Рішення № 41872939, 06.11.2014, Києво-Святошинський районний суд Київської області

06112014 ОСОБА_1 Дочірнє підприємство "Дніпровський круг" Києво-Святошинський районний суд Київської області Боярська міська рада Києво-Святошинського району Київської області м. Київ вул. Мельниченка 1

Справа № 369/7886/14-ц

провадження 2/369/3269/14

РІШЕННЯ

Іменем України

06.11.2014 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Сохань Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до дочірнє підприємство «Дніпровський круг», ОСОБА_4, третя особа Боярська міська рада Києво-Святошинського району Київської області про визнання права власності, визнання правочину недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, дочірнє підприємство «Дніпровський круг», третя особа Боярська міська рада Києво-Святошинського району Київської області про визнання майнових прав, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2014 року позивачі звернулися до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивували тим, що між ним та ДП «Дніпровський круг» укладено договір про передачу майнових прав на квартиру, що будується. За умовами договору вони мали виселитись з гуртожитку, а відповідач в свою чергу після завершення будівництва мав передати їм у власність квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_1. Свої зобов'язання вони виконали. Натомість, їм стало відомо, що ДП «Дніпроський круг» 15 квітня 2011 року уклало договір з ОСОБА_4, за яким майнові права на квартиру були продані. На час укладення договору права на передачу майнових прав на квартиру підприємство не мало. В даний час вони визнані потерпілими та триває досудове розслідування по кримінальній справі. Вважають свої права порушеними.

Просили суд визнати на підставі договору від 01 липня 2007 року про передачу майнових прав на квартиру в житловому будинку, що будується за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на майнові права на квартиру АДРЕСА_1 із загальною площею 54,4 кв.м; визнати недійсним договір №15/04/11-Б від 15 квітня 2011 року, укладений між ДП «Дніпровський круг» та ОСОБА_4; судові витрати покласти на відповідачів.

При розгляді справи ОСОБА_4 подав зустрічний позов. Свої вимоги мотивував тим, що між ним та ДП «Дніпровський круг» укладений договір. Умовами договору передбачено, що останній мав передати у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та надати пакет документів для оформлення права власності. Він, в свою чергу, мав сплати повну вартість даної квартири. Свої зобов'язання щодо оплати ним було виконано. В даний час будівництво не закінчено. Будь-яких претензій ДП «Дніпровський круг» щодо виконання ним обов'язків не має, оскільки між сторонами був складений акт прийому-передачі від 28 жовтня 2011 року. В даний час триває досудове слідство по кримінальному провадженню. Вважає необґрунтованими твердження відповідачів за зустрічним позовом, що його квартира та їх квартира є однією квартирою, тобто його майнові права на квартиру ос порені.

Просив суд визнати за ОСОБА_4 майнові права на однокімнатну квартиру №187 загальною площею 54,4 кв.м, що розташована у житловому будинку по АДРЕСА_1.

У судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримала, проти доводів зустрічного позову заперечувала. Просила задоволити позов, відмовити в задоволенні зустрічного позов.

У судовому засіданні представник ДП «Дніпровський круг» проти позову заперечувала, зустрічний позов визнала. Просила відмовити в задоволенні позову та задоволити зустрічний позов.

У судовому засіданні представник ОСОБА_4 зустрічний позов підтримала, проти позову заперечувала. Просила відмовити в задоволенні позову та задоволити зустрічний позов.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову та зустрічного позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При розгляді справи судом встановлено, що 01 вересня 2007 року між ДП «Дніпровський круг» та ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено договір про передачу майнових прав на квартиру в житловому будинку, що будується.

П. 2.1 договору передбачено, що за цим договором ДП «Дніпровський круг» безоплатно передає ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 майнові права на квартиру і зобов'язується за свій рахунок вчинити дії, пов'язані з будівництвом об'єкту і передачею ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 документів, які необхідні для оформлення права власності на відповідну частину житлового будинку, а ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 зобов'язується виселитись не ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 не пізніше 20 год. 02 вересня 2007 року з гуртожитку по АДРЕСА_2 та після введення об'єкту в експлуатацію прийняти квартиру.

Відповідно до п. 1, 2.2 договору квартира, на яку ДП «Дніпровський круг» зобов'язується передати майнові права має наступні характеристики: під'їзд 9, поверх 16, квартира №406 умовний (може змінюватись згідно проектної документації), загальна площа квартири 54,80 кв.м, кількість кімнат 1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (4 фрагмент житлового будинку, що являє собою 16-поверхову будівлю).

02 вересня 2007 року між ДП «Дніпровський круг» та ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 склали акт, про те, що 02 вересня 2007 року до 20 год. ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 добровільно виселились з приміщення АДРЕСА_2 та передали ключі від нього представнику ДП «Дніпровський круг».

15 квітня 2011 року між ДП «Дніпровський круг» та ОСОБА_4 укладено договір №15/04/11-Б.

У п. 2.1 договору передбачено, що за цим договором ДП «Дніпровський круг» продає, а ОСОБА_4 купує майнові права на предмет договору. При отриманні грошових коштів в якості оплати майнових прав на квартиру у ДП «Дніпровський круг» виникають боргові зобов'язання перед ОСОБА_4 Ці боргові зобов'язання погашаються з передачею ОСОБА_4 по закінченню будівництва об'єкта документів для оформлення права власності на квартиру. Характеристика квартири: під'їзд 3, поверх 16, квартира №187, загальна площа квартири 54,4 кв.м, кількість кімнат 1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

08 травня 2012 року ДП «Дніпровський круг» направило листа ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про припинення договору від 01 вересня 2007 року через значне погіршення фінансового стану підприємства на підставі ч.2 ст.598, ч.1 ст. 724 ЦК України та п.7.2 договору. Лист отриманий позивачами 15 травня 2012 року, що підтверджується зворотнім повідомленням.

З матеріалів справи та пояснень представників також встановлено, що договори також були припинені з іншими особами з дотриманням вимог чинного законодавства, підстави та обставини укладення договорів щодо безоплатної передачі майнових прав на квартири встановлені судовими рішеннями, що підтверджується також і рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 травня 2013 року.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У п. 8 постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказано, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Рішенням суду не може бути зобов'язано сторони здійснити державну реєстрацію правочину, оскільки це суперечить загальним засадам цивільного законодавства - свободі договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК). Норма частини третьої статті 182 ЦК щодо можливості оскарження до суду відмови у державній реєстрації, ухилення від державної реєстрації, відмови від надання інформації про реєстрацію застосовується лише щодо дій (бездіяльності) органів, які здійснюють таку реєстрацію. Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК.

Відповідно до частин 1, 3-5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи вимоги закону щодо погодження сторонами істотних умов договору, встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачі у судовому засіданні не довели, що оспорюваний договір не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України і підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 215 ЦК України, оскільки умови договору та необхідні платежі були погоджені сторонами при їх укладенні. Твердження позивачів, що факт зміни нумерації квартири підтверджується постановами про визнання їх потерпілими та листом від 29 травня 2012 року суд оцінює критично, оскільки нумерація квартир має підтверджуватись проектною документацією, погодженою в установленому законом порядку. З пояснень представника відповідача встановлено, що дійсно нумерація була змінена через збільшення кількості поверхів при будівництві, разом з тим змінений проект не погоджений. Оскільки належних та допустимих доказів підтвердження зміни нумерації квартир позивачами не подано, не заявлено у встановленому порядку клопотань про їх витребування, тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про визнання договору недійсним. Позивачами також не подано вироку суду, що набрав законної сили, щодо неправомірного відчуження квартири, тому посилання на порушення кримінальної справи, є передчасним. Щодо позовних вимог про визнання права власності на майнові права на квартиру №187 на підставі договору від 01 вересня 2007 року, суд відмовляє, оскільки номер квартири є істотною умовою договору, зміни до договору від 01 вересня 2007 року сторонами не укладено, чинним законодавством відсутній такий спосіб захисту прав як визнання права власності на майнові прав, тому в цій частині суд також відмовляє.

З врахування викладеного, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Оскільки чинним законодавством надається право особи на захист свого порушеного, невизнаного, оспорюваного права, між ОСОБА_4 та ДП «Дніпровський круг» укладено договір, за яким майнові права на квартиру перейшли до ОСОБА_4, представник ДП «Дніпровський круг» визнає право особи, чинним законодавством не передбачено додаткового підтвердження права особи в судовому порядку, тому в задоволенні вимог за зустрічним позовом суд також відмовляє.

Керуючись ст.ст. 57-64, 208-223 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до дочірнє підприємство «Дніпровський круг», ОСОБА_4, третя особа Боярська міська рада Києво-Святошинського району Київської області про визнання права власності, визнання правочину недійсним - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, дочірнє підприємство «Дніпровський круг», третя особа Боярська міська рада Києво-Святошинського району Київської області про визнання майнових прав - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.С. Пінкевич