Рішення № 41883173, 10.12.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

на користь публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Владичан А. І.

суддів: Міцнея В.Ф., Литвинюк І.М.

при секретарі Лук»янишиній М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких виступає ОСОБА_3, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 серпня 2014 року, -

встановила:

У січні 2013 року ВАТ "ВТБ Банк" подало позов до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилалося на те, що 09 липня 2008 року відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк в особі Чернівецької філії' та фізична особа ОСОБА_1 заключили кредитний договір №279/07/08/Ра/к.

Відповідно до вказаного кредитного договору банком було видано ОСОБА_1 кредит в сумі 97000 дол. США (дев'яносто сім тисяч дол. США) на придбання автомобіля, з кінцевим терміном повернення 08 липня 2015 року, з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 13,5 відсотків річних.

Отримання коштів Відповідачем ОСОБА_4 підтверджується заявою на видачу готівки від 10.07.2008р. та підписом про отримання коштів.

Однак в порушення умов договору починаючи з липня 2009 року відповідач не здійснює погашення заборгованості, не повертає кредитні кошти.

_____________

№ 22ц/794/1456/ 2014 р. Головуючий у І інстанції Літвінова О.Г. Категорія: 19/27 Суддя-доповідач Владичан А.І.

В забезпечення зобов'язань за даним договором кредиту було укладено ВАТ ВТБ Банк, яке перейменовано у ПАТ "ВТБ БАНК", договір поруки з ОСОБА_2, відповідно до умов якого поручитель поручилася перед банком за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати всіх інших платежів, які встановлені даним кредитним договором.

Станом на 21.12.2009 року Відповідачем 1 ОСОБА_1 утворена заборгованість по кредиту в розмірі 91643,43 дол. США (дев'яносто одна тисяча шістсот сорок три дол. США 43 цента), що станом на 21.12.2009 р. по курсу НБУ становить 730398,14 грн., по відсотках за користування кредитом в розмірі 7864,63 дол., що станом на 21.12.2009р. по курсу НБУ становить 62681,1грн.

Згідно ст.ст.525,527,530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

22 липня 2014 року ПАТ «ВТБ Банк» було надіслано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просили суд стягнути з відповідачів заборгованість яка утворилася станом на 14 липня 2014 року

ПАТ «ВТБ Банк» просив суд стягнути солідарно із відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на його користь суму заборгованості за кредитним договором№279/07/08/Ра/к в розмірі 416425,36 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 14.07.2014 року становить 4870614,28 гривень, а також понесені банком судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 серпня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "ВТБ Банк" 416425,36 доларів США боргу за кредитним договором, що згідно офіційного курсу НБУ складає - 4870614,28 гривень. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1, ОСОБА_2, інтереси яких представляє ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій просять рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 серпня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження по справі.

Апелянти вважають, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Посилаються на те, що у зв'язку із переглядом заочного рішення у 2013 році, почалося нове судове провадження, і позивачем було пропущено строк позовної давності щодо вимог за 2009-2010 роки. Судом першої інстанції не враховано того факту, що позивач пропустив строк позовної давності щодо вимог про повернення кредиту та нарахованих процентів з липня 2009 року по жовтень 2010 року, а також пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені в розмірі 0,5% від суми невиконаних зобов'язань.

Крім того, судом першої інстанції при винесенні судового рішення не враховано того факту, що банком був пропущений 6-ти місячний строк звернення до поручителя, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 ЦК України, про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. В матеріалах справи відсутні докази надсилання банком поручителю такої вимоги.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не виконали вимог закону та не дотримались умов кредитним договору по поверненню суми заборгованості.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, 09 липня 2008 року відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк в особі Чернівецької філії та фізична особа ОСОБА_1 заключили кредитний договір №279/07/08/Ра/к. Відповідно до вказаного кредитного договору банком було видано ОСОБА_1 кредит в сумі 97000 дол. США (дев'яносто сім тисяч дол. США) на придбання автомобіля, з кінцевим терміном повернення 08 липня 2015 року, з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 13,5 відсотків річних. Отримання коштів Відповідачем ОСОБА_4 підтверджується заявою на видачу готівки від 10.07.2008р. та підписом про отримання коштів.

В забезпечення зобов'язань за даним договором кредиту було укладено ВАТ ВТБ Банк, яке перейменовано у ПАТ "ВТБ БАНК", договір поруки з ОСОБА_2. Відповідачі належним чином умов договору не виконували і станом на 14 липня 2014 року утворилася заборгованість в розмірі 416425,36 доларів США.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання такого грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначеними родовими ознаками, він зобов'язаний оплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті до дня їх фактичного повернення позикодавцю, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Строк виконання зобов'язання до 08 липня 2015 року.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, посилання апелянта на те, що позивачем було пропущено строк позовної давності щодо вимог про повернення кредиту та нарахованих відсотків з липня 2009 року по жовтень 2010 року є необґрунтованими, оскільки строк дії кредитного договору не закінчився.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони встановили строк дії договору - до повного погашення позичальником заборгованості за кредитом та процентами за користування ним (пункт 4.1 кредитного договору) тобто до 08 липня 2015 року.

Крім того, позивач звернувся до суду із позовом 12 січня 2010 року, тобто в межах строку позовної давності.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель, хоча і пов'язаний з боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу).

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договору поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов'язань боржника за кредитним договором.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що банком був пропущений 6-ти місячний строк звернення до поручителя, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 ЦК України, про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З такими доводами апеляційної скарги колегія суддів погодитись не може, оскільки як вбачається з матеріалів справи 17 грудня 2009 року за вих. № 2542/1500-08-2 банком на адресу поручителя ОСОБА_2 було направлено лист-вимогу про сплату боргу, яку отримала 23 грудня 2009 року, що підтверджується поштовим повідомлення про вручення (а.с.202).

У випадку порушення позичальником зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту, передбаченого п.8 договору, позичальник сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми невиконаних зобов'язань.

Порядок сплати штрафів за порушення позичальником зобов'язань за договором, передбачений п. 9 договору, за різні види порушень і в різних розмірах.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен

день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

За таких підстав договір підлягає виконанню сторонами, що його підписали, відповідно до вимог ст.ст. 6,526,527,530,627, ч. 1 ст. 628,629,638 ЦК України.

Як убачається з матеріалів справи розрахунок пені по кредиту та розрахунок пені по відсоткам здійснено за період з 09.03.2009 року по 21.12.2009 року, тобто в межах строку встановлено законодавством. (а.с18)

Згідно розрахунку заборгованості станом на 14 липня 2014 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 143646,10 доларів США, що за офіційним курсом встановленим НБУ становить 1642946,93 гривень, яка складається із заборгованості за простроченим кредитом в розмірі 91643,43 доларів США, 3% річних складає 6025,53 доларів США, а всього на суму 97 668,96 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 1142360,38 гривень , нарахованих у зв'язку із порушенням зобов'язань щодо сплати процентів - 31720,99 доларів США, 3% річних становить 3788 доларів США, пені по простроченому тілу кредиту складає 5853,81 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 46654,87 гривень, пені по прострочених відсотках складає 4844,25 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 38608,67 гривень. Загальна сума заборгованості становить 143 646,10 доларів США, що за офіційним курсом встановленим НБУ становить 1 642 946,93 гривень, яка підлягає стягненню з відповідачів.

Правильність такого розрахунку заборгованості, відповідачами належними та допустимими доказами не спростовано.

Зважаючи на викладене, вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 279/07/08/Ра/к від 09 липня 2008 року солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є обґрунтованими, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «ВТБ «Банк».

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь ПАТ «ВТБ «Банк» слід стягнути 3654 гривні судового збору.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України , колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких виступає ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 серпня 2014 року скасувати.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), на користь публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», код ЄДРПОУ 14359319 заборгованість за кредитним договором № 279/07/08/Ра/к від 09 липня 2008 року в розмірі 143 646,10 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 14 липня 2014 року становить 1 642 946,93 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» по 1827 гривень судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: