Рішення № 41871014, 08.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21872/14 08.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ІСТV)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Студія 1+1»

про стягнення компенсації у розмірі 48 720, 00 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Велігура М.Г.

від відповідача: Варічева Л.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ІСТV) (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Студія 1+1» (далі-відповідач) про:

- заборону Товариству з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Студія 1+1» використовувати об'єкти авторських прав та прав інтелектуальної власності, які належать позивачу, без попереднього погодження з останнім;

- стягнення з відповідача компенсації у розмірі 40 (сорока) мінімальних заробітних плат, що становить 48 720, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем виключних прав позивача на телевізійний показ телепередач шляхом публічного сповіщення уривків (фрагментів) з телепередач в ефірі телеканалу « 1+1», який належить відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.10.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 24.11.2014 р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому пояснив, що наявність логотипу позивача на процитованому уривку належним чином оформлює запозичення для використання у якості цитати і є вказівкою на джерело запозичення, а тому вважає, що відповідач правомірно скористався своїм правом на цитування твору позивача.

Судом оголошувалась перерва у судовому засіданні до 08.12.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

05.12.2014 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник позивача подав заперечення на відзив, мотивуючи тим, що у використаних відповідачем творах позивача відсутнє позначення (логотип телеканалу ІСТV) позивача, що підтверджується відеозаписами телепередач позивача з інтернет-сайту останнього «Українські сенсації» 21 та 23 серій, отже відповідач жодним чином не зазначив ані імені автора, ані джерела запозичення неправомірно використаних творів позивача.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні надав додаткові пояснення до відзиву, в яких зазначив, що останнім правомірно використано цитати з інформаційно-аналітичних телепередач позивача в обсязі, виправданому характером телепередачі та з зазначенням джерела запозичення, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 08.12.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ІСТV) є національним телевізійним каналом, який у процесі своєї діяльності створює телевізійні проекти, серед яких: «Свобода слова» та «Факти тижня з Оксаною Соколовою».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про телебачення та радіомовлення», мовлення (телерадіомовлення) - канал телевізійний - певна смуга частот, призначена для потреб телебачення і зазначена у Плані використання радіочастотного ресурсу України.

Канал мовлення - сукупність технічних засобів мовлення (кабельного, оптичного, радіозв'язку), призначених для розповсюдження теле- та/чи радіопрограм на територію, що визначається параметрами цих засобів, які забезпечують трансляцію в реальному часі однієї телерадіопрограми.

Створення (комплектування та/або пакетування) і розповсюдження програм, пакетів програм, передач з використанням технічних засобів телекомунікацій для публічного приймання за допомогою побутових теле- та радіоприймачів у відкритий спосіб чи за абонентну плату на договірних засадах.

Мовник (теле- чи радіо) - суб'єкт господарювання, який створює (комплектує та/або пакетує) телевізійні чи радіопрограми та передачі і розповсюджує їх у відкритому або кодованому вигляді за допомогою технічних засобів шляхом трансляції та ретрансляції для приймання їх споживачами.

Передача (телерадіопередача) - змістовно завершена частина програми (телерадіопрограми), яка має відповідну назву, обсяг трансляції, авторський знак, може бути використана незалежно від інших частин програми і розглядається як цілісний інформаційний продукт.

Програма (телерадіопрограма) - поєднана єдиною творчою концепцією сукупність передач (телерадіопередач), яка має постійну назву і транслюється телерадіоорганізацією за певною сіткою мовлення.

Відповідно до державного реєстру телерадіоорганізацій України станом на 01.09.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ІСТV):

Логотип - зірка «ІСТV»;

Вид діяльності - телемовник;

№ каналу та частота - Супутниковий ретранслятор «AMOS-2»;

Місцезнаходження та технічні дані передавача - орбітальна позиція 4 Зах.д.;

Обсяг мовлення - 24 год/добу;

Територія розповсюдження: Україна.

№ та дача видачі ліцензії: НР № 0062-м з 30.10.2011 р. по 30.10.2018 р., НР № 0466-м з 26.02.2003 р. до 26.02.2013 р., НР №0122-м з 02.04.2007 р. по 02.04.2017 р., НР № 00089-м з 05.08.2014 р. по 05.08.2021 р., НР № 1348-м з 23.08.2011 по 23.08.2018 р.

Отже, позивач є суб'єктом господарювання, який створює (комплектує та/або пакетує) змістовно завершені частини програм (телерадіопрограми), які мають відповідну назву, обсяг трансляції, авторський знак і транслюються позивачем за певною сіткою мовлення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем були порушені виключні права позивача на телевізійний показ телепередач шляхом публічного сповіщення уривків (фрагментів) з телепередач «Свобода слова» та «Факти тижня з Оксаною Соколовою» в ефірі телеканалу « 1+1», якій належить відповідачу, а тому просить суд стягнути з винної особи компенсацію у розмірі 48 720,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як стверджує позивач, відповідач 16.08.2014 р. та 31.08.2014 р. здійснив використання уривків (фрагментів) телепередач, шляхом публічного сповіщення (телевізійного показу) в своїй телевізійній передачі «Українські сенсації»:

- 16.08.2014 р. - під назвою «Любимый Сережа Януковича» сезон 2014 р. серія 21 з повтором 17.08.2014 р., який Товариством з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Студія 1+1» розміщено на адресою телеканалу в мережі Інтернет: http://www/1plus1.ua/video/ukrayinski-sensaciyi-lusereza-yanukovicha.html:

1.Уривок: 02:19-02:22 «Факти тижня з Оксаною Соколовою»;

2. Уривок: 07:14-07:30 «Факти тижня з Оксаною Соколовою»;

3. Уривок: 08:13-08:23 «Факти тижня з Оксаною Соколовою»;

4. Уривок: 08:57-09:04 «Факти тижня з Оксаною Соколовою»;

5. Уривок: 09:09-09:10 «Факти тижня з Оксаною Соколовою»;

6. Уривок: 14:29-14:34 «Свобода слова»;

7. Уривок: 14:37-14:39 «Свобода слова»;

8. Уривок: 14:48-14:54 «Свобода слова».

- 30.08.2014 р. - під назвою «Последний из Януковичей» Сезон 2014 серія 23 з повтором 31.08.2014 р., який Товариством з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Студія 1+1» розміщено за адресою телеканалу у мережі Інтернет: http://www/1plus1.ua/video/ukrayinski-sensaciyi-posledniy-iz-yanukovichey.html:

1.Уривок: 01:18-01:24 «Факти тижня з Оксаною Соколовою»;

2. Уривок: 08:41-08:44 «Факти тижня з Оксаною Соколовою»;

3. Уривок: 09:40-09:58 «Факти тижня з Оксаною Соколовою»;

4. Уривок: 10:42-10:45 «Факти тижня з Оксаною Соколовою»;

5. Уривок: 18:26-18:35 «Свобода слова»;

6. Уривок: 18:52-18:53 «Свобода слова»;

7. Уривок: 19:06-19:19 «Свобода слова»;

8. Уривок: 20:13-20:17 «Факти тижня з Оксаною Соколовою»;

9. Уривок: 26:46-26:50 «Факти тижня з Оксаною Соколовою»;

10. Уривок: 28:22-28:40 «Свобода слова»;

11. Уривок: 33:21-33:24 «Факти тижня з Оксаною Соколовою».

Як встановлено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про телебачення та радіомовлення», ретрансляція - прийом і одночасна передача, незалежно від використаних технічних засобів, повних і незмінних телерадіопрограм або істотних частин таких програм, які транслюються мовником.

Згідно ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі-Закон) публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом (ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право), зокрема, належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Судом встановлено, що позивачем жодних дозволів на ретрансляцію телепередач «Свобода слова» та «Факти тижня з Оксаною Соколовою» Товариству з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Студія 1+1» не надавалося, а тому така ретрансляція, яка проводилася 16.08.2014 р. сезон 2014 р. серія 21 з повтором 17.08.2014 р. та 30.08.2014 р. сезон 2014 серія 23 з повтором 31.08.2014 р. і була зафіксована на відео, проводилася відповідачем неправомірно.

При цьому, суд відзначає, що факт ретрансляції Товариством з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Студія 1+1» програм Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ІСТV) у судовому засіданні не заперечувався. Крім того, із зафіксованого відеозапису вбачається, що телепередача відповідача «Українські сенсації» винятково містила посилання на джерело запозичення, а саме логотип телеканалу ІСТV.

Таким чином, факт порушення прав позивача судом встановлено.

Статтею 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи неправомірність ретрансляції відповідачем програм та передач позивача, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про заборону Товариству з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Студія 1+1» використовувати об'єкти авторського права та прав інтелектуальної власності, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ІСТV) без попереднього погодження з останнім.

Щодо вимоги позивача про стягнення компенсації у розмірі 48 720, 00 грн., суд відзначає наступне.

Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену Цивільним кодексом України, законом чи договором (ст. 431 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 432 Цивільного кодексу України, суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого

порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у

встановлених пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Відповідно до п.п. 51.2, 52.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Позивач визначив компенсацію за порушення майнових прав у розмірі 40 мінімальних заробітних плат, що складає 48 720,00 грн.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» з 1 січня 2014 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати 1 218,00 грн. на місяць.

Однак, суд вважає визначений позивачем розмір компенсації необґрунтованим з огляду на наступне.

Позивач належними засобами доказування довів факт порушення відповідачем майнових прав суб'єкта авторського права шляхом вчинення дій, які визнаються порушенням авторського права, але належним чином не обґрунтував співвідношення розміру визначеної ним компенсації за порушення авторського права з розміром завданої неправомірним використанням об'єкта авторського права шкоди, що може бути визначена з урахуванням розміру збитків потерпілої особи, розміру доходу, отриманого відповідачем внаслідок правопорушення, тощо.

За таких обставин, вимоги позивача про зобов'язання відповідача сплатити компенсацію за порушення авторських прав позивача підлягають задоволенню частково у мінімальному розмірі, зокрема, 10 мінімальних заробітних плат, що становить 12 180, 00 грн.

Крім того, під час судового розгляду буду встановлено, що позивачем було недоплачено судовий збір в необхідному розмірі за заявлену вимогу немайнового характеру (ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати - 1 218, 00 грн.).

Відповідно до п. 2.23. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: - зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК); - у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.

Тому, враховуючи викладене, суд вважає за необхідне, стягнути суму недоплаченого судового збору в розмірі 1 218 ,00 грн. з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ІСТV) задовольнити частково.

2. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Студія 1+1» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 23, ідентифікаційний код - 23729809) використання об'єктів авторського права та прав інтелектуальної власності, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ІСТV) (01033, м. Київ, вул. Панківська, буд. 11, ідентифікаційний код - 14323764) без попереднього погодження з останнім.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Студія 1+1» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 23, ідентифікаційний код - 23729809) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ІСТV) (01033, м. Київ, вул. Панківська, буд. 11, ідентифікаційний код - 14323764) 12 180 (дванадцять тисяч сто вісімдесят) грн. 00 коп. - компенсації та 456 (чотириста п'ятдесят шість) грн. 75 коп. - судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Студія 1+1» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 23, ідентифікаційний код - 23729809) до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 10.12.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.