Ухвала суду № 41898542, 10.12.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/3780/14-к 10.12.2014 10.12.2014 10.12.2014

Провадження № 11-кп/784/735/14

Категорія ст. ст. 307 ч. 2, 311 ч. 1, 317 ч. 1 КК України

Головуючий 1 інстанції суддя Захарченко Д.В.

Доповідач апеляційної інстанції суддя Гребенюк В.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

Головуючого: Міняйла М.П.

Суддів: Маркової Т.М.

Гребенюк В.І.

За участі секретаря судового засідання Демянюк І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінального провадження № 1201415004001250 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 жовтня 2014 року, яким обвинуваченого

- ОСОБА_3 засуджено за ст. ст. 307 ч. 2, 311 ч. 1, 317 ч. 1 КК України, -

Учасники судового провадження:

прокурор Брек Г.С.

захисник ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції і вимог апеляційної скарги.

Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 жовтня 2014 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого на АДРЕСА_1, раніше судимого:

1) 21.07.1999 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 1 ст. 229-6 КК України на 2 роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки на підставі ст. 46-1 КК України, постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27.12.2000 року направлений для відбування покарання, звільнився 21.03.2003 року за відбуттям покарання;

2) 21.01.2004 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. З ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнився 13.11.2006 року умовно-достроково на 6 місяців 25 днів;

3) 11.01.2008 року Баштанським районним судом Миколаївської області за ст. ст. 15 ч. З, 309 ч. 2 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнився 04.06.2010 року за відбуттям покарання;

4) 12.06.2012 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 190 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки;

5) 01.10.2013 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ст. 185 ч. 2, 71 КК України на 3 роки 3 місяців позбавлення волі; -

засуджено:

- за ч. 2 ст. 307 КК України - на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ч. 1 ст. 311 КК України - на 2 роки обмеження волі;

- за ч. 1 ст. 317 КК України - на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_3 визначено покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01.10.2013 року та остаточно визначено покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Постановлено строк покарання обчислювати з моменту винесення вироку.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить змінити вирок і призначити ОСОБА_3 більш м'яке покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Узагальнені доводи захисника.

Захисник ОСОБА_2, заявляючи про незгоду з вироком через його суворість, посилається: на пом'якшуючу покарання обставину - щире розкаяння обвинуваченого ОСОБА_3 та повне визнання ним своєї вини; на можливість визнати пом'якшуючими покарання обставинами тяжкі захворювання обвинуваченого - на гепатит та ВІЛ інфекцію; на позицію прокурора в дебатах щодо призначення більш м'якого покарання, і вважає, що за таких обставин суд може призначити ОСОБА_3 покарання нижче від найнижчої межі на підставі ст. 69 КК України.

Крім того, твердить про наявність у ОСОБА_3 тільки одного близького родича - рідної сестри, матеріальне становище якої може погіршитися через тривале ув'язнення обвинуваченого, якому необхідне лікування; і вважає, що ОСОБА_3 не є суспільно небезпечною людиною і ніякої загрози для суспільства не представляє.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

ОСОБА_3 за невстановлених обставинах незаконно придбав у невстановленої особи особливо небезпечний наркотичний засіб - ацетильований опій, вагою не менше 0,3006 гр., який зберігав з метою збуту за місцем свого проживання на АДРЕСА_1.

28.04.2014 року приблизно о 14.30 год. ОСОБА_3, знаходячись за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 незаконно збув ОСОБА_4 шляхом продажу особливо небезпечний наркотичний засіб - ацетильований опій, вагою - 0,043 гр., а особливо небезпечний наркотичний засіб - ацетильований опій, що залишився, вагою 0,2576 гр., продовжив незаконно зберігати з метою збуту за місцем проживання до проведення обшуку 28.04.2014 року.

28.04.2014 року в період часу з 14.30 год. по 15.00 год. ОСОБА_3 на прохання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надав їм приміщення свого будинку АДРЕСА_1 для незаконного вживання особливо небезпечного наркотичного засобу - ацетильованого опію.

Крім того, ОСОБА_3 за невстановлених обставин незаконно придбав у невстановленої особи прекурсор - ангідрид оцтової кислоти, вагою 3,074 гр., який зберігав з метою виготовлення наркотичних засобів за місцем свого мешкання на АДРЕСА_1 до проведення обшуку 28.04.2014 року з 15.15 год. по 16.30 год.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали.

Заслухавши доповідача, доводи захисника ОСОБА_2 про пом'якшення покарання обвинуваченому ОСОБА_3, заперечення прокурора Брек Г.С. проти апеляційної скарги захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження № 1201415004001250, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд вважає її не підлягаючою задоволенню з таких підстав.

Згідно вимог ст. 369 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Зазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі.

Як вбачається з матеріалів даної справи, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідженим доказам дав належну оцінку та обґрунтовано дійшов до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 311 КК України, та вірно кваліфікував його дії як: незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів; надання приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів; незаконне придбання та зберігання прекурсорів з метою їх використання для виготовлення наркотичних засобів.

Фактичні обставини справи та кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_3 апелянт не оспорює.

Що стосується призначеного обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, то воно повністю відповідає вимогам ст. ст. 65, 66, 67 КК України.

Так, суд першої інстанції належним чином врахував характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів - що обвинуваченим вчинено декілька злочинів, у тому числі і тяжкий; данні про особу обвинуваченого, який є неодноразово судимим, вчинив злочини маючи не відбуте покарання за попереднім вироком, характеризується негативно, не працює, перебуває на обліку як наркозалежена особа, хворіє на ВІЛ; пом'якшуючу його покарання обставину - його щире каяття; а також обтяжуючу його покарання обставину - рецидив злочинів; і призначив покарання, яке не є максимальним ані за жоден з вчинених ним злочинів.

Таким чином, суд першої інстанції при призначенні покарання належним чином врахував всі ті обставини, на які захисник посилається в апеляційній скарзі.

Даних про захворювання обвинуваченого на гепатит матеріали кримінального провадження не містять. Не надані такі дані і апелянтом.

Апеляційний суд не вбачає підстав для визнання пом'якшуючою покарання обставиною таких даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 як його захворювання.

За таких обставин призначене обвинуваченому ОСОБА_3 покарання є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, і відсутні підстави вважати його занадто суворим.

Покарання за сукупністю злочинів призначено обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності до вимог ч. 1 ст. 70 КК України із застосуванням найбільш м'якого принципу визначення такого покарання - шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим; а за сукупністю вироків - у відповідності до вимог ст. 71 КК України - також із застосуванням найбільш м'якого принципу визначення остаточного покарання - шляхом частково приєднання до призначеного покарання невідбутого покарання за попереднім вироком.

За такого відсутні підстави вважати занадто суворим призначене покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків.

Посилання апелянта на позицію прокурора в дебатах є безпідставними, оскільки прокурор апеляційну скаргу з цього приводу не подавав.

З огляду на вищевикладене відсутні підстави для зміни вироку, а тому апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 жовтня 2014 року відносно ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

С У Д Д І :

Міняйло М.П. Маркова Т.М. Гребенюк В.І.