увійти
УКР
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2009 року Справа № 3/537/08-АП
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Добродняк І.Ю. (доповідач)
суддів - Баранник Н.П., Мірошниченко М.В.
при секретарі - Дубова К.С
за участю представників:
позивача: - Лілова І.Є. дов від 10.03.09 № 92
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика»
на постанову господарського суду Запорізької області від 28.10.08
у справі № 3/537/08-АП
за позовом відкритого акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі
про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000300804/0 від 12.06.08 та №0000300804/1 від 13.08.08,-
ВСТАНОВИЛА :
Відкрите акціонерне товариство «Запорізька кондитерська фабрика» звернулось до господарського суду Запорізької області з адміністративним позовом, в якому з урахуванням поданої письмової заяви про зміну позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000300804/0 від 12.06.08, № 0000300804/1 від 13.08.08 в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 128709,57 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем зроблені необґрунтовані висновки стосовно безпідставності віднесення позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по податковим накладним, виписаним постачальниками ТОВ «Вест», ТОВ «Агрокосм», оскільки ТОВ «Вест» операції з продажу борошна не включило до складу податкових зобов'язань за березень 2008 року, а по ланцюгу постачання ТОВ «Агрокосм» масложирової продукції у ПП «Ідея Плюс» (контрагент ТОВ «Агрокосм») має ознаки фіктивності. Висновки відповідача базуються на помилковому тлумаченні чинного законодавства України.
Постановою господарського суду Запорізької області від 28.10.08 у задоволенні адміністративного позову відмовлено з тих підстав, що однією з обов'язкових підстав включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту є виникнення податкових зобов'язань продавця та сплата цих сум до Державного бюджету України, а оскільки продавець - ТОВ «Вест» до податкових органів не звітує, за юридичною адресою не знаходиться, виписані ТОВ «Вест» податкові накладні не є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, отже не можуть бути підставою для формування позивачем податкового кредиту лютого 2008 року.
Стосовно віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з операцій придбання масложирової продукції у ТОВ «Агрокосм» судом першої інстанції встановлено, що договір, укладений ТОВ «Агрокосм» з ПП «Ідея Плюс», не спричинив реального настання правових наслідків, оскільки податковим органом не встановлено факту передачі товарів за договором, документів, які засвідчують транспортування, зберігання олія жирової продукції, не підтверджено придбання у постачальників цієї продукції.
Не погодившись з постановою господарського суду Запорізької області від 28.10.08, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню та повинно бути ухвалене нове рішення про задоволення позову, оскільки при винесенні вищезазначеної постанови господарським судом Запорізької області не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, зокрема, фактичне постачання товару, його використання позивачем у власній господарській діяльності, наявність належним чином оформлених податкових накладних, виданих юридичними особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість. Суд першої інстанції визнав обставини, що мають значення для справи, хоча їх не було доведено відповідачем, зокрема факт існування нікчемного правочину по ланцюгу постачання, відсутність об'єкту та бази оподаткування по операціях позивача. Висновки суду не відповідають обставинам справи. Судом першої інстанції при винесенні постанови порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з поданою 21.04.08 позивачем в порядку пп.7.7.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до відповідача податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 19.05.08 та розрахунком суми бюджетного відшкодування від 21.04.08 позивачем визначена сума податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, - 230297 грн.
Згідно з даними декларації з урахуванням уточнюючого розрахунку залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 податкової декларації) складає 476341 грн.
Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 податкової декларації) - складає 1490452 грн.
Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) складає 230297 грн.
06.06.08 відповідачем проведена виїзна позапланова документальна перевірка підприємства-позивача з питань правильності визначення від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2008 року, березень 2008 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2008 року, за результатами якої складений акт №292/08-04/00382094.
В ході перевірки встановлено порушення позивачем п.1.8 ст.1, пп.6.1.1 п.6.1 ст.6, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування за березень 2008 року на суму 130246 грн.
До такого висновку відповідач дійшов, зокрема, виходячи з того, що позивачем в порушення п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного вище Закону у лютому 2008 року завищено податковий кредит у сумі 128709,57 грн., із якої 17749,58 грн. - сума податку на додану вартість в ціні отриманого позивачем борошна І ґатунку за договором поставки від 10.01.07 № 6; 110959,99 грн. - сума податку на додану вартість в ціні отриманої масложирової продукції, отриманої від ТОВ «Агрокосм» за договоромНОМЕР_1 від 17.01.06.
Стосовно ТОВ «Вест» відповідачем встановлено, що згідно листа ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 16.04.08 №7521/7/23-511 ТОВ «Вест» не звітує, останній звіт наданий за листопад 2007 року, згідно відповіді ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя № 1967/7/26-31 від 04.03.08 за юридичною адресою підприємство ТОВ «Вест» не знаходиться, про що складено акт № б/н від 04.03.08, внаслідок чого ТОВ «Вест» операція з продажу позивачу борошна І ґатунку до складу податкових зобов'язань лютого 2008 року не включалась та в декларації з податку на додану вартість не відображалась.
З посиланням на положення п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідачем зазначено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по товарах за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Вест», які не підтверджені результатами зустрічної перевірки.
Стосовно ТОВ «Агрокосм» перевіркою встановлено, що придбання масложирової продукції, поставленої в подальшому позивачу за договором НОМЕР_1 від 17.01.06, здійснено у ПП «Ідея Плюс».
Відповідач в акті перевірки, посилаючись на інформацію, яка міститься в акті Кам'янець-Подільської ОДШ Хмельницької області від 24.04.08 № 824 234 - 35280790 «Про результати невиїзної перевірки ПП «Ідея Плюс» з питань правових відносин з ТОВ «Агрокосм», зазначив, що в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів за договором від продавця до покупця, документів, які засвідчують транспортування, зберігання оліяжирової продукції, не підтверджено придбання у постачальників оліяжирової продукції. Договір НОМЕР_2 від 01.10.07, укладений між ПП «Ідея Плюс» та ТОВ «Агрокосм», не спричинив реального настання правових наслідків всупереч ч.5 ст.203 ЦК України, відповідно, зазначений договір є нікчемним згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України.
Крім того, в акті Кам'янець-Подільської ОДПІ від 24.04.08 зазначено, що в ході проведення перевірки встановлена невідповідність даних податкової звітності ПП «Ідея Плюс» та результатів невиїзної документальної перевірки ПП «Ідея Плюс», виходячи з чого відповідно до ст.ст.215, 228 ЦК Кодексу України встановлено факт існування нікчемного правочину.
Таким чином відповідач дійшов висновку, що на порушення п.1.8 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено податковий кредит за лютий 2008 року та заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2008 року у розмірі 110959,99 грн.
12.06.08 за результатами проведеної перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000300804/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за березень 2008 року в загальному розмірі 130246,00.
За результатами розгляду скарги позивача вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скарга - без задоволення, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000300804/1 від 13.08.08 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2008 року у розмірі 130246,00 грн.
Колегія суддів вважає висновки відповідача, зроблені в акті перевірки, помилковими, відомості про контрагентів позивача, ПП «Ідея Плюс» - контрагента ТОВ «Агрокосм» не впливають і не спростовують факт здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентами.
Факт відвантаження на адресу позивача ТОВ «Вест» борошна І ґатунку, ТОВ «Агрокосм» масложирової продукції та отримання позивачем вказано продукції, відповідачем не заперечується, підтверджений наявними в матеріалах справи документами.
Зокрема, факт отримання масложирової продукції від ТОВ «Агрокосм» за договоромНОМЕР_1 від 17.01.06 підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, посвідчень про якість масложирової продукції, із яких вбачається, що виробником отриманої позивачем від ТОВ «Агрокосм» масложирової продукції є ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат», а також копіями сертифікатів відповідності, висновків державної санітарно-гігієнічної експертизи.
Отримана позивачем продукція оприбуткована і використана останнім у власній господарській діяльності для виробництва кондитерських виробів.
Виходячи з умов договоруНОМЕР_1 від 17.01.06 між позивачем та ТОВ «Агрокосм», фактичних дій позивача та ТОВ «Агрокосм», вказаний договір не містить ознак фіктивності або інших ознак, за яких він може бути визнаний нікчемним.
Посилання суду першої інстанції в оскаржуваній постанові на невстановлення податковим органом передачі товару за договором НОМЕР_2 від 01.10.07 між ПП «Ідея Плюс» та ТОВ «Агрокосм», документів, які засвідчують транспортування, зберігання олія жирової продукції, не підтвердження придбання у постачальників цієї продукції, як визнану судом обставину, що має значення для справи, колегія суддів вважає помилковим, оскільки невстановлення податковим органом відповідних фактів не свідчать про відсутність таких фактів без підтвердження в установленому порядку належними доказами. Такі докази, як того вимагає ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не подані, в матеріалах справи відсутні.
Також посилання суду першої інстанції в якості підстави для відмови в задоволені позову на той факт, що за наслідками перевірки встановлено, що ТОВ «Вест» виписувало податкові накладні із зазначенням в них сум податку на додану вартість (податкового зобов'язання), які до бюджету не сплачувалися, у зв'язку з чим позивачем неправомірно віднесено суми податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки податковий кредит не підтверджується податковим зобов'язанням продавця товару, а податкова накладна не виконує своєї функції, колегія суддів вважає помилковим, таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та суперечить самої суті бюджетного відшкодування.
Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» забороняє включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Порядок складення та видачі податкових накладних визначений п.7.2 ст.7 цього ж Закону. Порядок заповнення податкової накладної затверджений наказом ДПА України від 30.05.97 № 165.
Згідно пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» п одаткова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Пункт 5 Порядку заповнення податкової накладної визначає, коли податкова накладна вважається недійсною, а саме: у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість).
Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.
Як зазначено в п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається в тому числі у випадку, коли зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.
Відповідачем доказів анулювання свідоцтва про реєстрацію контрагентів позивача ТОВ «Вест», ТОВ «Агрокосм» в якості платника податку на додану вартість, виключення їх з реєстру платників податку на додану вартість не надано, податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаними особами у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що свідчить про правомірність видачі податкових накладних.
Пунктом 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.
Пункт 1.3 цієї ж статті визначає платника податку як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.
Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Згідно із пп. "а" пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення у тому випадку, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару у попередньому періоді постачальникам таких товарів.
Вказана норма закону, окрім умови сплати податку на додану вартість отримувачем (покупцем) товару саме постачальникові (продавцеві) товару, не ставить додаткових умов для отримання покупцем бюджетного відшкодування від'ємного значення, зокрема, не передбачає таку умову, як сплата податку на додану вартість постачальником товару до бюджету.
Виходячи з положень пп.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки. При цьому на позивача обов'язок доведення факту сплати податку на додану вартість до бюджету нормами чинного законодавства не покладається.
Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яким ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст. 19 Конституції України). Згідно з положеннями Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку на додану вартість, включена до складу ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, а отже саме він і несе відповідальність по сплаті цього податку до бюджету. Діюче законодавство, зокрема, Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює зобов'язання покупця сплачувати податок на додану вартість і до бюджету, якщо такий податок не був (не буде) сплачений продавцем, контрагентами продавця.
Невиконання постачальником товару своїх зобов'язань перед бюджетом не передбачено законодавцем як підстава для втрати покупцем права на податковий кредит і, в подальшому, на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у встановлених Законом випадках.
В даному випадку, якщо контрагент позивача або особа, яка має (мала) договірні відносини з контрагентом позивача, не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб і не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконані всі умови для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту в лютому 2008 року, відображення суми, належної до бюджетного відшкодування, в декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено в установленому порядку правомірність зменшення суми бюджетного відшкодуванні податку на додану вартість в розмірі 128709,57 грн., позовні вимоги є обґрунтованими, підлягають задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи, внаслідок чого, керуючись положеннями ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» задовольнити.
Постанову господарського суду Запорізької області від 28.10.2008 року у справі № 3/537/08-АП скасувати.
Позов відкритого акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000300804/0 від 12.06.08, № 0000300804/1 від 13.08.08 в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 128709,57 грн.
Постанова суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.
Постанову складено у повному обсязі 08.07.09
