Ухвала суду № 41870369, 10.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 р.Справа № 816/4407/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Прокурора м. Полтави на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2014р. по справі № 816/4407/14

за позовом Прокурора м. Полтави

до Полтавської міської ради

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року відмовлено Прокурору міста Полтави в задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову Прокурора міста Полтави до Полтавської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та задовольнити заяву про забезпечення адміністративного позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену ухвалу суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги ст.117 Кодексу адміністративного судочинства України та норми ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 листопада 2014 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, а саме - вжити заходів щодо звільнення земельної ділянки площею 79 кв.м., вартістю 46057 грн., кадастровий номер 5310137000:15:003:0453, що розташована на перехресті вулиць Жовтневої та Котляревського у місті Полтаві, шляхом демонтажу тимчасових споруд.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року провадження у справі за даним адміністративним позовом відкрито.

Прохальна частина цього адміністративного позову містить клопотання про забезпечення позову в порядку статей 117, 118 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом заборони Полтавській міській раді приймати будь-які рішення щодо розпорядження земельною ділянкою площею 79 кв. м, вартістю 46057 грн., кадастровий номер 5310137000:15:003:0453, що розташована на перехресті вулиць Жовтневої та Котляревського у місті Полтаві, до вирішення справи у суді.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що зміст самої позовної заяви та заявленого клопотання не дозволяє суду дійти до переконливого висновку про існування в даному випадку передбачених ст.117 КАС України підстав для забезпечення позову, оскільки доводи клопотання не підтверджені належними доказами, а обраний позивачем спосіб забезпечення позову є явно неспіврозмірним з позовними вимогами .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Правовідносини з приводу забезпечення адміністративного позову унормовані ст.117 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.43

Підставами забезпечення позову є:

- очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі. Очевидність небезпеки полягає в тому, що з високим ступенем вірогідності можуть настати такі дії або події, які безумовно призведуть до порушення правам та інтересам позивача;

- неможливість захисту прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів. Неможливість захисту прав може мати місце, зокрема, у разі знищення предмету спору, відчуження його іншим особам;

- якщо для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Зокрема, необхідно буде звертатися до суду, визнавати недійсними договори чи рішення, вилучати майно тощо;

- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Рішення, дії чи бездіяльність мають очевидні ознаки протиправності, якщо вони істотно суперечать чинному законодавству.

Як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові N 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю. Так, забороняючи розпоряджатися грошовими коштами на рахунку, суд повинен обмежуватися сумою, що не перевищує ціну заявленого позову та судових витрат.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

З положень наведеної норми кодексу в кореспонденції з положеннями ст.86 КАС України слідує, що розглядаючи питання про забезпечення позову, необхідно, з урахуванням доказів, наданих особою на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в обґрунтування клопотання про забезпечення адміністративного позову не надано жодних доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, що захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції , відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами.

З огляду на вищевикладене, ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм процесуального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Прокурора м. Полтави залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2014р. по справі № 816/4407/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 10.12.2014 р.