Ухвала суду № 41870747, 03.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2014 р. Справа № 815/3398/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.,

- Жука С.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Білгород-Дністровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом малого приватного підприємства "Сталкер" до Білгород-Дністровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

МПП "Сталкер" звернулось до суду з адміністративним позовом до Білгород-Дністровської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001292201 від 11 грудня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 469 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що податковим органом зроблено помилковий висновок про неможливість встановлення реальності здійснення фінансово-господарської діяльності під час придбання товарів у ПП "Інтера Трейд", оскільки виконання договірних відносин підтверджено необхідними первинними документами.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що між позивачем та його контрагентом ПП "Інтера Трейд" була відсутня реальність здійснення господарських операцій, що стало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року адміністративний позов МПП "Сталкер" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Білгород-Дністровської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області від 11 грудня 2013 року №0001292201.

В апеляційній скарзі Білгород-Дністровської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, судом першої інстанції встановлено, що податковим органом була проведена позапланова невиїзна перевірка МПП "Сталкер" по фінансово-господарським операціям з ПП "Інтера Трейд" за липень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складений акт №991/22-101-18/24771682 від 27 листопада 2013 року "Про результати позапланової невиїзної перевірки МПП "Сталкер" по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП "Інтера Трейд" за липень 2012 року", відповідно до висновків якого позивачем порушено п.44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.2, п.201.4 ст. 201 ПК України, ст. 1, ст. 2, ст. 3, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за 3 квартал 2012 року на 4 375 грн., а саме: - у липні 2012 року - 4 375 грн.

На підставі вказаного акта відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0001292201 від 11 грудня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4 375 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 2 105 грн., у зв'язку з порушенням позивачем п.44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.2, п.201.4 ст. 201 ПК України.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням МПП "Сталкер" оскаржило його у адміністративному порядку до ГУ Міндоходів в Одеській області, яке рішенням №552/10/15-32-10-02-07 від 27 лютого 2014 року про результати розгляду первинних скарг залишила скарги позивача без задоволення.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням та з рішенням про результати розгляду первинної скарги, позивач звернувся зі скаргою до Міністерства доходів і зборів України, яке рішенням №5652/6/99-991001-15 від 11 березня 2014 року в задоволенні повторної скарги відмовило, а податкове повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги залишило без змін.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач та його контрагент ПП "Інтера Трейд" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності, дефектність яких нічим не підтверджена, у зв'язку з чим висновки податкового органу про відсутність реальності здійснення господарських операцій є необґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому колегія суддів акцентує до увагу на тому, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результати робіт, послуг.

За змістом п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на формування податкового кредиту є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період між МПП "Сталкер" та ПП "Інтера Трейд" було укладено договір поставки №3 від 10 березня 2012 року, згідно умов якого ПП "Інтера Трейд" зобов'язується поставити та передати у власність МПП "Сталкер" товар (сантехнічні матеріали, будівельні матеріали, насоси).

На виконання умов договору ПП "Інтера Трейд" у липні 2012 року було передано позивачу товар на суму 26 248, 39 грн. із яких ПДВ - 4 374, 73 грн. Факт отримання та оплати товару підтверджується накладною від 10 липня 2012 року, банківськими виписками за період з 01 липня 2012 року по 31 липня 2012 року та платіжними дорученнями.

Разом з цим, в п.3.2.2 акту перевірки податковим органом зазначено, що перевірка проводилась на підставі документів, а саме договору поставки №3 від 10 березня 2012 року, відомостей по балансовому рахунку 63/1 "Розрахунки з постачальниками" за період з 01 липня 2012 року по 31 липня 2012 року, податкової накладної та видаткової накладної на придбані матеріальні цінності №44 від 10 липня 2012 року, виписки банків за період з 01 липня 2012 року по 31 липня 2012 року.

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

При цьому, зауважень щодо правильності складання наданих позивачем первинних документів акт перевірки не містить.

Отже, факт дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ПП "Інтера Трейд" у липні 2012 року є доведеним.

На думку колегії суддів, надані позивачем документи є належним підтвердженням дотримання останнім приписів податкового законодавства, яке зобов'язує платника податків документально підтвердити показники своєї податкової звітності.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта стосовно того, що позивачем не надано товарно-транспортні накладні, що свідчить про неможливість підтвердження реальності виконання умов договору, виходячи з наступного.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року - товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, МПП "Сталкер" були надані докази перебування в його користуванні вантажного фургону "Мерседес-Бенц" ВН 6038 АХ, що свідчить про те, що переміщення товару від продавця не потребувало залучення інших перевізників.

Посилання податкового органу на акт ДПІ у м. Комінтернове Одеської області ГУ Міндоходів №244/22.6/36481338 від 12 липня 2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Інтера Трейд" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства" колегія суддів вважає безпідставними, оскільки висновки акта жодним чином не доводять факт порушення позивачем приписів податкового законодавства при отриманні товару у контрагента, оскільки можливі порушення контрагентом платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з податку на додану вартість по операціям з таким контрагентом.

Окрім цього, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що податковий стан ПП "Інтера Трейд" - "14" (визнано банкрутом) та знято з обліку 16 жовтня 2012 року, оскільки господарські взаємовідносини позивача та його контрагента відбувалися у період коли ПП "Інтера Трейд" мав статус платника ПДВ, що підтверджується укладеним договором №3 від 10 березня 2012 року та податковою накладною, яка була виписана 10 липня 2012 року.

Твердження податкового органу, що господарська операція із ПП "Інтера Трейд" є нікчемною та безтоварною не можуть бути прийняті до уваги, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину та вимог ст. 71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, Білгород-Дністровську ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що ця операція в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цієї операцій з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від ПП "Інтера Трейд" товару, але такі дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність за відповідними статтями КК України для тих, хто їх вчиняє.

У даній справі Білгород-Дністровська ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області не посилається на факти вчинення посадовими особами позивача таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

При цьому, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків в результаті вчинення таких правочинів оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Таким чином, судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів зроблений правильний висновок про недоведеність податковим органом, на якого в силу норми ч.2 ст. 71 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з вимоги щодо його скасування підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Лук'янчук О.В.

Суддя: Градовський Ю.М.

Суддя: Жук С.І.