Постанова № 41870083, 11.12.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2014 р.Справа № 916/3180/13Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Головея В.М.,

Суддів: Колоколова С.І., Шевченко В.В.

при секретарі судового засідання: Максіміхіній Ю.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Горпинченко Л.В. (за довіреністю),

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Транс - Авто - Д»

на рішення господарського суду Одеської області від 10.09.2014 р.

по справі № 916/3180/13

за позовом Приватного підприємства «Транс - Авто - Д»

до Фірми «Аліса» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 240 731,55 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 11.12.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бітум ІІ» (далі - ТОВ «Бітум ІІ») звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Фірми «Аліса» у формі ТОВ (далі - Фірма, відповідач) основного боргу в сумі 222 942,00 грн., 14 491,23 грн. - пені, 3 298,32 грн. - 3 % річних.

Позов обґрунтований тим, ТОВ «Бітум ІІ» посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати вартості робіт за договором підряду №10/10 від 10.10.2008р., укладеного між сторонами.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.12.2013р., відповідно до ст. 25 ГПК України, здійснено у справі заміну позивача - ТОВ «Бітум ІІ» на його правонаступника - Приватне підприємство «Транс-Авто-Д» (далі - ПП «Транс-Авто-Д», позивач).

Справа господарськими судами розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.01.2014 року залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2014 р. касаційна скарга ПП «Транс-Авто-Д» задоволена, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 р. та рішення господарського суду Одеської області від 24.01.2014 р. у справі №916/3180/14 скасовані, справа передана на новий розгляд.

Приймаючи постанову касаційний суд зазначив, що коли судом на підставі досліджених доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі ж визнання судом причин пропуску позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту. Однак, зазначені обставини залишились поза увагою господарських судів попередній інстанцій, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі. Неповне дослідження фактичних обставин справи та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.09.2014р. у задоволенні позову ПП «Транс-Авто-Д» відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про сплив строку позовної давності для пред'явлення вимог ПП «Транс-Авто-Д» до відповідача, відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України та відсутність поважних підстав для його поновлення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПП «Транс-Авто-Д» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким визнати причини пропуску строку позовної давності поважними, відновити строк позовної давності та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. На думку апелянта, суд першої інстанції порушив норми матеріального права та неповно з'ясував всі обставин, які мають значення для справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу сторона посилається на те, що судом першої інстанції не враховано того факту, що позивач з метою досудового врегулювання спору неодноразового надсилав відповідачу обґрунтовані претензії, а відповідач в свою чергу, визнав суму заборгованості, оскільки частково погасив борг.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.11.2014р. апеляційна скарга ПП «Транс-Авто-Д» прийнята до провадження у складі колегії суддів, головуючого судді Петрова М.С., суддів Колоколова С.І., Разюк Г.П. та призначена до розгляду на 25.11.2014р.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Петрова М.С., на лікарняному проведено повторний автоматичний розподілу справи №916/3180/13, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затверджено рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року №30 призначено повторний автоматичний розподіл справи відповідно до розпорядження №154 від 11 листопада 2014року. Після повторного автоматизованого розподілу справи №916/3180/13 головуючим суддею призначено Головея В.М.

Розпорядженням №2798 від 12.11.2014р. для розгляду апеляційної скарги по даній справі сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Головея В.М., суддів Колоколова С.І. та Шевченко В.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2014р. апеляційна скарга ПП «Транс-Авто-Д» прийнята до провадження та призначена до розгляду на 11.12.2014р.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

Відповідач належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення поштового відправлення від 13.11.2014р. проте його представник в судове засідання 11.12.2014р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2014р. про прийняття апеляційної скарги до провадження у даній справі, явка представників сторін не визнавалась обов'язковою. Крім цього, у п. 5 вищевказаної ухвали зазначено, що нез'явлення представників сторін у судове засідання апеляційної інстанції не тягне за собою перенесення судового розгляду на інші строки і не є перешкодою для розгляду скарги по суті, за таких обставин судова колегія вважає, що матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті за відсутності представника відповідача, за наявними матеріалами справи, на підставі ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 11.12.2014р. представник позивача надала пояснення, якими повністю підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до встановлених обставин справи господарськими судами попередніх інстанцій вбачається, що 10.10.2008 року між Фірмою (замовник) та ТОВ «Бітум ІІ» (підрядник) було укладено Договір підряду № 10/10, за умовами якого замовник доручає, а підрядник виконує ремонтні роботи власними силами та засобами на об'єкті (магазин «Кокон light»), що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 31 (п. 1 договору).

Згідно з п. п. 3, 7 Договору вартість виконання робіт, доручених підряднику за даним Договором, становить 572 942 грн., у т.ч. ПДВ 20 % - 95 490, 33 грн., та визначається договірною ціною, що підписується сторонами. Оплата по цьому Договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника на умовах, визначених даним Договором.

Відповідно до п. 8 Договору підряду № 10/10 від 10.10.2008 року, п. 4 Додаткової угоди від 23.06.2009 року у випадку несвоєчасної оплати замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожний день прострочення, крім того, сплачує на користь виконавця 3 % річних від суми, що підлягає сплаті.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Бітум ІІ» належним чином виконало свої зобов'язання за Договором, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року, який підписаний повноважними представниками сторін без зауважень та скріплений печатками.

Статтею 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В подальшому, оскільки відповідач свої зобов'язання за Договором по оплаті за виконані роботи не виконав, 23.06.2009 року між Фірмою (замовник) та ТОВ «Бітум ІІ» (підрядник) укладено Додаткову угоду до Договору підряду № 10/10 від 10.10.2008 року, за умовами якої сторони встановили, що станом на дату підписання цієї Додаткової угоди заборгованість замовника згідно Договору становить 552 942,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20 %). У зв'язку з негативним впливом світової економічної кризи на господарську діяльність замовника сторони домовились, що погашення заборгованості згідно Договору буде здійснюватись починаючи з 01.07.2009 року щомісячно, у строк не пізніше 3-го числа розрахункового місяця, рівними платежами в розмірі 50 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20 %), до моменту повного погашення заборгованості за вищевказаним Договором включно до 03.06.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Фірма лише частково сплатила заборгованість за виконані роботи на суму 350 000,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку у Тернопільській філії ПАТ "КБ"Приватбанк" (Т. 1, а.с. 33-48).

У зв'язку з несплатою відповідачем вартості виконаних за Договором підряду робіт № 10/10 від 10.10.2008 року у повному обсязі, ТОВ «Бітум ІІ» неодноразово направляв замовнику претензії з вимогою у добровільному порядку сплатити заборгованість, які Фірмою були залишені без відповіді та належного реагування.

25.11.2013 року ПП «Транс-Авто-Д» (цессіонарій) та ТОВ «Бітум ІІ» (цедент) було укладено Договір про відступлення права вимоги № 2511, за умовами якого цедент передає цессіонарію, а цессіонарій приймає право вимоги, що належить цеденту, і стає кредитором за Договором підряду № 10/10 від 10.10.2008 року на загальну суму заборгованості у розмірі 222 942,00 грн. та суму штрафних санкцій за невиконання зазначеного Договору на суму 17 798, 55 грн., всього на загальну суму заборгованості в розмірі 240 731, 55 грн.

Цессіонарій одержує право (замість цедента) вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за Договором на загальну суму заборгованості у розмірі 240 731, 55 грн. Моментом переходу права вимоги за цим договором до цессіонарія, визначеного у п.1.1. цього Договору, є дата підписання акту приймання-передачі документації. За згодою сторін даного Договору вартість майнових прав, що вказані у п. 1.1. Договору та є предметом даного Договору, склала 1 000,00 грн. Цессіонарій зобов'язаний сплатити суму грошових коштів, вказану у п.2.1. цього Договору, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок цедента (п. п. 1.2., 1.5., 2.1., 2.2. Договору про відступлення права вимоги № 2511 від 25.11.2013 року).

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (п. 1 ч. 1 ст. 512, ч. 1 ст. 513, ст. 514 ЦК України).

Так, на виконання умов Договору про відступлення права вимоги № 2511 від 25.11.2013 року ПП «Транс-Авто-Д» та ТОВ «Бітум ІІ» було підписано Акт приймання-передачі документації від 25.11.2013 року.

У зв'язку з відступленням права вимоги, непогашеною залишилась заборгованість Фірми перед ПП «Транс-Авто-Д» в сумі 222 942,00 грн. основного боргу, 14 491, 23грн. пені та 3 298, 32 грн. - 3 % річних.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

23.01.2014 року Фірма звернулась до господарського суду Одеської області із заявою про застосування строків позовної давності, в якій просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Судова колегія дослідивши заяву відповідача про застосування строків позовної давності прийшла до висновку про те, що судом першої інстанції вона прийняття до винесення рішення.

Частинами 2-4 ст. 267 ЦК України встановлено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже господарський суд цілком правомірно застосував строки позовної давності за заявою відповідача до спірних правовідносин та відмовив позивачу в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача суми заборгованості.

Що стосується письмових пояснень позивача, наданих до господарського суду від 14.08.2014р. щодо поновлення останньому строку позовної давності, як такого що пропущений з поважних причин, а саме у зв'язку з тим, що договір про переуступку було укладено позивачем, коли вже справа була призначена до розгляду, та той факт, що первісним кредитором не було надано всі підтверджуючі документи по оплаті, ПП «Транс-Авто-Д» не знав і не міг знати, про те, що відповідачем було здійснено останню проплату по договору 13.09.2010 року, а про дану обставину дізнався лише в судовому засіданні. На дану підставу відповідач також посилається і в апеляційній скарзі.

Судова колегія не приймає до уваги посилання позивача щодо поважності причин пропуску позовної давності та погоджується з висновком першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності оскільки позивачем не доведено належними та допустимим засобами доказування наявності обставин, які б з об'єктивних, незалежних від позивача ТОВ «Бітум ІІ» підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, та також обставин, які б свідчили про необізнаність ПП «Транс-Авто-Д» щодо обставин проплат боржником заборгованості з поважних причин.

Так, спірні правовідносини між сторонами спору виникли, із договору про відступлення права вимоги № 2511 від 25.11.2013р., за договором підряду № 10/10 від 10.10.2008р. Згідно додаткової угоди від 23.06.2009р. до договору підряду № 10/10, граничний строк оплати замовником підрядних робіт сторонами визначено до 03.06.2010р.

У зв'язку з тим, що останню проплату здійснено відповідачем 13.09.2010р., що набагато пізніше від узгодженого граничного строку, строк позовної давності за цією вимогою переривався 13.09.2010р. та з 14.09.2010р. розпочався заново, оскільки цей строк обмежений трьома роками (ст. ст. 256, 256 ЦК України), він сплинув 15.09.2013р.

Згідно відбитку штемпеля на конверті, в якому позивач надіслав позовну заяву до господарського суду Одеської області, її було передано до пересилання 13.11.2013р., а згідно вхідного штемпеля № 4876/13 господарського суду Одеської області надійшла вона до суду 19.11.2013р., отже, з простроченням трирічного строку позовної давності (ст. ст. 251. 253, ч. 1 ст. 261, ч. 1 ст. 262 ЦК України).

Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність прострочена і у відношенні до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (ч. 1 ст. 266 ЦК України).

За таких обставин, судова колегія вважає, що позовна давність за вимогами позивача щодо стягнення з відповідача 14 491,23 грн. пені та 3 298,32 грн. 3 % річних, є такою, що сплинула, у зв'язку з чим, господарський суд правомірно відмовив позивачу в цій частині позову.

Отже, наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи та наданим доказам, порушень норм матеріального і процесуального права не допустив, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись cm.cm. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 10.09.2014р. - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.12.2014 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Шевченко В.В.