Ухвала суду № 41876685, 10.12.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 197/539/14-ц Головуючий у 1-й інстанції

№ провадження 22ц/774/2450/К/14 Ліснецький І.В.

Категорія - 27 (I) Доповідач Митрофанова Л.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області

в складі : головуючого судді: Митрофанової Л.В.

суддів: Остапенко В.О., Чорнобука В.І.

при секретарі: Петренко К.О.

за участі: представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3;

представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - Подолінного Романа Георгійовича;

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (надалі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 22.06.2006 року в розмірі 27070 грн. 82 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 22.06.2006 року укладено кредитний договір за умовами якого відповідач отримала від позивача кредит та зобов'язалась його повернути зі сплатою відсотків за користування кредитом, комісії, а також інших виплат згідно з її заявою та умовами надання банківських послуг. Проте, відповідач порушила умови договору і тому станом на 28.02.2014р. має заборгованість в розмірі 27 070, 82 грн., яку до теперішнього часу добровільно не сплатила тому позивач просить у судовому порядку стягнути з відповідача вказанузаборгованість та понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 256, 96 грн.

Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2014 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 27070 грн. 82 коп., із яких: 7198, 47 грн. - заборгованість за кредитом; 18107, 07 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500.00 грн. - штраф (фіксована частина); 1265, 28 грн. - штраф (процентна складова).

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" понесені судові витрати у розмірі 256 грн. 96 копійок.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Банку, посилаючись на те, що позивачем не доведено, що вона отримала гроші за кредитним договором, судом не враховано, що не дотримана письмова форма договору споживчого кредитку, оскільки є лише підписана Заява відповідача від 22.06.2014 року. Також судом першої інстанції не враховано, що позивач звернувся до суду із пропуском строку позовної давності, оскільки в матеріалах справи відсутній документ, який підтверджував би строк дії кредитної карти та є незрозумілим, чому позивач звернувся із позовом до відповідача лише в 2014 році, а розрахунок заборгованості за кредитним договором та виписка операцій за картою не можуть бути доказами по справі, оскільки розрахунок не підписаний відповідачем, а виписка не має ідентифікуючих ознак на предмет її відношення до відповідача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так судом першої інстанції встановлено, що 22.06.2006 року між сторонами укладено кредитний договір № б\н за умовами якого відповідач отримала від позивача кредит у розмірі 10 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку та зобов'язалась його повернути зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, а також зі сплатою комісії та інших виплат згідно з її заявою та умовами надання банківських послуг. Проте, відповідач порушила умови договору і тому станом на 28.02.2014р. має заборгованість в розмірі 27 070, 82 грн., яка складається із: заборгованості по кредиту - 7198,47 грн.; заборгованості по процентах за користування кредитом - 18 107, 07 грн, штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 1265, 28грн. До теперішнього часу відповідач заборгованість за вищевказаним кредитним договором не сплатила.

Таким чином, Банк свої зобов'язання виконав повністю, а ОСОБА_2 зобов'язання з повернення коштів не виконала.

11 квітня 2014 року, у зв'язку із невиконанням ОСОБА_2 зобов'язань по поверненню кредитних коштів позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того що позов ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню, оскільки відповідач не виконувала взяті на себе зобов'язання по щомісячному погашенню кредиту та сплати процентів за користування ним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлені строки і боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, у заяві від 22.06.2006 року, доданої до позову, міститься пункт, відповідно до якого відповідач засвідчує, що ознайомлена із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, а також тарифами, які в цілому складають між сторонами договір про надання банківських послуг.

Відповідачем не було надано жодних заперечень, що вона не була ознайомлена з вказаними Умовами.

Відповідно до п. 9.12 умов та правил надання банківських послуг - договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо потягом цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же строк. Пролонгація - продовження строку чинності документа - договору, угоди, векселя тощо. Пролонгація відбувається шляхом укладення спеціальної угоди чи доповнення або ж автоматично, в порядку, передбаченому самим договором.

Таким чином сторони у письмовій формі погодились про збільшення строку позовної давності стосовно виконання умов договору, встановивши строк дії договору, що рівний стооку дії картрахунку, що не заборонено ст. 259 ЦК України.

Відповідно до п.9.12 Умов договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку ні одна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на той же строк.

За висновками Верховного Суду України про застосування ст. 257 ЦК України до правовідносин, у яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, викладеними у постанові від 19 березня 2014 року №6-14цс14, яка, відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України, за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Згідно заяви від 22.06.2006 року відповідач уклала з позивачем кредитний договір на невизначений термін та отримала платіжну кредитну карту з кредитним лімітом 10000 грн. З червня 2007 року вказаний кредитний договір, що був укладений на невизначений термін, пролонговувася кожного року на 12 місяців, оскільки відповідачем не було надано позивачу письмової заяви про закриття картрахунку а строк дії картрахунку невизначений, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заява відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки позивачем цей строк не було пропущено.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем не доведено, що вона отримала гроші за кредитним договором колегія суддів не приймає до уваги, оскільки згідно заяви від 22.06.2006 року, яку відповідач підписала власноруч, остання отримала платіжну кредитну карту № НОМЕР_1 з кредитним лімітом 10000 грн., претензій до Банку стосовно того, що на картковому рахунку відсутні кошти, не пред'являла.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано, що не дотримана письмова форма договору споживчого кредитку, оскільки є лише підписана Заява відповідача від 22.06.2014 року спростовуються вимогами чинного законодавства та матеріалами справи.

Так, частина 1 ст. 207 ЦК України встановлює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Стаття 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору.

Як убачається із матеріалів справи у заяві від 22.06.2006 року, доданої до позову, міститься пункт, відповідно до якого відповідач засвідчує, що ознайомлений із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, а також тарифами, які в цілому складають між сторонами договір про надання банківських послуг.

Відповідачем не було надано жодних заперечень, що вона не була ознайомлений з вказаними Умовами.

Також спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано, що позивач звернувся до суду із пропуском строку позовної давності, оскільки в матеріалах справи відсутній документ, який підтверджував би строк дії кредитної карти та є незрозумілим, чому позивач звернувся із позовом до відповідача лише в 2014 році.

Так, відповідно до ст. 256 ЦПК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 22.06.20006 року отримала кредитну карту із строком дії до вересня 2009 року, протягом часу з 2006 року по 2009 рік відповідач періодично вносила грошові кошти на картковий рахунок, також нею вносились кошти з 2009 року по 2014 рік, зокрема в листопаді, грудні 2009 року, січні, березні, квітні 2010 року, вересні, грудні 2011 року, та останній платіж в листопаді 2012 року.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Оскільки перебіг позовної давності було перервано вчиненням дії, а саме здійсненням останньої операції за кредитним договором, внесенням в листопаді 2012 року 70 грн. на карту, то й строк позовної давності необхідно обчислювати саме з цього часу, оскільки в подальшому відповідачем не здійснювались будь які операції за кредитною картою та вчиненням такої події строк не переривався.

Таким чином, обчислюючи початок строку позовної давності з листопада 2012 року, останнім терміном можливості звернення із позовом є листопад 2015 року, а позивач звернувся із позовом в квітні 2014 року, із додержанням строків позовної давності, встановлених ст. 257 ЦПК України.

Також не можуть бути підставою для скасування рішення доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок заборгованості за кредитним договором та виписка операцій за картою не можуть бути доказами по справі, через те, що розрахунок не підписаний відповідачем, а виписка не має ідентифікуючих ознак на предмет її відношення до відповідача, оскільки вказані доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці, а відповідачем, відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України, не надано своїх розрахунків заборгованості за кредитом.

Отже, на думку колегії суддів, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в досить повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм правову оцінку, ухвалив рішення яке відповідає вимогам закону.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону, а тому, підстав, для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: