Постанова № 41869341, 08.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 грудня 2014 року № 826/15759/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України, в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом ОСОБА_1до відповідача Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києвітретя особаОСОБА_3провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідача Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.10.2014 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/15759/14 та призначено справу до судового розгляду.

04.12.2014 р. позивачем до канцелярії суду було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої ОСОБА_1 просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві щодо зняття з реєстрації ОСОБА_1 за місцем проживання: АДРЕСА_3

- зобов'язати відповідача Дніпровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві зареєструвати ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування наведених позовних вимог позивач у своїй позовній заяві зазначає про те, що відповідачем Дніпровським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві було протиправно, без погодження із позивачем, знято з реєстрації ОСОБА_1 за місцем проживання: АДРЕСА_4

В свою чергу відповідачем було подано письмове заперечення на позовну заяву, в якому Дніпровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві зазначає про правомірність його дій щодо зняття з реєстрації ОСОБА_1 за місцем проживання: АДРЕСА_1, що відбулося у повній відповідності з вимогами чинного законодавства, на підставі відповідної заяви власника такого житла - ОСОБА_3.

У відповідності з вимогами ч. 6 ст. 128 та ч. 1 ст. 41 КАС України, судом не здійснювалося фіксування судового засідання 04.12.2014 р. за допомогою звукозаписувального технічного засобу, зважаючи на подачу позивачем та відповідачем до канцелярії суду письмових клопотань про слухання адміністративної справи № 826/15759/14 по суті в порядку письмового провадження.

В свою чергу третя особа ОСОБА_3 в судове засідання 04.12.2014 р. не прибув та не скерував свого представника, хоч а останній належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

За наслідками переходу судом до розгляду адміністративної справи № 826/15759/14 в порядку письмового провадження, станом на 08.12.2014 р. інших документів з приводу даного спору від сторін до канцелярії суду не надходило.

Отже, розглянувши подані позивачем та відповідачем документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача в минулих судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з наявних матеріалів справи (зазначено позивачем у позовній заяві), до 30 вересня 2005 року позивач ОСОБА_1 був власником квартири АДРЕСА_2, проте як 30 вересня 2005 року позивач подарував зазначену квартиру своєму сину ОСОБА_3 (нотаріальний договір дарування квартири від 30.09.2005 р.).

Також, як зазначає позивач у своїй позовній заяві, наприкінці літа 2014 року на судовому процесі за позовом ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_1 втратившим право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1, позивач дізнався, що відповідачем було знято його з реєстрації за вказаною адресою, без відома позивача за заявою ОСОБА_3 (власника квартири).

Однак, не погоджуючись із такими діями відповідача Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві щодо зняття з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 без його відома, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства з приводу даного спору, а також заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, та жодними допустимими доказами по справі не було спростовано позивачем, зазначена квартира за адресою: АДРЕСА_1 з 30.09.2005 р. та по сьогоднішній день належить на праві приватної власності третій особі ОСОБА_3 на підставі нотаріального договору дарування квартири від 30.09.2005 р.

Зважаючи на зазначене, 29.03.2014 року до Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві звернувся власник вказаної квартири гр. ОСОБА_3 (третя особа) із заявою про зняття ОСОБА_1 (попереднього власника такої квартири) з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання громадян» від 11.12.2003 року зі змінами від 05.07.2012 року, та Наказу МВС України № 1077 від 22.11.2012 року «Про затвердження порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів», - зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:

- заяви особи або її законного представника;

- судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;

- свідоцтва про смерть;

- паспорта, який надійшов з органу ДРАЦС;

- інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання у навчальному закладі, відчуження житла. В даному випадку, зняття з реєстрації здійснюється за заявою власника житла.

Тобто, як підтверджується наявними у справі доказами, зняття з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 попереднього власника такого житла ОСОБА_1 було здійсненне відповідачем саме за письмовою заявою дійсного власника вказаного житла гр. ОСОБА_3, як це і передбачено нормами наведеного вище законодавства.

Так, громадянином ОСОБА_3 (дійсним власником житла за адресою: АДРЕСА_1) для зняття громадянина ОСОБА_1 (попереднього власника такого житла) з реєстраційного обліку було надано до відповідача Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві:

- заяву встановленого зразку;

- договір дарування вказаної квартири, зареєстрований 20.10.2005 року у БТІ м. Києва за № 5428.

Враховуючи зазначене, надані заявником документи та норми чинного законодавства, 29.03.2014 року ОСОБА_1 був знятий Дніпровським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 на законних підставах.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Також, згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, наведені вище обставини, наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства свідчать про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог позивача, що допустимими доказами по справі були спростовані відповідачем, а саме: правомірність дій Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві щодо зняття з реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, що відбулося у повній відповідності з вимогами чинного законодавства, на підставі відповідної заяви власника такого житла - ОСОБА_3.

Зважаючи на зазначене, суд прийшов до висновку, що у позові слід відмовити повністю.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови - 08.12.2014 р.