Рішення № 41876599, 10.12.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8249/14 Справа № 401/6319/12 Головуючий у 1 й інстанції - Спаї В. В. Доповідач - Котушенко С.П.Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого Котушенко С.П.

суддів Петренко І.О., Романюк М.М.

при секретарі Шило С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 17 січня 2013 року за позовом публічного акціонерного товариства «Марфін банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року ПАТ «Марфін банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач вказував на те, що 25 червня 2008 року між ВАТ «Морський транспортний банк», який в 2010 році перейменовано в ПАТ «Марфін банк», та відповідачем був укладений кредитний договір №00240/RD, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 78 699,00 доларів США з терміном погашення до 24 червня 2022 року включно зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 11,9% річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

Посилаючись на неналежне виконання позичальником умов договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість станом на 29 травня 2012 року, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 534 483,415 грн., по процентам - 175 122,71 грн. та заборгованості по пені і штрафу у загальному розмірі 273 025,79 грн., позивач просив стягнути вказані суми з відповідача на свою користь.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 17 січня 2013 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення як незаконного і необґрунтованого та про ухвалення нового рішення.

Пізніше від ОСОБА_2 надійшла заява, в якій він просить про зменшення розміру пені з урахуванням його стану здоров'я, інвалідності, а також того, що на придбання медикаментів для підтримки своєї життєдіяльності він витрачає значні кошти.

В судовому засіданні представник апелянта уточнив, що підтримує апеляційну скаргу лише в частині стягнення пені, а в іншій частині її не підтримує.

Вивчивши доводи скарги, перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою частковому задоволенню з наступних підстав.

За правилами ст.ст.526, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства і припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Зі справи вбачається, що 25 червня 2008 року між ВАТ «Морський транспортний банк», який в 2010 році перейменовано в ПАТ «Марфін банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №00240/RD, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 78 699,00 доларів США з терміном погашення до 24 червня 2022 року включно зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 11,9% річних.

Відповідно до п.1.1 договору позичальник зобов'язався в період з 26 числа по останній робочий день кожного місяця погашати кредит згідно з графіком і, на умовах, в розмірі та в строки, встановлені у вказаному договорі, сплачувати відсотки за користування кредитним коштами, комісію, пеню та штрафи, передбачені умовами договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що у разі несвоєчасного погашення платежів позичальник зобов'язуєься сплачувати банку пеню у розмірі 0,3% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

З боку позичальника мало місце прострочення платежів по кредиту та відсоткам, що дало право банку вимагати стягнення заборгованості за договором, тому суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми боргу.

За загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати один рік (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України). При цьому виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Задовольняючи позов в частині стягнення пені у розмірі 150 864,17 грн. за несплачену суму кредиту та 108 802,41 грн. за несплачені проценти за користування кредитом, суд не прийняв до уваги, що вказані суми пені нараховані відповідно за період з лютого 2009 року та з березня того ж року по 28 травня 2012 року.

Стягнувши пеню за весь час прострочення, суд неправильно застосував норму п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, а тому рішення в зазначеній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову в даній частині.

В суді апеляційної інстанції представник позивача надав розрахунок пені, зроблений у відповідності з п.1 ч.2 ст.258 ЦК України (а.с.129-130), з якого вбачається, що пеня за несплачену суму кредиту становить 76 567,12 грн., а за несплачені проценти за користування кредитом - 42 890,41 грн. Загальна сума пені становить 119 457,53 грн.

У відповідності з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, ч.3 ст.551 ЦК України, з урахуванням положень ст.3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч.4 ст.10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, дає право суду зменшити розмір неустойки за наявності обставин, які мають істотне значення.

Установивши, що ОСОБА_2 страждає на ішемічну хворобу серця, сахарний діабет, гіпертонічну хворобу ІІ ст., в 2012 році переніс гострий інфаркт міокарди, внаслідок чого, йому встановлено третю групу інвалідності безстроково (а.с.75,121-123), колегія суддів вважає за необхідне задовольнити заяву ОСОБА_2 і зменшити розмір пені до 70 000 грн.

У зв'язку з наведеним оскаржене рішення в частині стягнення загальної суми заборгованості за кредитним договором необхідно змінити з 982 631,91 грн. на 792 965,33 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 17 січня 2013 року в частині стягнення пені за несплачену суму кредиту та несплачені проценти за користування кредитом скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Марфін банк» пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 70 000 грн.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 17 січня 2013 року в частині стягнення загальної суми заборгованості за кредитним договором змінити з 982 631,91 грн. на 792 965,33 грн. В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Котушенко С.П.

Судді Петренко І.О.

Романюк М.М

10 грудня 2014 року