Ухвала суду № 41893885, 09.12.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/6919/13 Головуючий в 1 -й інстанції

Провадження 22ц/774/1600/К/14 Водоп'янов С.М.

Категорія - 27 (І) Доповідач Барильська А.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Зубакової В.П., Михайлів Л.В.,

при секретарі: Булах К.А.,

за участю: представника позивача за основним позовом - ОСОБА_2, представника відповідача за зустрічним позовом Приватного нотаріуса Криворізького міського округу Дніпропетровської області ОСОБА_3 - ОСОБА_4, відповідача за основним позовом ОСОБА_5, представника відповідача за основним позовом ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційні скарги ОСОБА_4, який діє за довіреністю в інтересах приватного нотаріуса ОСОБА_3 та публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 06 червня 2014 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_5, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Публічного акціонерного комерційного банку Комерційний банк «ПриватБанк» , треті особи - Орган опіки та піклування Виконкому Жовтневої районної у місті ради міста Кривого Рогу, прокурор Жовтневого району міста Кривого Рогу, про визнання правочину нікчемним, договору іпотеки недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позову Банк зазначив, що 05 серпня 2008 року між ним та відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір № КRНТGА0000000128, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 134023 гривні 67 копійок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05 серпня 2015 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 20 серпня 2008 року уклали договір іпотеки № КRНТGА0000000128, згідно умов якого останні надали в іпотеку квартиру загальною площею 58.40 м2, житловою площею 44.80 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить відповідачам на праві власності на підставі свідоцтва про право власності.

У порушення умов договору відповідач ОСОБА_5 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим, у нього перед Банком утворилася заборгованість, яка станом на 10 квітня 2013 року становить175052 гривні 79 копійок, яка складається з наступного: 98000.93 грн. - заборгованість за кредитом;33658.84 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;7172.84 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;27646.24 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до Договору:250.00 грн. - штраф (фіксована частина),8323.94 грн. - штраф (процентна складова).

У зв'язку з чим, Банк просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № КRНТGА0000000128 від 05 серпня 2008 року в розмірі 175052 гривень 79 копійок звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та проживають у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку, а також стягнути з відповідачів на користь Банку судовий збір у сумі 246 гривень 60 копійок.

У листопаді 2013 року відповідачі за основним позовом ОСОБА_5 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_12,2008 року народження, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 звернулися до суду із зустрічним позовом до Банку та приватного нотаріуса ОСОБА_3 та просили суд визнати недійсним договір іпотеки № КRНТGА0000000128 від 20 серпня 2008 року, який був укладений між Банком та відповідачами ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_14, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3, та зареєстрований в Реєстрі за № 2836.

В обгрунтування зустрічного позову ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 зазначили, що ОСОБА_5 не отримував від Банку вимог про погашення кредиту в порядку ст. 33, 35 ЗУ "Про іпотеку». Крім того, на момент укладення іпотечного договору в спірній квартирі проживав малолітній син власника квартири ОСОБА_5 - ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 06 червня 2014 року у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_5 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_12,2008 року народження, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 задоволено.

Визнано недійсним договір іпотеки № KRHTGA 0000000128 від 20 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ПАТ КБ „Приватбанк" з моменту його вчинення та сторони повернуто в первинний стан, а саме - зобов'язано приватного нотаріуса Криворізького міського округу Дніпропетровської області ОСОБА_3 вилучити з Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис щодо немайнових прав на квартиру АДРЕСА_1, яка була надана в іпотеку за Договором іпотеки № КRНТGА0000000128 від 20 серпня 2008 року, вилучити з Державного реєстру іпотек запис щодо немайнових прав на квартиру АДРЕСА_1, яка була надана в іпотеку за Договором іпотеки № КRНТGА0000000128 від 20 серпня 2008 року.

Судові витрати у справі віднесено за рахунок сторін.

В апеляційній скарзі представник приватного нотаріуса Криворізького міського округу Дніпропетровської області ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині задоволення зустрічного позову, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову, в іншій частині рішення просить залишити без змін.

Зокрема, апелянт ОСОБА_4 посилається на те, що зустрічна позовна заява не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, позивачами за зустрічним позовом неповно сплачено судовий збір та нотаріусу не було направлено копію зустрічної позовної заяви.

Судом, на думку апелянта, під час розгляду справи було допущено порушення процесуального права, прийнято до уваги незавірену копію паспорта позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5 та не взято до уваги належний доказ - довідку КЖП № 18 про склад сім*ї позивачів за зустрічним позовом на момент посвідчення спірного договору іпотеки.

Також апелянт посилається на те, що, визнаючи спірний договір іпотеки недійсним, судом порушено норми матеріального права, оскільки позивачами за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів його недійсності, не взято до уваги, що на момент укладення договору іпотеки квартири від 20.08.2008р. нотаріусу, крім інших передбачених, чинним законодавством України, документів, наданих позивачами за зустрічним позовом, були подані заяви про те, що діти віком до вісімнадцяти років, а також непрацездатні особи, яких вони зобов'язані утримувати за законом чи договором, квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не користуються.

В апеляційній скарзі Банк, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині задоволення зустрічного позову, ухвалити нове рішення про задоволення основного позову Банку та відмову у задоволенні зустрічного позову.

Зокрема, Банк в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що в матеріалах справи міститься довідка із ЖЕО, відповідно до якої на момент укладення договору іпотеки, а саме станом на 20.08.2008 року малолітній ОСОБА_12 не був зареєстрований у спірній квартирі. За таких умов згода органу опіки та піклування на передачу спірної квартири в іпотеку була не потрібна.

Крім того, апелянт зазначив, що ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" згоди на реєстрацію у спірній квартирі, яка є предметом іпотеки, неповнолітнього ОСОБА_5 не надавав, та зауважив, що відповідачі пропустили строк позовної давності звернення до суду із позовом про визнання правочину нікчемним, договору іпотеки недійсним.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 серпня 2008 року між Банком та відповідачем у справі ОСОБА_5 було укладено Договір кредитування № KRHTGA 0000000128, згідно умов якого відповідач отримав кредит у сумі 134023,67 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05.08.2015 року.

У забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, 20.08.2008 року між Банком та відповідачами ОСОБА_7, ОСОБА_10 і ОСОБА_9 було укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1, загальною площею 58,40 кв.м.

У зв'язку з забезпеченням договору іпотеки приватним нотаріусом ОСОБА_3 була накладена заборона відчуження зазначеної в договорі квартири АДРЕСА_1 до припинення дії Договору іпотеки та заборона була внесена в Єдиний реєстр за № 2837.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_5 умов кредитного договору, станом на 10.04.2013 року у нього перед Банком утворилася заборгованість у сумі 175052,79 грн., з яких: 98000,93 грн.-заборгованість по кредиту, 33658,84 грн.-заборгованість по процентрам за користування кредитом, 7172,84 грн.-заборгованість по комісії за користування кредитом, 27646,24 грн.-пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань, 250 грн.-штраф (фіксована частина), 8323,94 грн. - штраф(процентна складова).

Звертаючись до суду з позовом, Банк посилався на те, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_5 умов кредитного договору, станом на 10.04.2013 року у нього перед Банком утворилася заборгованість у сумі 175052,79 грн., тому просив у рахунок погашення вказаної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом ОСОБА_5 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_12,2008 року народження, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_7, посилалися на те, що договір іпотеки № КRНТGА0000000128 від 20 серпня 2008 року, який був укладений між Банком та відповідачами ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_14, є недійнсим, оскільки на момент його укладення в спірній квартирі проживав малолітній син власника квартири ОСОБА_5 - ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2, який мав право користування нею, однак орган опіки та піклування не надав згоди на укладення договору.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з відсутності для цього правових підстав.

Задовольняючи зустрічний позов про визнання іпотечного договору недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що при його укладенні не було з'ясовано, що у квартирі яка передається в іпотеку, мешкає малолітня дитина, яка має право користування нею, при цьому не було отримано дозвіл від ради опіки та піклування виконкому, у зв'язку з чим оспореним договором порушено право малолітньої дитини щодо користування квартирою.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 16, ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Положеннями статті 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

У ч. 1 ст. 589 ЦК України встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду.

Згідно ст.7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до договору іпотеки, укладеного між Банком та відповідачами за основним позовом 20.08.2008 року, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання за кредитним договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України, місце проживання фізичної особи, яка не досягла 10-років є місце проживання батьків, або одного із них

Згідно ст. 156 ЖК України, неповнолітні діти мають право користування житловим приміщенням на рівні з його власником.

Статтею 12 Закону України „ Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" передбачено, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Згідно ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 12.9 іпотечного договору обумовлено, що він підписаний іпотекодавцем добровільно, при його укладанні враховані інтереси дітей та інших членів сім*ї і осіб, що мають право користування предметом іпотеки.

Згідно довідки комунального житлового підприємства №18 на момент укладення договору іпотеки станом на 20.08.2008 року у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. зареєстрований відповідач ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_15.

Відповідно до довідки ЖЕО № 31 № 785 від 16.05.2014 року у спірній квартирі у період з 15.02.2008 року по 20.08.2008 року були зареєстровані відповідач ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_15 (а.с.110 т.1).

Відповідно до свідоцтва про народження, 15 лютого 2008 року у відповідача ОСОБА_12 народився син ОСОБА_12.

Згідно довідки «Нова-ком» № 7 від 29.08.2013 року та довідки ЖЕО № 31 № 784 від 16.05.2014 року у спірній квартирі зареєстровані відповідач за основним позовом ОСОБА_5, який є співвласником квартири, його дружина ОСОБА_15 та син ОСОБА_12 (а.с.83,109 т.1).

Оскільки нормами закону визначено, що місце проживання фізичної особи, яка не досягла 10-років є місце проживання батьків, або одного із них, то місцем проживання малолітнього сина відповідача за основним позовом ОСОБА_5 - ОСОБА_12, 2008 року народження, є спірна квартира, у якій зареєстровані батько та мати дитини.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно довідки № 3397 від 13.11.2014 року, дружина відповідача за основним позовом ОСОБА_15 у період з 09.01.1981 року по 31.07.1998 року була зареєстрована у квартирі за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно станом на момент укладення договору іпотеки 20.08.2008 року права власності або користування у зазначеній квартирі ОСОБА_15 не мала.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що, оскільки станом на момент укладення договору іпотеки 20.08.2008 року квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, була єдиним житловим приміщенням відповідача за основним позовом ОСОБА_5 та його дружини ОСОБА_15, то після народження 15.08.2008 року їх син ОСОБА_12 набув права користування зазначеною квартирою. Будь-якого іншого житла, де б малолітня дитина набула права користування немає.

У зв'язку з чим, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову та визнання договору іпотеки недійсним.

На підставі наведеного, колегією суддів не беруться до уваги доводи апеляційної скарги представника нотаріуса ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про те, що на момент укладення договору іпотеки квартири від 20.08.2008р. нотаріусу, крім інших передбачених, чинним законодавством України, документів, наданих позивачами за зустрічним позовом, були подані заяви про те, що діти віком до вісімнадцяти років, а також непрацездатні особи, яких вони зобов'язані утримувати за законом чи договором, квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не користуються, оскільки ОСОБА_12, 2008 року народження, на момент укладення договору іпотеки мав право користування зазначеною квартирою.

Також не можуть бути взяті до уваги колегією суддів доводи апеляційної скарги Банку про те, що в матеріалах справи міститься довідка із ЖЕО, відповідно до якої на момент укладення договору іпотеки, а саме станом на 20.08.2008 року малолітній ОСОБА_12 не був зареєстрований у спірній квартирі, за таких умов згода органу опіки та піклування на передачу спірної квартири в іпотеку була не потрібна, оскільки статтею 12 Закону України „ Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" передбачено, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого по суті рішення доводи апеляційної скарги Банку щодо того, що ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" згоди на реєстрацію у спірній квартирі, яка є предметом іпотеки, неповнолітнього ОСОБА_5 не надавав, оскільки малолітній ОСОБА_12, 2008 року народження, на момент укладення договору іпотеки вже мав право користування спірною квартирою, так як у ній були зареєстровані та мешкали його батько, відповідач за основним позовом ОСОБА_16, та мати ОСОБА_15, які будь-якого іншого житла не мають.

Доводи апеляційної скарги Банку про те, що відповідачі за основним позовом пропустили строк позовної давності звернення до суду із позовом про визнання договору іпотеки недійсним, не беруться до уваги колегією суддів, оскільки є безпідставними.

Посилання в апеляційній скарзі представника нотаріуса на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було порушено норми процесуального права, а саме: прийнято до провадження зустрічну позовну заяву, яка не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, позивачами за зустрічним позовом неповно сплачено судовий збір та нотаріусу не було направлено копію зустрічної позовної заяви, прийнято до уваги незавірену копію паспорта позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5 та не взято до уваги належний доказ - довідку КЖП № 18 про склад сім*ї позивачів за зустрічним позовом на момент посвідчення спірного договору іпотеки, не можуть бути підставою для скасування законного рішення, оскільки висновків суду не спростовують та не призвели до неправильного вирішення спору по суті.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що, оскільки договір іпотеки № КRНТGА0000000128, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачами ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 20 серпня 2008 року, згідно умов якого останні надали в іпотеку квартиру загальною площею 58.40 м2, житловою площею 44.80 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить відповідачам на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, визнано судами недійсним, то висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки є правильним.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін на підставі ст.308 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307,308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_4, який діє за довіреністю в інтересах приватного нотаріуса ОСОБА_3 та публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 06 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: