Ухвала суду № 41876571, 01.12.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/9574/14 Справа № 202/3068/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Зосименко С. Г. Доповідач - Лаченкова О.В. Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року м. Дніпропетровськ

01 грудня 2014 року колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючої - Лаченкової О.В.

суддів - Городничої В.С., Варенко О.П.

при секретарі - Мізері А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2014 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа: Сьома дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа: Сьома дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним та стягнення коштів.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, який посвідчений 30 березня 2013року завідуючою Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 2-1602, повернувши сторони в первісне становище.

Скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2.

Поновлено право власності та державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 кошти у розмірі 140000грн. та сплачений судовий збір у розмірі 1887грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу.

Вивчивши доводи скарги, перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів не знаходить передбачених законом підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності на житло від 06.06.2000 року, Свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.11.2010 року серії ВРД № 399534 та Свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.11.2010 року серії ВРД № 399535, квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_3,яка залишилась йому після смерті батьків.

Позивач є інвалідом 3 групи - трудове каліцтво(відсутня кінцівка руки), проживав на гроші за продану квартиру,які успадкував після смерті своєї тітки .Грошові кошти лежали на його рахунку в ПАТ КБ «Приватбанк» і він знімав з рахунку відсотки .

30 березня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме пояснень свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є позивачеві хрещеною матір'ю та її донькою, коли сестра позивача, яка проживає в Республіці Білорусь, хотіла забрати у нього гроші та квартиру він віддав гроші на зберігання тітці і розповідав, що підписав у нотаріуса документи, які не читав, бо був впевнений що це документи на гроші. Однак потім позивачу стало відомо, що він віддав не тільки гроші, а ще й підписав договір дарування на квартиру, в якій він проживає.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 прийняла в дар спірну квартиру, однак нею не користується, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2, позивач весь час після укладання договору дарування своєї квартири проживав в ній, іншого житла він не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання, за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 в повному обсязі, районний суд прийшов до обґрунтованого висновку, що договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 30.03.2013 року, був укладений під впливом обману,оскільки позивач вважав що укладає договір дарування грошей, а відповідачі скористались добрими та довірчими стосунками з позивачем і безпідставно заволоділи його нерухомим майном та коштами.

11.11.2013 році позивач звертався до Індустріального РВ ДМУ УМВС у Дніпропетровській області із заявою про вчинене кримінальне правопорушення, а саме, що він ОСОБА_7 дав дарчу та подарував гроші в сумі 140000 грн. з умовою,що остання поверне гроші до осені 2013 року.

Висновком дільничого інспектора міліції СДІМ Індустріального РВ ДМУ перевірка проведена і копія постанови надана прокурору.

Отже виходячи з вищевикладеного,колегія суддів вважає,що суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача і визнав недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, який посвідчений 30 березня 2013 року завідуючою Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 2-1602, повернувши сторони в первісне становище;скасував державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 і поновив право власності та державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, а також стягнув солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 кошти у розмірі 140000грн. та сплачений судовий збір у розмірі 1887грн. 20 коп.

До доводів апеляційної скарги відповідачів, що позивач добровільно подарував свою квартиру їм, а кошти він їм не дарував , колегія суддів ставиться критично,оскільки квартира АДРЕСА_1 -єдине місце проживання позивача ,а гроші,які лежали на рахунку в банку-єдиний його дохід, як вбачається з виписки банку гроші позивача лежали на рахунку і він кожний місяць знімав проценти , на які жив,оскільки є інвалідом 3 групи.

Гроші позивачем були зняти рівно через місяць 30.04.2013 року після підписання договору дарування квартири АДРЕСА_1,укладеного між сторонами, який він вважав договором дарування грошей.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча: О.В. Лаченкова

Судді: О.П. Варенко

В.С. Городнича