Рішення № 41893788, 15.12.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/11076/14 Справа № 202/38070/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шклярук Д. С. Доповідач - Каратаєва Л.О.Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - Прозорової М.Л., Чубукова О.П.

при секретарі - Видюковій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

14 травня 2014 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська ухвалено заочне рішення про задоволення позову ПАТ «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Розірвано договір про надання та використання картки з пільговим періодом кредитування укладений 26 квітня 2007 року між ЗАТ «КБ «Кредит-Дніпро», правонаступником якого є ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_4

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за договором про надання та використання кредитної картки з дозволеним лімітом від 26 квітня 2007 року у розмірі 5221 грн.21 коп., яка складається із суми несплаченої частки кредиту - 2046, 03 грн., заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами - 2805, 90 грн., суми інфляції за користування кредитними коштами - 68,26 грн., трьох відсотків річних за несвоєчасну сплату кредиту - 87,22 грн., суми інфляційної заборгованості за несвоєчасну сплату відсотків - 75,94 грн., трьох відсотків річних за несвоєчасну сплату нарахованих відсотків - 137 грн. 86 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення суду та застосувати до позову ПАТ «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_4 строк позовної давності та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, котрим суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Вказані вимоги ЦПК України суд першої інстанції не врахував.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції ї ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2007 року між ЗАТ «Комерційний банк «Кредит-Дніпро», правонаступником якого є ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_4 був укладений договір про надання та використання картки з дозволеним лімітом у 4000,00 грн. Процентна ставка за користування кредитними коштами визначена в розмірі 24% річних (п. 12 анкети-заяви).

Договір укладено шляхом підписання анкети-заяви, Правил надання та використання кредитних карток Банку «Кредит-Дніпро» із пільговим періодом кредитування, Тарифів на обслуговування банківських карт в Банку «Кредит-Дніпро».

Позивач надав відповідачу кредитну картку з кредитним лімітом 4000,00 грн. та забезпечив доступ до кредитних коштів, які отримувалися і використовувалися відповідачем, що підтверджується його розпискою та випискою по рахунку.

У відповідності із п.10.1 Правил надання та використання кредитних карток Банку «Кредит-Дніпро», п. 12 Анкети-заяви, строк дії кредитної картки відповідача та відповідно строк дії договору, встановлено у два роки.

Відповідач згідно із п. 12 анкети-заяви, п. 5.2 Правил надання та використання кредитних карток Банку «Кредит-Дніпро» взяв на себе зобов'язання не пізніше платіжної дати (з 1 по 20 число місяця наступного за звітним) погашати готівкою через касу банку суму обов'язкового платежу або забезпечити на рахунку для погашення кошти в розмірі не менше суми необхідного обов'язкового платежу, але належним чином свого обов'язку не здійснював, в результаті чого утворилася заборгованість, яка складається із: суми несплаченої частки кредиту - 2046,03 грн.; заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами - 2805,90 грн.; суми інфляції за користування кредитними коштами - 68,26 грн.; трьох відсотків річних за несвоєчасну сплату кредиту - 87,22 грн.; суми інфляційної заборгованості за несвоєчасну сплату відсотків - 75,94 грн.; трьох відсотки річних за несвоєчасну сплату нарахованих відсотків - 137,86 грн.

За вимогами ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 1050 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) громадянину у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу України.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підставою для розірвання договору за рішенням суду за вимогою однієї із сторін, з огляду на положення ст. 651 ЦК України, є істотне порушення договору другою стороною, а також може мати місце в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п. 10.4 Правил надання та використання кредитних карток ПАТ «Банк Кредит Дніпро» із пільговим періодом кредитування, договір може бути розірваний за ініціативою банку у випадку невиконання чи неналежного виконання клієнтом будь-яких його обов'язків, що випливають із договору, незалежно від причин невиконання чи неналежного виконання зобов'язань.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив про невиконання своїх зобов'язань з боку відповідача, що є підставою для стягнення суми заборгованості.

Однак, з рішення суду першої інстанції про стягнення заборгованості, колегія суддів не погоджується оскільки згідно із п. 12 анкети-заяви, п. 5.2 Правил надання та використання кредитних карток Банку «Кредит-Дніпро» відповідач взяв на себе зобов'язання не пізніше платіжної дати (з 1 по 20 число місяця наступного за звітним) здійснювати платежі по поверненню кредиту та сплачувати відсоток за його користування.

Останній платіж відповідачем здійснено 12.03.2010 р., що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості (а.с.13). З позовною заявою, позивач звернувся до суду 04.12.2013 р.

Відповідно до ст. 257 ЦК позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку ( ч. 1 ст. 264 ЦК). Такі дії відповідачкою не учинялися.

Початок перебігу позовної давності для стягнення кредиту й процентів за користування кредитом є день, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, однак не сплатив його, а тому позовна давність застосовується до кожного щомісячного простроченого платежу, який був визначений у договорі. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст.1050 ЦК. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу (ч.2 ст. 1050 ЦК).

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із ч. 3 ст. 254 ЦК спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч.2 ст. 258 ЦК передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст.267 ЦК).

Відповідач не приймав участі у справі при її розгляді у суді першої інстанції, проте заявив про його застосування у запереченнях на позов доданих до заяви про перегляд заочного рішення та наполягав на цьому в апеляційній скарзі.

Будь-яких поважних причин для поновлення строк позовної давності судом не встановлено.

За таких підстав, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування, відповідно до вимог ст.309 ЦПК та відмови у задоволенні позовних вимог через пропуск строку позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2014 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення апеляційного суду чинне з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: