Ухвала суду № 41877087, 26.11.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6376/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2427/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач Бойчук І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Ясеновенко Л.В., Проскурніцького П.І.,

секретаря Драганчук У.М.,

з участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Івано-Франківського міського суду від 16 жовтня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 16 жовтня 2014 року задоволено частково позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" - 16 808,66 дол США, що в гривневому еквіваленті, станом на 17.04.2014 року становить 192 271 грн. 29 коп. (сто дев'яносто дві тисячі двісті сімдесят одна гривня 29 копійок) заборгованості по поверненню кредитних коштів за договорами про надання споживчого кредиту № 11390073000 від 02.09.2008 року та № 11151797000 від 08.05.2007 року.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" - 1922 грн.71 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Апелянт подав на рішення суду першої інстанції апеляційну скаргу в якій вказав, що даним рішенням суду відмовлено позивачу у стягненні пені за прострочення сплати по кредиту та процентів.

Суд, відмовляючи в повному стягненні пені в розмірі 47,82 дол. США та 65,07 дол. США за першим кредитним договором, та 48,34 дол. США та 49,02 дол. США за другим кредитним договором, посилався на положення ч.3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої неустойка може бути зменшена за рішенням суду, якщо її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Апелянт вказує на те що, розмір неустойки не перевищує ні в якому разі розмір збитків, в рішенні суду в частині стягнення заборгованості по пені не було зменшено її розмір, а було відмовлено в повному обсязі, що порушує право позивача.

Судом не було доведено тяжке матеріальне становище даних осіб, не надано жодних документів, які підтверджують саме погане матеріальне становище, тому апелянт вважає, що суд не повинен брати ту обставину, що після смерті чоловіка матеріальний стан ОСОБА_2 погіршився.

Апелянт не погоджується з твердженням суду, що на даний момент чинний Закон України «Про мораторій на стягнення майна, громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року, і таким чином не може бути звернено стягнення на предмет іпотеки, оскільки дана позиція суду позбавляє апелянта реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки як способу забезпечення виконання основного зобов'язання, та таким чином, погашення заборгованості за кредитним договором.

Також, не було встановлено наявність чи відсутність в іпотекодавця у власності іншого нерухомого житлового майна судом.

Просить рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2, збільшивши суму стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» з 16 808,66 дол. США до 17018, 91 дол. США, а в частині відмови в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягненні пені за прострочення сплати по кредиту та процентів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08 травня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", найменування якого змінено на публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" та відповідачкою ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11151797000 (а.с.11-20), за яким банк надав, а позичальник (відповідачка ОСОБА_2.) отримала кредит в сумі 10 000 Доларів США, та зобов'язалася погасити кредит не пізніше 05 травня 2028 року. Умовами п. 1.3.1. договору встановлено розмір відсотків за користування кредитними коштами, який становить 13 % річних.

02 вересня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк", найменування якого змінено на публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" та відповідачкою ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11390073000 (а.с. 7-8), за яким банк надав, а позичальник (відповідачка ОСОБА_2.) отримала кредит в сумі 9 000 Доларів США, та зобов'язалася погасити кредит не пізніше 01 вересня 2023 року. Умовами п. 1.3.1. договору встановлено розмір відсотків за користування кредитними коштами, який становить 14,5 % річних.

Незважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, відповідачка ОСОБА_2 систематично порушувала строки сплати кредиту, що підтверджується розрахунками заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11390073000 від 02 вересня 2008 року (а.с.34-44) та розрахунками заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11151797000 від 08 травня 2007 року (а.с.45-55).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.

Позивачем станом на 17 квітня 2014 року проведено розрахунок заборгованості за договорами про надання споживчого кредиту та нараховано всю суму заборгованості яка становить 17 081,91 доларів США, що в гривневому еквіваленті, станом на день проведення розрахунку, становить 194 667 грн. 30 коп., з яких за договором №11390073000 від 02.09.2008 року кредитна заборгованість - 7 914,90 доларів США, що за курсом НБУ станом на 17.04.2014 року становить 90 199 грн. 07 коп., заборгованість по процентам - 809,96 доларів США, що за курсом НБУ станом на 17.04.2014 року становить 9 230 грн. 39 коп., пеня за прострочення сплати по кредиту - 47,82 доларів США, що за курсом НБУ станом на 17.04.2014 року становить 544 грн. 96 коп., пеня за прострочення сплати процентів - 65,07 доларів США, що за курсом НБУ станом на 17.04.2014 року становить 741 грн. 53 коп. За договором №11151797000 від 08.05.2007 року кредитна заборгованість - 7 354,55 доларів США, що за курсом НБУ станом на 17.04.2014 року становить 83 813 грн. 26 коп., заборгованість по процентам - 729,25 доларів США, що за курсом НБУ станом на 17.04.2014 року становить 9 028 грн. 57 коп., пеня за прострочення сплати по кредиту - 48,34 доларів США, що за курсом НБУ станом на 17.04.2014 року становить 550 грн. 89 коп., пеня за прострочення сплати процентів - 49,02 доларів США, що за курсом НБУ станом на 17.04.2014 року становить 558 грн. 63 коп.

Вирішуючи клопотання відповідачки про зменшення розміру неустойки, суд відповідно до вимог ч.3 ст. 551 ЦК України виходив з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно роз'яснень викладених в п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Судом встановлено, що після отримання кредитних коштів чоловік ОСОБА_5 - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. В суді ОСОБА_2 зазначила, що після смерті чоловіка значно погіршився матеріальний стан її сім'ї, на утриманні перебуває донька, яка навчається, у неї низька заробітна плата. Суд першої інстанції у зв'язку з цим прийшов до правильного висновку, що дані обставини є істотними.

Вирішуючи заявлене в суді усне клопотання ОСОБА_2 про зменшення неустойки, судом також враховано ступінь виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитними договорами, а саме часткове погашення кредитної заборгованості.

Доводи представника позивача про те, що таке клопотання мало бути заявлене у письмовій формі, не можуть вважатися такими, що служать підставою для їх задоволення, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням викладеного, виходячи з умов справедливості та розумності, суд вважав за можливе задовольнити позов частково та стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь банку заборгованість по поверненню кредитних коштів за договорами про надання споживчого кредиту №11390073000 від 02.09.2008 та №11151797000 від 08.05.2007 року в сумі 16 808,66 доларів США, що в гривневому еквіваленті, станом на 17.04.2014 року становить 192 271 грн. 29 коп.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами № 11390073000 від 02 вересня 2008 року та № 11151797000 від 08 травня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк"та відповідачкою ОСОБА_3, як іпотекодавцем-майновим поручителем 02 вересня 2008 року та 08 травня 2007 року укладено договори іпотеки (а.с.21-24, 25-28), згідно яких остання передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: квартиру №25, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.1995 року який зареєстровано в реєстрі прав власності на об'єкти нерухомого майна в Івано-Франківському ОБТІ за реєстраційним номером 18771575. Предмет іпотеки складається із двох житлових кімнат. Загальна площа предмета іпотеки складає 52,5 кв.м., житлова - 28 кв.м.

Відповідно до вимог ст. ст. 3, 4 ЦПК України та ст. 20 ЦК України позивач обрав способом судового захисту свого права шляхом стягнення заборгованості за кредитними договорами та звернення стягнення на квартиру, яка є предметом договорів іпотеки.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», якою визначено підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання забезпеченого іпотекою, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. За рахунок предмета іпотеки він має право задоволити в повному обсязі свої вимоги з урахуванням сплати відсотків, неустойки, збитків та іншого. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

07 червня 2014 року набув чинності ЗУ №1304-VII від 03 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Судом встановлено, що ОСОБА_2 одержала кредит в іноземній валюті, у забезпечення його виконання майновий поручитель-іпотекодавець ОСОБА_3 передала в іпотеку квартиру, загальна площа якої не перевищує 140 кв.м., наявність в іпотекодавця у власності іншого нерухомого житлового майна судом не встановлена і згідно довідки КП «Єдиний розрахунковий центр» №02-02/1355 ОСОБА_3 разом із сином та донькою там зареєстровані та проживають, тому відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" дія цього закону поширюється на правовідносини, які виникли між сторонами у даному спорі.

Згідно ст. 4 ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що у вимогах банку до ОСОБА_3 про звернення стягнення на спірну квартиру, як предмет іпотеки, слід відмовити з підстав, передбачених ЗУ №1304-VII від 03 червня 2014 року, а вимоги до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити частково.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 16 жовтня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: І.В. Бойчук

Л.В. Ясеновенко

П.І. Проскурніцький