Постанова № 41871258, 12.12.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2014 р. Справа № 917/1380/14

У складі колегії суддів: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю:

позивача - не прибув;

відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3191 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.14 у справі № 917/1380/14

за позовом ТОВ "Укртекстиль"

до ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод"

про стягнення 12 934,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.09.2014р. у справі № 917/1380/14 (суддя Гетя Н.Г.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" на користь ТОВ "Укртекстиль" 11271,72 грн. основного боргу, 507,07 грн. пені, 1080,32 грн. інфляційних витрат, 75,04 грн. 3% річних та 1827,00 грн. судового збору.

Відповідач не погодився з прийнятим у справі рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.2014 р. та винести нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2014р. у справі № 917/1380/14 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 10.12.2014р.

Позивач надіслав заперечення (вх. 11121 від 24.11.2014р.) на апеляційну скаргу, в яких не погоджується з доводами апелянта та просить відмовити в задоволенні скарги і залишити без змін оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції.

В судове засідання 10.12.2014р. позивач уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Заявник апеляційної скарги надіслав клопотання (вх. 12056 від 10.12.2014р.), в якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату через неможливість забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання 10.12.2014р.

Судова колегія, розглянувши зазначене клопотання, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, зважаючи на таке.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення ухвала про призначення апеляційної скарги до розгляду отримана представником відповідача 18.11.2014р. (а.с. 65), тобто відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Судове засідання призначене на 10.12.2014р. Отже, у відповідача було достатньо часу для підготовки до судового засідання.

В заявленому клопотанні відповідач не наводить жодної причини, яка б перешкоджала направити уповноваженого представника в судове засідання 10.12.2014р.

В п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського кодексу України судами першої інстанції" № 18 надані господарським судам наступні роз'яснення: у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї із них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою скасування такого рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в установленому законом порядку.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що п. 7 резолютивної частини ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2014р. сторони попереджені, що у разі неявки їх уповноважених представників в судове засідання справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія відмовляє в задоволенні клопотання відповідача (вх. № 12056 від 10.12.2014р.) про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртекстиль" (позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" (відповідач, покупець) був укладений договір поставки товару № 0664-СН від 11.12.2013 року (а.с. 8-9), у відповідності до якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених даним договором, поставити і передати у власність покупцю визначений цим договором товар (рукавички КЛС), а покупець - прийняти цей товар та своєчасно оплатити його (п. п. 1.1., 1.2. договору).

Відповідно до п. п. 13.1., 13.2. договору поставки товару № 0664-СН від 11.12.2013 року (далі - договір) цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії даного договору закінчується 31.12.2014 року.

Згідно п. 1.4. договору загальна ціна товару за цим договором становить 11793,60 грн. з ПДВ.

Положеннями п. п. 2.1., 2.2., 2.4. договору визначено, що поставка товару за даним договором здійснюється на протязі 5 банківських днів від дати отримання постачальником заявки покупця на замовлення товару. Відвантаження товару здійснюється автотранспортом за базисом поставки СРТ згідно Інкотермс в редакції 2000 року.

На виконання умов укладеного сторонами договору позивачем було поставлено відповідачеві обумовлений цим договором товар на загальну суму 11271,72 грн., що підтверджується наявними у справі копіями видаткових накладних за № 139 від 15.01.2014 року, № 141 від 15.01.2014 року та № 1009 від 14.02.2014 року (а.с. 10, 11, 13). Товар був одержаний відповідачем через повноважних представників на підставі довіреностей за № 0000000013 від 02.01.2014 року та № 0000000541 від 13.02.2014 року (а.с. 12, 14) без жодних зауважень.

У відповідності до п. 6.1. договору розрахунки за товар здійснюються на умовах відстрочення оплати на 40 календарних днів від дати поставки.

Однак, відповідач в порушення взятих на себе за договором зобов'язань за поставлений товар із позивачем не розрахувався.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд вважав, що позовні вимоги підтверджуються належними доказами та відповідають вимогам закону.

Судова колегія вважає правомірним такий висновок господарського суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статті 691, 692 Цивільного кодексу України встановлюють, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до приписів статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно положень статей 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 612 цього Кодексу закріплює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням вимог чинного законодавства України, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач виконав умови договору у повному обсязі, факт отримання товару покупцем підтверджується матеріалами справи. Докази направлення претензії щодо якості або кількості поставленого товару відповідачем на адресу позивача у матеріалах справи відсутні, у встановлені договором строки відповідач за отриманий товар з позивачем не розрахувався, докази оплати до суду не надав.

За таких обставин, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом правомірно винесено рішення про задаовлення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за товар в сумі 11271,72 грн.

Крім того, господарським судом першої інстанції задоволено вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 507,07 грн. пені, 1080,32 грн. інфляційних витрат, 75,04 грн. 3% річних.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області у цій частині прийнято при належному дослідженні обставин справи та відповідає вимогам нормам чинного законодавства.

Так, частиною 2 ст. 625 Цивільногои кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

За змістом положень ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 Господарського кодексу України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Згідно приписів ст. ст. 546, 549, 550 Цивільного кодексу України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 547-548 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до приписів п. 10.6. договору в разі порушення покупцем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки, що діяла під час порушення грошового зобов'язання, від суми боргу за кожен день прострочення.

Розрахунок пені, інфляційних, 3% річних є арифметично вірним та виконаний у відповідності до вимог закону та умов договору.

Колегія суддів відхиляє доводи заявника апеляційної скарги, що під час здійснення відвантаження товару позивач не передав відповідачу частину товаросупровідних документів, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, наявні у матеріалах справи накладні підписані представниками обох сторін, відповідають вимогам статті 32 Господарського процесуального кодексу України, отже, підтверджують факт отримання відповідачем обумовленого в договорі та специфікації товару.

Як вбачається із договору, сторонами окремого порядку приймання-передачі товаросупровідних документів не встановлено.

Відповідач не відмовився від прийняття товару, отже, фактично своїми діями підтвердив, що поставку позивачем було здійснено належним чином, у відповідно до умов договору, в тому числі і пункту 3.3. договору.

Доказів на підтвердження своїх доводів в силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України апелянтом до судів першої та апеляційної інстанції не надано, після отримання товару з вимогою передати товаросупровідні документи до порушення провадження в судовому порядку, яких на думку апелянта не вистачає, відповідач до позивача не звертався.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права та при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.2014р. у справі № 917/1380/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скаргу - без задоволення, оскільки доводи, викладені в ній не знайшли свого підтвердження та не можуть бути підставою для скасування законного та обгрунтованого рішення.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.2014р. у справі № 917/1380/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 12.12.2014р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.