Рішення № 41898525, 12.12.2014, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/895/14-ц 12.12.2014

н\п 2/490/1505/2014

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2014 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Батченка О.В. при секретарі Луговенко К.С. з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання недійсним заповіту, визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом частково недійсним, визнання недійсною державної реєстрації та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_5, просив визнати частково недійсними (в 1/4 частині) заповіт батька ОСОБА_6, складений на користь ОСОБА_2, та свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а також визнати за собою право власності на 1/4 частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування позову позивач послався на ті обставини, що спірне домоволодіння належало на праві спільної сумісної власності його батьку ОСОБА_6 та матері ОСОБА_7, так як було придбане ними під час шлюбу. Після смерті матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, він (ОСОБА_4.) та його батько ОСОБА_6 спадщину прийняли, подавши про це відповідні письмові заяви до нотаріальної контори та отримали свідоцтва про право на спадщину у вигляді грошових вкладів та цінних паперів. Рідний брат (позивача) після смерті матері спадщину не прийняв. 26 жовтня 2001 року ОСОБА_6 уклав шлюб із ОСОБА_2, на користь якої 22 серпня 2008 року склав заповіт, розпорядившись всім своїм майном, яке буде належати йому на день смерті. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 помер, а 16 травня 2013 року Першою миколаївською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2 видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме на ціле домоволодіння АДРЕСА_1. У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом братам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено. Вважаючи, що ОСОБА_6 за життя неправомірно розпорядився на користь ОСОБА_2 часткою у домоволодінні, що згідно закону належала його матері, спадщину після смерті якої він прийняв, позивач просив про задоволення позову. Як на правові підстави позову позивач послався на ст. 22, 28, 549 ЦК УРСР, ч. 4 ст. 1257, ст.. 1301 ЦК України.

У вересні 2014 року ОСОБА_4 збільшив позовні вимоги пред'явивши їх також до реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції та додатково на підставі ст. 19, ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», просив визнати недійсною реєстрацію права власності ОСОБА_2 на домоволодіння АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представники позивача не підтримали позовні вимоги в частині визнання заповіту частково недійсним, в решті позов підтримали, підтвердили викладені в позовній заяві обставини. Суду додатково пояснили, що ОСОБА_4 з народження постійно проживає за адресою спірного домоволодіння. Більш того, на земельній ділянці, закріпленій за раніше єдиним житловим будинком літ. А-1, ним за погодженням з батьками та за власні кошти і власними силами був побудований для проживання своєї родини новий житловий будинок літ. Д-1, яким він користується о теперішнього часу.

Представник відповідача проти позову заперечував з тих підстав, що ОСОБА_4 був єдиним зареєстрованим у встановленому законом порядку власником спірного домоволодіння, а тому позивач у зв'язку з наявністю заповіту, складеного власником на користь своєї другої дружини, не має права на отримання спадщини. Крім того, позивачем пропущений строк позовної давності на звернення до суду за захистом порушеного права, а за такого просив застосувати до спірних правовідносин правові наслідки пропуску такого строку, відмовивши в позові.

Інші відповідачі та тертя особа в судове засідання не з'явились (своїх представників не направили), про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку. Відомостей про поважність неявки цих учасників процесу матеріали справи не містять.

Вислухавши представників сторін, дослідивши докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували у шлюбі з 02 жовтня 1951 року. Від шлюбу в них народились сини: ОСОБА_4 - позивач у справі та ОСОБА_5 - другий відповідач.

Як слідує з договору купівлі-продажу від 26 квітня 1965 року, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 продали, а ОСОБА_6 купив житловий будинок у складі двох кімнат, площею 37,20 кв.м., коридору та комори з господарськими будівлями і спорудами. Договір посвідчений нотаріусом Першої Миколаївської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 та зареєстрований за № 4-1409. Право власності за цим договором зареєстроване КП ММБТІ 03 жовтня 1965 року в книзі № 37 реєстровий № 5609.

Як свідчать матеріали справи, на земельній ділянці, закріпленій за вказаним житловим будинком літ А, був побудований другий житловий будинок літ. Д, загальною площею 40,5 кв.м., житловою площею 33,9 кв.м. Усклад господарських та побутових будівель і споруд на час розгляду справи судом входять: літня кухня літ. Е, тамбур літ. е, два сарай літ. Ж та літ. М, душ літ. К, вбиральня літ. Л, погріб з шиєю літ. Гпд, теплиця літ. Н, огорожі № 4. 5, 6, 7, 8 та споруди № 2, 8, І.

11 березня 1992 року виконавчим комітетом Центральної районної ради народних депутатів ОСОБА_12 взамін договору купівлі-продажу видане свідоцтво про право власності, зареєстроване КП ММБТІ того ж дня за № 5609.

Відповідно ст. 22 КЗпШС Української РСР майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

За такого, домоволодіння АДРЕСА_1 було спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 померла.

Після її смерті відкрилась спадщина, у тому числі у вигляді частини спірного домоволодіння, при цьому частку померлої слід вважати 1/2 частиною, так як іншого суду не доведено.

Як слідує з матеріалів спадкової справи № 1044/03 Першої Миколаївської державної нотаріальної контори, спадщину після смерті ОСОБА_7 прийняли, подавши відповідні письмові заяви у встановлені законом порядку та строк, її чоловік - ОСОБА_6 та син - ОСОБА_4, яким видані свідоцтва про право на спадщину за законом на належні спадкодавцю рахунки в ощадбанку та іменні цінні папери, по 1/2 частині кожному спадкоємцю.

Другий син ОСОБА_7 - ОСОБА_5 спадщину не прийняв.

В силу ст. 548, п. 2 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

При цьому, спадкоємець, який прийняв частину спадщини вважається таким, який прийняв всю спадщину.

За такого, з часу смерті матері ОСОБА_7, її син ОСОБА_4 набув у власність в порядку спадкування за законом як спадкоємець першої черги право власності на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1.

26 жовтня 2001 року, ОСОБА_6 уклав шлюб з ОСОБА_2, а 22 серпня 2008 року склав заповіт, відповідно якого розпорядився на випадок своєї смерті всім своїм майном, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось на користь своєї другої дружини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 помер.

Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді 3/4 частин домоволодіння АДРЕСА_1.

Незважаючи на викладені обставини, 16 травня 2013 року державним нотаріусом Першої Миколаївської державної нотаріальної контори ОСОБА_13 ОСОБА_2 видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом, реєстровий № 2-287, на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 у вигляді цілого домоволодіння АДРЕСА_1, чим порушені майнові права ОСОБА_4

На підставі викладеного спірне свідоцтво не може залишатись у силі та підлягає визнанню недійсним в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на належну ОСОБА_4 1/4 частину домоволодіння.

За такого, позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та про визнання права власності на 1/4 частину домоволодіння АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.

Визнання рішенням суду за позивачем права власності на частину спірного нерухомого майна є підставою для реєстрації такого права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним є підставою для скасування державної реєстрації в цій частині права власності ОСОБА_2 В окремому постановленні судового рішення про визнання недійсною державної реєстрації майнових прав на домоволодіння за ОСОБА_2 потреба відсутня.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Не спростовують висновків суду у справі посилання представника відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права, оскільки протягом всього часу після смерті матері ОСОБА_4 користується спадковим майном як своїм власним, а тому строк давності ним не пропущений.

В силу ст. 88 ЦПК України, у зв'язку з відмовою в задоволення частини позовних вимог, у тому числі тих, які представниками позивача не підтримані, судові витрати присудженню за рахунок відповідача на користь позивача не підлягають. З відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі, пропорційному розміру задоволених позовних вимог в сумі 250 грн. 00 коп. На користь держави з відповідача також підлягають стягненню 190 грн. 76 коп., розраховані виходячи з вартості домоволодіння 127586 грн. (вартість спірної частини - 31896 грн. 50 коп.).

Керуючись ст. 22 КЗпШС України, ст. 529, 548, п. 2 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР, ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом (бланк серії ВТВ № 946691), видане 16 травня 2013 року ОСОБА_2 державним нотаріусом Першої миколаївської державної нотаріальної контори ОСОБА_13, реєстровий № 2-287, на спадкове майно після смерті її чоловіка ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що складається з цілого домоволодіння АДРЕСА_1, частково недійсним, а саме: в частині права ОСОБА_2 на 1/4 частину цього спадкового майна.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частину домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 250 (двісті п'ятдесят) грн. 00 коп., а на користь держави 190 (сто дев'яносто) грн. 76 коп. судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Батченко О.В.