Постанова № 41869660, 02.12.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2014 року 810/6404/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпарфум» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпарфум» звернулось до суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 30.10.2014 № 0001302204.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі застосування штрафних санкцій. Вказує, що підставою для нарахування є акт перевірки № 1106/22-4/31056755 від 22.10.2014 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інртерпарфум» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «БК Форс» та ТОВ «Інтер - імплекс» за період з 01.02.2014 по 31.03.2014».

Зазначає, що висновки акту перевірки вмотивовані тим, що позивачем було занижено податок на додану вартість у сумі 71 666,66 грн. за лютий - березень 2014 року.

На думку позивача висновки акту перевірки, на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є протиправними та такими, що винесенні з порушеням чинного податкового законодавства.

Сторонами через канцелярію суду було подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

У попередньому судовому засіданні представником відповідачем були подані письмові заперечення в обґрунтування яких вказав, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідно до чинного законодавства, оскільки під час проведення перевірки ТОВ «Альпініст» було встановлено порушення чинного податкового законодавства України, а саме п.п. 198.2, п.п. 198.3, п.п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «Інтерпарфум» має статус юридичної особи, що підтверджується відповідною довідкою.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі наказу № 849 від 14.10.2014, згідно п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Інтерпарфум» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «БК Форс» та ТОВ «Інтер - імплекс» за період з 01.02.2014 по 31.03.2014.

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено право податкового органу проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 79.2 ст. 79 ПК України визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому, чи його уповноваженому представнику, під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

За результатами проведення вищевказаної перевірки працівниками податкової служби було складно акт перевірки № 1106/22-4/31056755 від 22.10.2014 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інртерпарфум» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «БК Форс» та ТОВ «Інтер - імплекс» за період з 01.02.2014 по 31.03.2014».

Під час проведення перевірки відповідачем були встановлені порушення ТОВ «Інтерпарфум» п.п. 198.2, п.п. 198.3, п.п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 71 666,66 грн. за лютий - березень 2014 року.

На підставі вказаного акту перевірки, проведеної відповідачем, позивачу винесено податкове повідомлення - рішення, а саме № 0001302204 від 30.10.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі із застосуванням штрафних санкцій.

Судом встановлено, що 31.07.2013 між ТОВ «Інтерпарфум» (орендодавець) та ПрАТ «Міжнародний Медіа Центр - СТБ» (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення 7918/13 від 31.07.2014.

За умовами даного договору TОB «Інтерпарфум» зобов'язувалося передати, а орендар прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 3016,6 м.кв, що знаходяться за адресою: Київська область, м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул.Леніна, 141-р. Строк оренди триває до 31.01.2015 включно. Орендар приймає об'єкт оренди в строкове платне користування з метою здійснення господарської діяльності, пов'язаної з виробництвом телевізійних передач, аудіовізуальних творів, здійснення заходів в рамках кампаній телевізійних передач/аудіовізуальних творів, в тому числі розміщення та зберігання декорацій та реквізиту; здійснення інших видів діяльності у сфері телебачення, зйомок. Приміщення обладнане наступними інженерно - технічними комунікаціями: електропостачання, водопостачання, системою вентиляції (у складі трьох кондиціонерів SRG20HG), індивідуальним опаленням (газові котли), вишкою ПСРВ з обладнанням для пожежної безпеки.

Згідно п. 7.2. договору ТОВ «Інтерпарфум» зобов'язувалося забезпечити можливість безперешкодного та безперебійного користування орендарем усіма наявними на об'єкті оренди видами комунальних послуг: електропостачання (мінімальні обов'язкові показники - 70 кВт; максимальні показники (у разі наявності такої можливості у орендодавця) - до 500 кВт; теплопостачання (не нижче +17 С під час опалювального періоду).

Як вбачається з матеріалів справи об'єкт оренди, а саме складські приміщення та земельна ділянка на якій вони розміщені належать позивачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.05.2008 та Державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,5856 га від 09.06.2008.

У попередніх судових засіданнях представником позивача були надані пояснення про те, що ТОВ «Інтерпарфум», як орендодавець, не взмозі було власними силами виконати умови договору оренди щодо забезпечення можливості безперешкодного та безперебійного користування орендарем усіма наявними на об'єкті оренди видами комунальних послуг, зокрема електропостачання, теплопостачання, а тому позивачем було укладено ряд господарських договорів з ТОВ «ТБК «Фаворі - Строй», а саме: договір оренди № 01/11 від 01.11.2013 на оренду дизельних генераторів, договір оренди № 02/11 від 01.11.2013 на оренду підйомників; договір оренди № 03/11 від 01.11.2013 на оренду дизельного генератора; договір надання послуг № 03/02 від 03.02.2014, договір надання послуг № 01/12 від 01.12.2013.

10.02.2014 між ТОВ «ТБК «Фаворі-Строй», ТОВ «БК «Форс» та ТОВ «Інтерпарфум» було укладено договір про переведення боргу №26/02/14, за яким відбулася заміна зобов'язаної сторони, тобто первісного боржника, на нового боржника у зобов'язаннях що виникають із наступних договорів: договору оренди № 01/11 від 01.11.2013, договору оренди № 02/11 від 01.11.2013; договору оренди № 03/11 від 01.11.2013; договору надання послуг № 03/02 від 03.02.2014, договору надання послуг № 01/12 від 01.12.2013, що укладені між первісним боржником та кредитором (надалі - договір про переведення боргу).

Пунктом 2 договору про переведення боргу передбачалося, що первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 198 000,00 грн., що виник на підставі основних договорів, новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання.

За договорами з ТОВ «БК «Форс» позивачем було перераховано 198 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 33 000,00 грн. Перерахування вищевказаної суми здійснювалася позивачем у безготівковому порядку на підставі платіжних доручень № 27 від 12.02.2014, № 31 від 13.02.2014, № 35 від 14.02.2014, № 34 від 14.02.2014, № 38 від 25.02.2014, № 37 від 25.02.2014.

На підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між ТОВ «БК «Форс» та ТОВ «Інтерпарфум» за договором переведення боргу № 26/02/14 позивачем було надано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23.05.2008, договір оренди нежитлового приміщення 7918/13 від 31.07.2014, договір оренди № 01/11 від 01.11.2013 на оренду дизельних генераторів, договором оренди № 02/11 від 01.11.2013 на оренду підйомників, договір оренди № 03/11 від 01.11.2013 на оренду дизельного генератора, договором надання послуг № 03/02 від 03.02.2014, договір надання послуг № 01/12 від 01.12.2013, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 25, № 26, № 27, № 28/30, № 29 від 28.02.2014, платіжні доручення № 27 від 12.02.2014, № 31 від 13.02.2014, № 35 від 14.02.2014, № 34 від 14.02.2014, № 38 від 25.02.2014, № 37 від 25.02.2014.

Крім того, між ТОВ «Центр безпека-1», ТОВ «БК ФОРС» та ТОВ «Інтерпарфум» було укладено договір про переведення боргу № 27/02/14 від 10.02.2014, відповідно до якого відбулася заміна зобов'язаної сторони, саме первісного боржника на нового боржника у зобов'язаннях, що виникають із договору охорони № 01/10 від 01.10.2013. Предметом договору охорони № 01/10 від 01.10.2013 була передача під охорону складського приміщення, що належить на праві власності позивачу.

Пунктом 2 договору про переведення боргу передбачалося, що первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 34 000,00 грн., що виник на підставі основних договорів, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання.

За договором охорони № 01/10 від 01.10.2013 з ТОВ «Центр безпека - 1», зобов'язання по якому перейшли за договором про переведення боргу до ТОВ «БК «Форс» за період, що перевірявся відповідачем, а саме з 01.02.2014 по 31.03.2014, позивачем було перераховано 34 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 5 666,67 грн. Перерахування вищевказаної суми здійснювалася позивачем у безготівковому порядку на підставі платіжного доручення № 25 від 12.02.2014.

На підтвердження позивачем було надано договір переведення боргу № 27/02/14, договір охорони № 01/10, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 24 від 28.02.2014.

Також у березні 2014 року позивачем, для забезпечення можливості безперешкодного та безперебійного користування орендарем, а саме ПрАТ «Міжнародний Медіа Центр - СТБ» усіма наявними на об'єкті оренди видами комунальних послуг, зокрема електропостачання, теплопостачання, було укладено ряд господарських договорів з ТОВ «Інтер-Імпрекс», а саме договір оренди № 02/03 від 03.03.2014.

Згідно умов даного договору ТОВ «Інтер-Імпрекс» передав, а позивач прийняв в тимчасове володіння та користування (оренду) дизельні генератори Akerman Airman SDG 150 S та - 2 шт. та QAS 125 - 1 шт для постійного та резервного електрозабезпечення. Мета оренди - використання у господарській діяльності, строк оренди - один місяць з моменту приймання майна, що орендується за актом прийняття-передачі, орендна плата складає 38 000,00 грн. щомісячно, в тому числі податку на додану вартість - 6 333,33 грн. Витрати на транспортування, встановлення та налаштування майна, що орендується бере на себе ТОВ «Інтер - Імпрекс» (орендодавець). Акти прийому - передач орендованого майна від орендодавця до орендаря були підписані 03.03.2014 та 31.03.2014.

За даним Договором Позивачем було сплачено ТОВ «Інтер - Імпрекс» орендної плати у сумі 38 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 6 333,33 грн. Перерахування сум орендної плати здійснювалася позивачем у безготівковому порядку на підставі платіжного доручення № 52 від 13.03.2014.

Позивачем було подано до суду акт прийому - передачі робіт (надання послуг) № 146 здачі - прийняття від 31.03.2014, акт прийому - передачі згідно договору оренди № 02/03 від 03.03.2014.

Також був укладений договір оренди № 03/03 від 03.03.2014. Згідно умов даного договору ТОВ «Інтер - Імпрекс» зобов'язувався виконати роботи по теплоізоляції стін складських приміщень за адресою: Київська область, смт. Гостомель, вул. Леніна, 141-р, а позивач зобов'язувався прийняти вищевказані роботи і оплатити їх на умовах даного договору. Загальна вартість робіт за договором становить 82 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 13 666,67 грн.

За даним договором позивачем було перераховано ТОВ «Інтер - Імрекс» в якості оплати за виконані роботи грошові кошти у сумі 81 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 13 500,00 грн. Перерахування коштів здійснювалося у безготівковому порядку на підставі платіжних доручень № 53 від 13.03.2014, № 66 від25.03.2014.

Позивачем до суду було надано договір надання послуг № 03/03 від 03.03.2014 акт № 147/331 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року, копія ліцензії АЕ № 280302 на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією України зі строком дії з 22.11.2013 по 22.11.2016.

Крім того було укладено договір оренди № 04/03 від 03.03.2014 згідно умов якого ТОВ «Інтер - Імпрекс» передає, а позивач приймає в тимчасове володіння та користування (оренду) обладнання - тьохфазний дизельний генератор РН165Е1 FG Wilson Р500Е1 (400 кВт) для постійного та резервного електрозабезпечення. Модель двигуна Perkins 2506C-E15TAG1. Метою оренди було використання у господарській діяльності. Орендна плата склала 31 000,00 грн. щомісячно, в тому числі податок на додану вартість - 5 166,67 грн. Витрати на транспортування, встановлення та налаштування майна, що орендується, покладено на ТОВ «Інтер - Імпрекс».

За даним договором позивачем було сплачено ТОВ «Інтер - Імпрекс» орендної плати у сумі 31 000,00 грн, в тому числі податок на додану вартість - 5 166,67 грн. Перерахування сум орендної плати здійснювалася позивачем у безготівковому порядку на підставі платіжного доручення № 55 від 17.03.2014.

Договір оренди № 04/03 від 03.03.2014, акт прийому - передачі № 204 від 31.03.2014 були надані позивачем до суду.

Також був укладений договір оренди № 05/03 від 03.03.2014, відповідно до якого ТОВ «Інтер - Імпрекс» передав, а позивач прийняв в тимчасове володіння та користування (оренду) обладнання - акумуляторний колінчатий підйомник Dino 210 XT, дизельний ножичний підйомник Н 15 SXL, дизельний телескопічний підйомник. Орендна плата якого скла 48 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 8 000,00 грн. Витрати на транспортування, встановлення та налаштування майна, що орендується бере на себе орендодавець.

За даним договором позивачем було сплачено ТОВ «Інтер - Імпрекс» орендної плати у сумі 48 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 8 000,00 грн. Перерахування суми орендної плати здійснювалася позивачем у безготівковому порядку на підставі платіжного доручення № 60 від 19.03.2014.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п. 187.9 ст. 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Суд не погоджується з висновками відповідача щодо встановлених порушень позивачем норм податкового законодавства виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.15 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 проведено аналіз відповідних законодавчих норм та наголошено на тому, що для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у вказаному листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції, а саме рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції:

- договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції;

- можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо;

- наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

На підтвердження реальності укладених правочинів позивачем були надані усі договори та інші первинно - бухгалтерські документи, які містять усі обов'язкові реквізити та які наявні в матеріалах справи.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на акти про неможливість здійснення звірок з контрагентами позивача, оскільки ТОВ «Інтерфарфум» не може нести юридичну відповідальність за дії або бездіяльність своїх контрагентів.

Крім того, у попередньому судовому засіданні представником позивача було надано пояснення про те, що перед укладенням договорів, директором ТОВ «Інтерпарфум» особисто було перевірено та витребувано копії всіх необхідних дозвільних документів на здійснення товариствами ремонтних робіт та підтвердження його правової дієздатності, а саме виписка з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ «Інтер- Імпрекс», довідка з ЄДРПОУ, діюче свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Інтер - Імпрекс» платником податку на додану вартість, видане 01.11.2013, ліцензія серії АЕ № 280302 на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 29.11.2013 на здійснення виду господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, строком дії з 22.11.2013 по 22.11.2016.

Враховуючи вищенаведене, можна зробити обґрунтований висновок, що укладений між сторонами правочин є чинними та включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за лютий 2014 року у розмірі 38 666,66 грн. на підставі податкових накладних № 25 від 12.02.2014, № 26 від 13.02.2014, № 27 від 14.02.2014 , № 28 від 14.02.2014, № 29 від 25.02.2014, № 30 від 25.02.2014 та за березень 2014 року у розмірі 33 000,00 грн. на підставі податкових накладних № 146 від 13.03.2014, № 147 від 13.03.2014, № 204 від 17.03.2014, № 245 від 19.03.2014, № 331 від 31.03.2014 є правомірними.

Крім того, укладений між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні будь-які судові рішення про визнання їх недійсними.

Судом оглянуто та надано оцінку усім наданим первинним документам позивача та зроблено висновок, що вони містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що свідчать про порушення позивачем податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є незаконним та протиправним.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області № 0001302204 від 30.10.2014.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпарфум» сплачений відповідно до квитанції № к55/7/1 від 07.11.2014 судовий збір в сумі 215 (двісті п'ятнадцять) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Головенко О.Д.