прийняття рішення про зменшення податкового кредити та збільшення податкових зобов'язань вчинено не у спосіб, встановлений законом, у зв'язку з чим такі дії є протиправними.

За таких обставин суд дійшов висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: Д.В. Чепурнов