Ухвала суду № 41887456, 12.12.2014, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Малько О.С., Оніпко О.В.

секретар судового засідання Пиляй І.С.

за участі представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Рівненського міського суду від 30 жовтня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Рішенням Рівненського міського суду від 30 жовтня 2014 року зазначений позов задоволено частково:

Стягнуто зі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає АДРЕСА_1, в м. Рівне, на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк" або Банк), рахунок №29090000000113 в АТ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО: 351005, код: 09807750, заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11103838000 від 22.12.2006 року в розмірі 56 906, 32 долари США, що за курсом Національного банку України складає 663253, 56 гривень, з яких: 48 095, 34 долари США, що за курсом Національного банку України становить 560 579, 66 гривень, заборгованості за кредитом; 8 181, 64 долари США, що за курсом Національного банку України становить 95 361, 86 гривень заборгованості за процентами; 27, 27 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 317, 85 гривень пені за прострочення сплати кредиту; 600, 07 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 6 994, 19 гривень пені за прострочення сплати процентів, та 3 654 гривні судового збору.

ПАТ "УкрСиббанк" у задоволенні вимог до ОСОБА_2 відмовлено.

У поданій на рішення суду в частині залишення без задоволення позову до ОСОБА_2 апеляційній скарзі позивач, вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, фактично покликається на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На її обґрунтування зазначалося про недодержання судом вимог ст.ст. 553, 626, 627, 628 ЦК України щодо умов договору поруки та вільному виборі контрагента за договором, роз'яснень постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин" щодо підстав припинення поруки (п. 22), пунктів 1.1, 1.3 договору поруки та 1.3.2 кредитного договору щодо згоди поручителя на збільшення обсягу його відповідальності без укладення нового правочину.

Порушено судом правила ч. 1 ст. 11 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства, оскільки при розгляді справи не вирішувалося питання про припинення поруки ОСОБА_2, а самим оскаржуваним рішенням порука не припинена.

Крім того, поручитель не зверталася до суду з відповідним позовом, а тому в суду не було підстав для часткового задоволення позову.

З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні вимог до ОСОБА_2 та ухвалити нове - про задоволення вимог Банку до обох відповідачів у повному обсязі, стягнувши з них на користь позивача спірну суму заборгованості.

Іншими особами, які беруть участь у справі, рішення Рівненського міського суду від 30 жовтня 2014 року не оскаржувалося.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи ПАТ "УкрСиббанк", колегія суддів прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції правильно виходив з того, що порука ОСОБА_2 припинилася через підвищення кредитодавцем розміру процентної ставки за зобов'язаннями позичальником без її згоди, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя.

З матеріалів справи вбачається, і ці обставини сторонами не заперечуються, що 22 грудня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (після зміни назви - ПАТ "УкрСиббанк") та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11103838000, за умовами якого кредитодавець надав, а позичальник одержав 51 580 доларів США кредиту строком до 21 грудня 2027 року зі встановленням ставки за користування кредитними коштами у 9, 5 відсотків річних (а.с. 5-14).

Сторони в пункті 9.2 кредитного договору домовилися про те, що розмір процентної ставки може бути змінений у разі настання будь-якої обставини, передбаченої договором.

Повернення позичальником коштів за кредитним договором забезпечено порукою ОСОБА_2, про що 22 грудня 2006 року між кредитодавцем та поручителем укладено відповідний договір № 81199 (а.с. 34-35).

Вважаючи, що ОСОБА_1 порушив кредитні зобов'язання, Банк у серпні 2014 року звернувся до суду з вимогами стягнути солідарно із обох відповідачів як позичальника та поручителя кредитну заборгованість в розмірі 56 906, 32 долари США, що за курсом Національного банку України складає 663 253, 56 гривень, з яких: 48 095, 34 долари США, що за курсом Національного банку України становить 560 579, 66 гривень, заборгованості за кредитом; 8 181, 64 долари США, що за курсом Національного банку України становить 95 361, 86 гривень заборгованості за процентами; 27, 27 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 317, 85 гривень пені за прострочення сплати кредиту; 600, 07 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 6 994, 19 гривень пені за прострочення сплати процентів.

Згідно із ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги визначають межі перегляду колегією суддів рішення суду першої інстанції в частині відмови Банкові в позові до ОСОБА_2.

Згідно зі ст.ст. 553-554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як правильно встановлено міським судом, 2 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, за якою процентну ставку за користування кредитом збільшено до 13 відсотків річних (а.с. 20).

1 листопада 2008 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, за умовами якої змінено строки сплати процентів із 1 по 25 число кожного місяця (а.с. 21).

4 лютого 2009 року між ними укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, відповідно до якої змінено схему погашення кредиту на ануїтетну, встановлено ануїтетний платіж в розмірі 547, 99 доларів США зі строком сплати до 4 числа кожного місяця (а.с. (а.с. 30-31). Того ж числа укладено додаткову угоду №2, якою перенесено строки виконання зобов'язань зі сплати процентів та змінено кінцевий термін погашення кредиту - не пізніше 21 грудня 2036 року (а.с. 32).

18 березня 2009 року укладено додаткову угоду №3 до кредитного договору, за умовами якої перенесено строки виконання зобов'язань зі сплати процентів, нарахованих за час із 1 січня 2009 року по 31 січня 2009 року (а.с. 33).

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто закон пов'язує припинення поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного договору. Зміна договору - це трансформація будь-якої або декількох умов, які складають зміст договору.

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За таких обставин умови збільшення обсягу відповідальності поручителя визначаються як за умовами договору поруки, так і за умовами кредитного договору. Згода поручителя може бути висловлена у будь-якій формі, зокрема письмового повідомлення, додаткової угоди тощо.

Пунктом 2.1. договору поруки №81199 від 22.12.2006 року передбачено відсутність права кредитора змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, без згоди останнього (а.с. 34).

З роз'яснень, даних пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в абз. першому п. 22 своєї постанови від 30.03.2013 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", вбачається, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Матеріали справи не містять, позивач їх не надав, а судом не було здобуто будь-яких доказів на підтвердження тих обставин, що при зміні Банком і ОСОБА_1 розміру процентної ставки за користування кредитом з 9, 5 відсотків річних на 13 відсотків річних ОСОБА_2 було повідомлено від імені ПАТ "УкрСиббанк" і вона дала свою згоду на це.

Тому за таких обставин порука ОСОБА_2 припинилася наступного дня з дня збільшення обсягу її відповідальності, тобто з 3 квітня 2008 року.

Доводи ПАТ "УкрСиббанк" про недодержання принципу диспозитивності цивільного судочинства спростовуються роз'ясненнями абз. другого п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2013 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", де зазначено про право поручителя пред'явити позов про припинення договору поруки в разі, коли в договорі поруки умови, зазначені в абз. першому п. 22 цієї постанови, сторонами не узгоджені, а з обставин справи не видно про обізнаність поручителя та його згоду на збільшення розміру відповідальності.

Крім того, ОСОБА_2 у своїх запереченнях проти позову вказувала про припинення поруки саме з підстав збільшення обсягу відповідальності перед кредитором за відсутності її згоди (а.с. 73-75).

Не заслуговують на увагу, оскільки суперечать положенням п. 2.1. договору поруки №81199 від 22.12.2006 року щодо неможливості змінювати основний договір з боржником, в результаті чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, без згоди останнього, і покликання автора скарги про неврахування судом умов пунктів 1.1, 1.3 договору поруки та 1.3.2 кредитного договору щодо згоди поручителя на збільшення обсягу його відповідальності без укладення нового правочину.

Решта доводів апеляційної скарги - про порушення норм матеріального права спростовуються правильністю висновків місцевого суду.

Додержання місцевим судом норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" відхилити, а рішення Рівненського міського суду від 30 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: