Ухвала суду № 41868491, 09.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14736/14 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суд м. Києва від 16 жовтня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2014 року №0000964101.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явилися в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Міжрегіональним Головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ПАТ «Київенерго» у податковій декларації з податку на прибуток підприємств.

За результатами перевірки складено акт від 31.07.2014 року №815/28-10-41-10/00131305, у якому встановлено порушення ПАТ «Київенерго» п. 120.2 ст. 120 Податкового кодексу України та занижено суму штрафу при відображенні недоплати у складі податкової декларації з податку на прибуток підприємства, що подається за звітний період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання на 1 969 148 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 14.08.2014 року №0000964101, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за штрафними (фінансовими) санкціями 1 969 148 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.06.2014 року ПАТ «Київенерго» було подано «уточнюючу» податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2013 рік №9091407516, в якій уточнено (зменшено) суму нарахованого авансового внеску з податку на прибуток відповідно до п. 57.1 ст. 57 глави 4 розділу II та абзацу другого п. 2 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України (рядок 13.7 Декларації).

Відповідно до пункту 2 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні-лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

В наступних місяцях 2013 року авансовий внесок з податку на прибуток розраховувався як 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації на підставі п. 57.1 ст. 57 ПКУ.

За І квартал 2013 року позивачем отримано збиток та подано податкову декларацію з податку на прибуток та на підставі абзацу 9 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України нарахування авансових внесків з податку на прибуток у ІІ-ІУ кварталах 2013 року не здійснювалось.

Також, судом встановлено та сторонами не заперечується, що нараховані позивачем зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток у 2013 році склала 105 133 471 грн.

Проте, позивачем у 2013 році було сплачено авансового внеску з податку на прибуток у розмірі 144 516 429 грн.

В результаті уточнення суми авансового внеску з податку на прибуток в рядку 13.7 таблиці 1 «Зменшення нарахованої суми податку» додатку ЗП податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік фактично позивачем зменшено податок на прибуток за звітний (податковий) період у рядку 14 декларації на суму 39 382 958 грн. При цьому збільшення податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду у рядку 24 декларації склало 39 382 958 грн. та фактично дорівнює сумі авансового внеску з податку на прибуток, надміру сплаченого позивачем у 2013 році.

Також, з копії «уточнюючої» податкової декларації ПАТ «Київенерго» з податку на прибуток підприємств за 2013 рік від 18.06.2014 року №9091407516, вбачається, що позивачем заповнено рядок 24 «збільшення податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду, що уточнюється» на суму 39 382 958 грн., проте не заповнено рядок 25 «сума штрафу при відображенні недоплати у складі податкової декларації з податку на прибуток підприємства, що подається за звітний податковий період, наступний за періодом у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання».

Надаючи правову оцінку відносинам що склалися між сторонами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

З огляду на викладене вбачається, що положення п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України передбачають сплату штрафу виключно у разі виявлення факту заниження податкових зобов'язань минулих податкових періодів.

Відповідальність за невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим пункту 50.1 статті 50 цього Податкового кодексу України, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності передбачається п. 120.2 Податкового кодексу України.

Згідно із п. 120.2 ст. 120 Податкового кодексу України невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п'ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

Як зазначено вище, позивачем уточнюючою декларацією зменшено самостійно нараховане податкове зобов'язання.

Проте, чинне податкове законодавство не передбачає жодних штрафів або інших санкцій за подання уточнених декларацій, якими зменшується податкове зобов'язання.

Доводи апелянта, що якщо позивачем заповнено р. 24 «збільшення податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду, що уточнюється» уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств та позивач автоматично мав заповнити р. 25 сума штрафу при відображенні недоплати у складі податкової декларації з податку на прибуток підприємства, що подається за звітний податковий період, наступний за періодом у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання», тобто порушення полягають саме у способі відображення позивачем зменшення податку на прибуток за звітний (податковий) період, колегією суддів не береться до уваги, оскільки є формальним, позивачем невірно обрано спосіб відображення зменшення податку на прибуток та не містить складу правопорушення, за яке п. 120.2 ст. 120 Податкового кодексу України передбачено застосування штрафних санкцій, що свідчить про безпідставність оскарженого податкового повідомлення - рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 10 грудня 2014 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.