Постанова № 41870339, 05.12.2014, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/4703/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2014 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіДанилюк У.Т. при секретаріГорячій Д.Л. за участі:представників сторінрозглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства "Хмельницьке спеціалізоване управління "Стальконструкція" № 129 відкритого акціонерного товариства "Центростальконструкція" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2014 року позивач звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 09.10.2014 року №0016021503/2585 та №0016031503/2586.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що не погоджується з наведеними податковими повідомленнями-рішеннями, які прийняті в зв'язку з порушенням граничного строку сплати суми грошового зобов'язання земельного податку з юридичних осіб.

Відмічає, що працівниками відповідача було проігноровано порушення провадження у справі про банкрутство позивача, згідно якого введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Крім того, згідно затвердженої мирової угоди сплата заборгованості позивача (у т.ч. поточної) відстрочується, а фінансові санкції (штрафи і пеня) списується.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали та просили в їх задоволенні відмовити. Зазначили, що податкові повідомлення-рішення були прийняті за результатами виявлених та зафіксованих порушень. Так, податковим повідомленням-рішенням №0016031503/2586 було накладено штраф за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань до початку порушення справи про банкрутство. Щодо податкового повідомлення-рішення №0016021503/2585 зазначили, що сума грошового зобов'язання виникла під час провадження справи про банкрутство, при цьому 05.02.2013 року було розстрочено суму боргу в розмірі 116273,22 грн. - не на повну суму. На залишок недоїмки (53697,77 грн.) і були нараховані штрафні санкції.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що посадовою особою відповідача була проведена позапланова невиїзна перевірка своєчасності сплати суми самостійно визначеного грошового зобов'язання дочірнім підприємством "Хмельницьке спеціалізоване управління "Стальконструкція" № 129 відкритого акціонерного товариства "Центростальконструкція". За результатами даної перевірки складено акт №4098/15-03/01412973 від 26.09.2014 року.

Зазначеним актом встановлено порушення вимог п.57.1 ст.57 ПК України, а саме несвоєчасну сплату податкового зобов'язання по земельному податку, визначеного самостійно поданими податковими деклараціями.

При цьому, відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 09.10.2014 року №0016031503/2586, яким на позивача накладено штраф у розмірі 10% (за платежем: земельний податок з юридичних осіб) - в сумі 2176,07 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 09.10.2014 року №0016021503/2585, яким на позивача накладено штраф у розмірі 20% (за платежем: земельний податок з юридичних осіб) - в сумі 16672,82 грн.

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0016031503/2586 (штраф на суму 2176,07 грн.), суд зазначає наступне.

Так, проведеною відповідачем перевіркою встановлено, що позивачем несвоєчасно погашено грошове зобов'язання по земельному податку, визначеного самостійно поданими податковими деклараціями №9000062458 від 27.01.2010 року, №9000388015 від 17.02.2011 року (граничні терміни сплати за якими: 30.08.2010 року, 03.03.2011 року, 01.07.2011 року - згідно таблиці 1 акту перевірки).

При цьому суд звертає увагу на строки давності визначення і стягнення податковим органом сум податкових зобов'язань, які були встановлені ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III та з 01.01.2011 року - ст.102 Податкового кодексу України.

Так, згідно п.п.15.1.1 Закону №2181-III за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що нараховані податковим органом штрафні санкції за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання станом на момент прийняття податкового повідомлення-рішення №0016031503/2586 знаходилась за межами встановленого ст. 15 Закону та п. 102.1 ст. 102 ПК України строку давності - 1095 календарних днів.

Таким чином, в порушення вищезазначених норм відповідачем визначення грошового зобов'язання в такому податковому повідомленні-рішенні відбулось з порушенням строку давності.

При цьому податковим органом також не було звернуто увагу на вимоги п. 7 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України, згідно якого штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення. В порушення даної норми було нараховано штраф у розмірі 10% від суми 10741,50 грн. (граничний термін сплати якої - 03.03.2011 року, фактична дата погашення - 30.03.2011 року).

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0016021503/2585 (штраф в сумі 16672,82 грн.), суд зазначає наступне.

Так, проведеною відповідачем перевіркою встановлено, що позивачем несвоєчасно погашено грошове зобов'язання по земельному податку, визначеного самостійно поданими податковими деклараціями №90000388015 від 17.02.2011 року, №9005388411 від 15.02.2012 року, №9007819599 від 19.02.2013 року (граничні терміни сплати за якими: 30.12.2011 року, 30.12.2012 року, 30.09.2013 року, 30.10.2013 року, 30.11.2013 року).

В судовому засіданні представником відповідача зазначено, що нарахування штрафу було здійснено на суму боргу, яка не була розстрочена рішенням від 05.02.2013 року (а саме не було розстрочено 53697,77 грн., що підтверджується карткою особового рахунку). При цьому в картці особового рахунку зазначається про недоїмку зі сплати земельного податку в розмірі 143425,33 грн. перед прийняттям ухвали господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство від 28.11.2013 року, а також, у подальшому, про розстрочення податкового боргу згідно рішень ОДПС на всю суму боргу станом на 03.03.2014 року (124820 грн. та 51674,82 грн.).

Суд звертає увагу на те, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06.07.2011 року по справі №13/5025/1225/11 було порушено провадження у справі про банкрутство боржника - дочірнього підприємства "Хмельницьке спеціалізоване управління "Стальконструкція" № 129 відкритого акціонерного товариства "Центростальконструкція". Даною ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Даний мораторій був скасований ухвалою від 28.11.2013 року в зв'язку з затвердженням мирової угоди.

Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Суд звертає увагу позивача на тому, що мораторій не зупиняє виконання боржником зобов'язань, які виникли після введення мораторію, та, відповідно, не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Тому доводи позивача відносно того, що податковим органом було протиправно нараховано штраф за несвоєчасну сплату земельного податку, нарахованого під час банкрутства, є безпідставними.

Однак суд звертає увагу на наступне.

Так, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 28.11.2013 року затверджено мирову угоду від 27.11.2013 року, відповідно до якої сплата заборгованості, у тому числі поточної, відстрочується до 01.01.2014 року та розстрочується на 5 років, а фінансові санкції (штрафи та пені) списуються. Заборгованість боржника розрахована станом на 19.09.2013 року.

При цьому графіком погашення платежів згідно даної мирової угоди визначено сплату боргу перед ДПІ у м.Хмельницькому у третю чергу протягом грудня,2017 року-квітня,2018 року, та у четверту чергу - протягом квітня-грудня 2018 року.

Також зазначено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань та підтвердження дійсності намірів щодо відновлення діяльності боржника, погашення зобов'язань перед ДПІ у м.Хмельницькому, боржник повинен не пізніше місяці після затвердження мирової угоди передати в заставу крани МКГ-25 БР.

Суд звертає увагу на те, що згідно п.1.3 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

Таким чином, з моменту прийняття судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство позивача порядок сплати ним податкових зобов'язань визначається згідно з нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", без застосування норм ПК України.

Статтею 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №2343-XII в редакції, чинній на момент укладення мирової угоди (далі - Закон №2343-XII), визначені судові процедури банкрутства, які застосовуються щодо боржника, зокрема - мирова угода.

У відповідності до ст.77 Закону №2343-XII під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами.

Згідно з ч.3 ст. 77 Закону №2343-XII рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.

Згідно ч.2 ст.78 Закону №2343-XII у разі якщо умови мирової угоди передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися із задоволенням частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду, визнається безнадійним та списується, а податкові зобов'язання чи податковий борг, які виникли у строк протягом трьох останніх перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду календарних років, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах мирової угоди.

Зазначену мирову угоду підписує керівник відповідного органу доходів і зборів за місцезнаходженням боржника.

Відповідно до ч.1-2 ст.79 Закону №2343-XII мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство.

Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

Згідно з ч.3 ст.79 Закону №2343-XII одностороння відмова від мирової угоди не допускається.

Укладена в справі про банкрутство позивача мирова угода від 27.11.2013 року в установленому порядку недійсною не визнана, не розірвана, а отже підлягає виконанню як боржником так і кредиторами.

Як встановлено вище, предметом мирової угоди є, зокрема, кредиторські вимоги ДПІ у м.Хмельницькому, в тому числі й поточні - тобто вимоги щодо грошових зобов'язань позивача зі сплати земельного податку.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що податковий орган помилково пов'язує факт несвоєчасного перерахування позивачем грошових коштів в рахунок погашення частини конкурсних вимог кредитора ( ДПІ у м.Хмельницькому ) з виникненням у нього права застосовувати штрафні санкції за порушення строків погашення узгоджених податкових зобов'язань. Крім того, як вже зазначалось вище, мировою угодою було передбачено списання фінансових санкцій (зокрема, штрафів).

Тому нарахування оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями штрафних санкцій відповідно до ст.126 ПК України здійснено відповідачем з порушенням наведених вище правових норм та всупереч з умовами укладеної в межах справи про банкрутство позивача мирової угоди від 27.11.2013 року, яка затверджена господарським судом і є обов'язковою для відповідача.

Однак суд звертає увагу на те, що частина несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання (дата нарахування якої - 30.11.2013 року) була нарахована позивачу уже після затвердження Господарським судом мирової угоди (28.11.2013 року). Отже, нарахування штрафних санкцій на суми грошових зобов'язань, які не були визначені у мировій угоді, відповідає законодавству.

Проте в таблиці 1 додатку до акту перевірки зазначено граничним терміном сплати 30.11.2013 року суму в розмірі 21109,88 грн. (сумарно), в картці особового рахунку по земельному податку позивача зазначено про нарахування 30.11.2013 року 10215,77 грн. (що фактично відповідає зобов'язанню згідно податкової декларації №9007819599 від 19.02.2013 року). Зазначене вказує на розбіжності у правильності визначення та нарахування відповідної штрафної санкції.

При цьому, як зазначалось вище, в картці особового рахунку також містяться відомості щодо розстрочення податкового боргу позивача згідно рішень ОДПС України після 30.11.2013 року, на що слід було звернути увагу податковому органу при прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій, зокрема - щодо правильності їх нарахування.

Відповідно до п.100.1 ст.100 ПК України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Норми даної статті не були враховані відповідачем при визначенні кількості днів порушення встановленого терміну сплати грошового зобов'язання.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.

Однак в даному випадку частину оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яку суд вважає неправомірним, виокремити неможливо, а тому податкове повідомлення-рішення №0016021503/2585 слід скасувати повністю.

Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду України в постанові від 05.12.2006 року у справі № 21-527во06; Вищого адміністративного суду України, яка зокрема, викладена в ухвалі від 25.03.2013 року по справі №К-58319/09.

Крім того, з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які не віднесені до його компетенції (в даному випадку - щодо визначення та нарахування штрафних санкцій).

Скасування рішення податкового органу повністю у такій ситуації дає йому можливість визначити в установленому законодавством порядку правильне рішення, зокрема, через прийняття нового рішення.

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 158-163, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 09.10.2014 року №0016021503/2585 та №0016031503/2586.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 10 грудня 2014 року

Суддя/підпис/У.Т. Данилюк"Згідно з оригіналом" Суддя У.Т. Данилюк