Постанова № 41870082, 11.12.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2014 р.Справа № 916/2486/14Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Головея В.М.,

суддів: Колоколова С.І., Шевченко В.В.

при секретарі судового засідання: Максіміхіній Ю.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Одеської області від 28.07.2014р.

у справі №916/2486/14

за позовом Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 20 646,83 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 11.12.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2014р. Комунальне підприємство «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» (далі - КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго», позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, відповідач) про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в розмірі 10 323,43 грн., пені - 10 323, 43 грн. та витрат пов'язаних з оплатою судового збору в сумі 1 827,00 грн.

Позов мотивований тим, що КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» належним чином виконує свої зобов'язання щодо надання послуг з постачання теплової енергії, що підтверджується довідками про наявність опалення в будинку в якому знаходиться приміщення відповідача. Однак, ФОП ОСОБА_1 в порушення положень Договору про постачання теплової енергії, вимог ст. ст. 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», свої зобов'язання виконує неналежним чином, несвоєчасно та не в повному обсязі оплачує послуги з централізованого опалення, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.07.2014р. по справі № 916/2486/14 позов КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 10 323,43 грн. - заборгованості за поставлену теплову енергію, 10 323,43 грн. - пені та 1 827,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що між сторонами існували договірні правовідносини щодо надання послуг з постачання теплової енергії, зобов'язання по яким відповідачем виконані не у повному обсязі, у зв'язку з чим у ФОП ОСОБА_1 утворилася заборгованість, доказів погашення якої, станом на день розгляду спору до суду не подано.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, ФОП ОСОБА_1 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволені позову відмовити, оскільки вважає, що рішення суду прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи та з неправильним застосуванням норм права.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

10.12.2014р. до Одеського апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про затвердження мирової угоди.

Представники сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштових відправлень від 11.11.2014р., проте в судове засідання 11.12.2014р. вони не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались.

Крім цього, неявка сторін або їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.11.2014р. про прийняття апеляційної скарги до провадження у даній справі явка представників сторін не визнавалась обов'язковою. Пунктом 5 вищевказаної ухвали встановлено, що нез'явлення представників сторін у судове засідання апеляційної інстанції не тягне за собою перенесення судового розгляду на інші строки і не є перешкодою для розгляду скарги по суті, за таких обставин судова колегія вважає, що матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті за відсутності представників сторін.

В судовому засіданні 11.12.2014р. судова колегія дослідила заяву позивача про затвердження мирової угоди та прийшла до висновку, що дана заява не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до вимог ч.4 п. 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17 травня 2011 р. «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» апеляційна інстанція не застосовує положення ГПК щодо затвердження господарським судом мирової угоди та відмови позивача від позову. З урахуванням вищенаведеного та при відсутності прямої норми процесуального закону, що надає право апеляційної інстанції затвердити мирову угоду, немає правових підстав для задоволенні зазначеної заяви.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 20.06.2007р., що вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно договору купівлі-продажу комунального майна шляхом продажу на конкурсі від 30.09.2013 р., укладеного між міською громадою в особі Ізмаїльської міської ради та ОСОБА_1, останньою було придбано у власність частину нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, а саме нежитлові приміщення загальною 212,6 кв.м.

10.01.2014 між КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» (теплопостачальна організація) та ФОП ОСОБА_1 (споживач) був укладений договір № І-60 про постачання теплової енергії, за умовами якого, теплопостачальна організація зобов'язується продавати (постачати) споживачу теплову енергію у відповідності з умовами договору, а споживач зобов'язується своєчасно проводити оплату за спожиту теплову енергію за затвердженими тарифами в строки, передбачені цим договором. Тарифи на теплову енергію затверджуються у відповідності до чинного законодавства. При затвердженні в установленому порядку нових тарифів на теплову енергію, їх застосування здійснюється без додаткового погодження між сторонами (п. п. 1.1. - 1.3. договору).

Згідно п. 2.1. - 2.2. договору теплова енергія постачається на об'єкти споживачу (додаток № 1) в обсягах згідно з додатком № 2 до даного договору на опалення з параметрами теплоносія на вході мереж споживача, які відповідають температурному графіку. В додатку № 1 до цього договору визначено перелік об'єктів відповідача, щодо яких позивачем надається опалення, зокрема, нежитлові приміщення за адресою: м. Ізмаїл, вул. Леніна, 40. Умови та порядок постачання теплової енергії споживачу здійснюється у відповідності до цього договору, вимог Законів України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630, Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198 (надалі - Правила користуваання), Положення про роботу постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань по відключенню від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання в місті Ізмаїлі, затвердженого рішенням Ізмаїльської міської ради від 27.10.2011 р. № 1318-VI, також іншими нормативно-правовими актами.

Вартість спожитої теплової енергії визначається на підставі акту про обсяги споживання теплової енергії (додаток № 3) пропорційно опалювальній площі споживача (п. 3.1. договору).

За умовами п. 3.4. договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Розрахунки проводяться у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів у такому порядку:

- до 20 числа розрахункового місяця 80% очікуваної вартості споживання теплової енергії в поточному розрахунковому періоді;

- кінцевий розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем згідно виставленого рахунку протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку, за мінусом оплаченої вартості в розрахунковому періоді. При непогодженні з сумою, зазначеною в платіжному документі, споживач зобов'язується, впродовж терміну оплати, повідомити про свої зауваження в письмовому вигляді і підтвердити їх документально.

Договір набирає чинності з моменту підписання та розповсюдження свою дію згідно ст.631 ЦК України на відносини, що виникли з 07.11.2013 року та припиняє свою діяльність у випадку переходу прав власності на об'єкти, визначені в додатку №1 даного договору, або проведення в цих об'єктах відключення від мереж централізованого опалення в порядку, передбаченому діючим законодавством при умові повного здійснення розрахунків за договором (п. 10.1. договір).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № І-60 від 10.01.2014р., позивачем було надано до суду акти про обсяги постачання теплової енергії за період грудня 2013 року по лютий 2014 року (а.с. 77-79), які погоджені відповідачем, про що свідчить підпис відповідача на акті за грудень 2013 року та представника на інших актах. При цьому в матеріалах справи містяться розрахункові накладні та акти-фактури за період з листопада 2013 року по березень 2014 року (а.с. 29-35), в яких вказані погоджена кількість відпущеної теплової енергії та її вартість, розрахунок якої був проведений згідно тарифів на теплову енергію, встановлених постановами Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 159 від 30.09.2011 року та № 416 від 31.12.2013 року. Всього згідно вказаних актів-фактур за період з листопада 2013 року по березень 2014 року позивачем було поставлено теплову енергію на загальну суму 16 775,33 грн.

Однак, відповідач за поставлену теплову енергію сплатив частково в сумі 6 451,90 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями платіжних доручень (а.с. 36-39), у зв'язку з чим, у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 10 323,43 грн. (16 775,33 грн. - 6 451,90 грн.)

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Колегія суддів звертає увагу, що договір № І-60 від 10.01.2014р., в силу вимог ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами, і зобов'язання за ними відповідно до приписів ч.1 ст. 193 ГК України мають виконуватися належним чином, відповідно до норм чинного законодавства та умов договору.

Як вбачається зі змісту договору №№ І-60 від 10.01.2014р.,вказаний договір за своєю юридичною природою є договором про надання послуг.

За умовами ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.ст. 610, ч.2 та 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що у зв'язку з неповною та несвоєчасною сплатою актів-фактур за період з листопада 2013 року по березень 2014 року за договором № І-60 від 10.01.2014р. за відповідачем утворилась заборгованість на користь позивача у розмірі 10 323,43 грн., з урахуванням часткової оплати боргу відповідачем.

Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів, у розумінні ст. ст. 32-33 ГПК України, на підтвердження відсутності заборгованості за спірним договором, або на підтвердження погашення відповідної заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 10 323,43 грн. основної заборгованості з огляду на обґрунтованість, доведеність та правомірність таких вимог.

Щодо позовних вимог КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 10 323,43 грн., апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Керуючись ст. 549 ЦК України, ст. 230 ГК України, Законом України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» та п. 3.5 договору № І-60, укладеного між сторонами, в якому зазначено, що у випадку несвоєчасної оплати теплопостачальна організація має право нарахувати пеню в розмірі 1,0% за кожен день порушення строку платежу до повного погашення заборгованості, отже перевіривши розрахунок пені проведений позивачем, судова колегія дійшла висновку, що його було зроблено арифметично правильно.

З доводами ФОП ОСОБА_1, що вона не укладала жодних договорів на постачання теплової енергії з позивачем, підпис в договорі № І-60 від 10.01.2014р. зроблений іншою особою, також в поштових повідомленнях про вручення рекомендованого поштового відправлення, якими суд першої інстанції повідомляв відповідача про день, час та місце розгляду справи, міститься підпис невідомої особи, судова колегія не погоджується, оскільки в матеріалах справи відсутні докази визнання договору № І-60 від 10.01.2014р. недійсним, крім цього відповідач не заперечує факту отримання від позивача теплової енергії. Разом з цим, судова колегія вважає, що відповідач повідомлявся належним чином, про день, час, та місце розгляду судом першої інстанції даної справи, адже з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що воно направлялось на адресу проживання ФОП ОСОБА_1 відповідно до виписки з ЄДРЮОФОП, а саме: 686000, АДРЕСА_1, так пунктом 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року № 18 роз'яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на викладене судова колегія, дійшла до висновку, що місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи, дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам і вмотивовано задовольнив позов КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго».

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, як зазначалось вище, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи, згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

Керуючись cm.cm. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 28.07.2014р. залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.12.2014 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Колоколов С.І.

Шевченко В.В.