Ухвала суду № 41899770, 26.11.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2500/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 30 Позарецька С. М. Доповідач в апеляційній інстанції Охріменко Н. І. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОхріменко Н. І.суддівЗахарової А. Ф. , Фетісової Т. Л. при секретаріВосколович Ж.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу позивача ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 серпня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 та до Придніпровського ВДВС Черкаського міського управління юстиції, Головного управління юстиції в Черкаській області, Головного управління державної казначейської служби України у Черкаській області про стягнення грошових коштів у рахунок відшкодування шкоди

в с т а н о в и л а :

14 жовтня 2013 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, яким просив суд стягнути з ОСОБА_8 та Придніпровського ВДВС матеріальну шкоду в сумі 60000,00 грн., яку вони заподіяли незаконними діями, та моральну шкоду в сумі 20000,00 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 01.12.1994 він разом з дружиною ОСОБА_9 та її батьком ОСОБА_10 проживав за адресою: АДРЕСА_2. Теща ОСОБА_8 з ними не проживала з 1994 року по кінець 1996 року. Від шлюбу позивач та його дружина мають сина, який народився 08.04.1997. У подальшому позивач придбав квартиру АДРЕСА_1, де проводив ремонтні роботи. Після смерті ОСОБА_10 теща ОСОБА_8 переїхала проживала по АДРЕСА_2 проживали позивач з дружиною та сином. В 2001 році дружина виїхала за кордон, а позивач продовжував проживати разом з сином у вказаній квартирі. У 2007 році дружина приїхала з Італії, забрала речі і переїхала проживати до колишньої тещі - ОСОБА_8, а позивач із сином проживав у квартирі №207, робив ремонт, купував побутову техніку.

14.10.2010 позивач прийшов додому з роботи та не зміг потрапити до себе в квартиру. Від ОСОБА_7 він дізнався, що Придніпровський ВДВС без надання постанови про добровільне виконання рішення суду про виселення, разом з ОСОБА_8 зламали двері, вивезли частину речей та меблі до тещі на склад в газеті «Уют», де вона працює, а частина речей залишилася в квартирі. Позивач залишився взимку без одягу та документів.

Під час розгляду справи судом першої інстанції в якості співвідповідачів залучено Головне управління юстиції в Черкаській області та Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 серпня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач та його представник подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильність та незаконність висновків суду, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. В обґрунтування вказують на доводи, аналогічні викладеним в позовній заяві та на те, що головуючий-суддя при розгляді справи порушував процесуальні права позивача та його представника, принижував їх честь та гідність.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав та мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що, встановивши дійсні обставини справи, суд дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалив у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, колегія суддів не вбачає, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що на виконання виконавчих листів, виданих Придніпровським районним судом м. Черкаси згідно судового рішення від 23.06.2010 у справі №2-300/10, головним державним виконавцем Придніпровського ВДВС ОСОБА_11 в присутності ОСОБА_8 та двох понятих 14 жовтня 2010 року за адресою АДРЕСА_2 (місцем виконання судового рішення про виселення ОСОБА_6.) здійснено опис речей, які передані на зберігання ОСОБА_8 Цього ж дня, 14 жовтня 2010 року відповідне виконавче провадження завершено на підставі п.8 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення згідно з виконавчим документом) у чинній на вказану дату редакції. Крім того, згідно акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 14 січня 2014 року, вищевказане виконавче провадження №199/1 знищено у зв'язку із закінченням строків зберігання.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 грудня 2010 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_7 на дії ДВС у зв'язку з виконанням судового рішення про виселення ОСОБА_6 Крім того, ухвалою ВССУ від 06 липня 2011 року указане судове рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Згідно положень ст.1174 ЦК України, ст.ст.11, 87 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця особа має право звернутись до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади. Колегія суддів звертає увагу на те, що факт неправомірності (незаконності) дій державного виконавця, що призвели до завдання шкоди, має встановлюватися у передбаченому законом порядку, зокрема, відповідним судовим рішенням.

У даному випадку при розгляді скарги на дії ДВС при виконанні судового рішення про виселення ОСОБА_6, у зв'язку з чим здійснювався опис речей, переданих на зберігання ОСОБА_8 (втрата яких є фактичною підставою позовних вимог у даній цивільній справі), судом констатована відсутність порушення положень законодавства зі сторони державного виконавця.

Статтею 58 ЗУ «Про виконавче провадження» у редакції чинній на момент опису майна ОСОБА_6 та передання його на зберігання ОСОБА_8 - 14 жовтня 2010 року, встановлено, що майно, на яке накладено арешт, передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем (далі - зберігачеві), під розписку в акті опису, що й мало місце у даному випадку.

Отже колегія суддів приходить до висновку про те, що при здійсненні опису майна ОСОБА_6 державний виконавець діяв належним чином, отже підстав для задоволення позовних вимог до ДВС та органів казначейства про відшкодування шкоди, завданої втратою цього майна, немає.

Також колегія суддів враховує, що у матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_6 до ОСОБА_8 з вимогою про повернення майна, переданого їй на зберігання. Натомість сама ОСОБА_8 неодноразово зверталася до ОСОБА_6 з тим, щоб він забрав указані речі. Однак ОСОБА_6 ці речі не забирав. Перелік речей, вказаний державним виконавцем у описі майна, переданого на зберігання ОСОБА_8, не тотожний переліку про втрату якого доводить у позовній заяві позивач.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не підтверджено доказами його право власності на речі, про втрату яких він доводить, та їх вартість.

Колегія суддів відхиляє апеляційні доводи про те, що головуючий-суддя при розгляді справи порушував процесуальні права позивача та його представника, принижував їх честь та гідність, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи.

Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для скасування рішення суду, яке є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу - відхилити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 серпня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 та до Придніпровського ВДВС Черкаського міського управління юстиції, Головного управління юстиції в Черкаській області, Головного управління державної казначейської служби України у Черкаській області про стягнення грошових коштів у рахунок відшкодування шкоди, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня її проголошення

Головуючий :

Судді :