Рішення № 41867418, 18.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22748/14 18.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед» (вул. М.Раскової, 11, офіс 2, м. Київ, 02660)

до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» (Печерський узвіз, 3, м. Київ, 01601)

про відшкодування шкоди 49490,00 грн.

Суддя А.М.Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Глоба В.В. - представник, дов. б/н від 13.03.14 р.

Від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» про стягнення в порядку регресу 49490,00 грн., виплачених страховиком в якості страхового відшкодування страхувальнику на підставі Договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу № 610 від 07.03.12 р., внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, винною у скоєнні якої є особа, цивільно-правова відповідальність котрої застрахована відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві № 188-тек/14 від 16.10.14 р. позивач посилається на те, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія «НОВА», виплативши відповідно до умов Договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу № 610 від 07.03.12 р. страхове відшкодування власнику автомобіля внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, винною у скоєнні якої є особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідачем, набуто в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та ст. ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України в межах виплаченого відшкодування право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

При цьому, згідно договору купівлі - продажу боргових зобов'язань від 02.01.14 р., укладеного між ПАТ «Страхова компанія «НОВА» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед» (Покупець) Продавець продав (переуступив) Покупцю належні йому права на Регресні вимоги, які включають в себе регресні справи, а Покупець прийняв такі Регресні вимоги та зобов'язався сплатити на користь Продавця Винагороду в розмірі 300000,00 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.14 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/22748/14, розгляд справи призначено на 04.11.14 р..

Ухвалою суду від 04.11.14 р. за клопотанням відповідача розгляд справи відкладався на 18.11.14 р..

В судові засідання 04.11.14 р. та 18.11.14 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача в дані судові засідання не з'явився.

Про дату, час і місце проведення судового засідання 04.11.14 р. відповідача повідомлено належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103032324758.

Копія ухвали суду від 04.11.14 р., яка направлялась відповідачу на вказану в позовній заяві адресу: Печерський узвіз, 3, м. Київ, 01601, на час проведення судового засідання 18.11.14 р. до суду не повернулась.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103032325258, в якому зазначається, що вказане відправлення направлене до відділення поштового зв'язку Київ 1 та вручене за довіреністю.

До початку судового засідання 04.11.14 р. через канцелярію суду на виконання вимог ухвали суду від 22.10.14 р. представником позивача подане письмове клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Клопотання судом задоволене, документи до матеріалів справи долучені.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судового засідання 18.11.14 р. до суду не надходило.

Про поважні причини неявки представника відповідача в судове засідання 18.11.14 р. суд не повідомлено.

Документи, витребувані ухвалами суду від 22.10.14 р. та 04.11.14 р., надані позивачем не в повному обсязі.

Відповідачем витребувані ухвалами суду від 22.10.14 р. та 04.11.14 р. документи не надані.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання сторонами суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також те, що представник позивача проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд за клопотанням відповідача відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань 04.11.14 р. та 18.11.14 р. клопотань представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Перед початком розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 18.11.14 р. уповноважений представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

07 березня 2012 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «НОВА» (страховик за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (страхувальник за Договором) було укладено Договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу № 610, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону та пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованими транспортними засобами, перелік яких визначений згідно Додатку № 1 (далі - Договір).

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу п.6 ч.4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.

Страховим випадком за даним Договором, зокрема, згідно п. 3.1 Розділу 2 Загальної частини даного Договору, є дорожньо-транспортна пригода - пошкодження (знищення) застрахованого транспортного засобу та/або Додаткового обладнання, які сталися внаслідок дорожньо-транспортної пригоди під час руху застрахованого транспортного засобу та

або пересування іншого транспортного засобу (п. 3.1.1 Розділу 2 Загальної частини Договору). Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну транспортному засобу, становить 449842,50 грн. (п. 1 Розділу 1 Спеціальної частини Договору та Додаток № 1 до Договору). Безумовна франшиза по ДТП становить 22492,13 грн.. Строк дії полісу зазначений з 09 червня 2012 р. по 08 червня 2013 р. (п. 2 Розділу 1 Спеціальної частини Договору).

Додатковою угодою № 1 від 08.05.12 р., укладеною між сторонами, до Договору внесені зміни щодо номерів кузова (шасі) застрахованих транспортних засобів серед яких, зокрема, автомобіль марки "КАМАЗ", номер кузова (шасі) ХТС651150В1204089, реєстраційний номер АА2189КР, 2011 року випуску.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Законом України "Про страхування".

Як передбачено ст.16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналогічні визначення поняття "договір страхування" містяться в ст. 354 Господарського кодексу України та ст. 979 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 981 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 18 Закону України "Про страхування" договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Згідно ст.1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Як свідчить постанова Уманського МВ УМВС України в Черкаській області про закриття кримінального провадження від 18.04.13 р., копія якої наявна в матеріалах справи, 12 жовтня 2012 року на автодорозі М-12 Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знамянка на 546 км вказаної дороги відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), в якій гр. Олефір Руслан Юрійович, керуючи автомобілем Мерседес-Бенц 814, державний номер АВ0211ВА, здійснив зіткнення з вантажним автомобілем марки "КАМАЗ" з причепом, реєстраційний номер АА2189КР, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ААС866013 від 10.06.11 р. належить ТОВ «ОТП Лізинг», яким на підставі виданої ТОВ «ОТП Лізинг» довіреності № 236/06/L/11 від 11.06.11 р. керував гр. Прищепний Леонід Олександрович, після чого здійснив наїзд на стоячий автомобіль марки Мерседес-Бенц 600, державний номер АА4585ЕЕ, під керуванням гр. Коломійця Валентина Костянтиновича, внаслідок чого гр. Олефір Р.Ю. отримав тілесні ушкодження, а транспортні засоби - механічні пошкодження.

Судом встановлено, що згідно даної постанови кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012250020000190 від 21.11.12 р. за фактом ДТП за участю водіїв гр. Олефіра Р.Ю, та гр. Прищепного Л.О., закрите у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.

При цьому, відповідно до довідки ВДАІ Уманського МВ УМВС України в Черкаській області № 13969 від 09.10.13 р. водій Олефір Р.Ю. до адміністративної відповідальності не притягувався у зв'язку із закінченням передбачених ст. 38 КУпАП строків.

Як зазначено у вказаній постанові Уманського МВ УМВС України в Черкаській області про закриття кримінального провадження від 18.04.13 р., водій транспортного засобу Мерседес Бенц 814, д.н. АВ0211ВА гр. Олефір Р.Ю., рухаючись вказаним автомобілем не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечних дистанцій та інтервалів між транспортними засобами, та в момент виникнення і виявлення ним небезпеки для руху не зміг вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та допустив зіткнення з іншими транспортними засобами.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання; а страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як вбачається із п. 3.1.1 Розділу 2 Загальної частини Договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу № 610 від 07.03.12 р. дана подія визначена сторонами як страховий ризик, на випадок якого здійснювалось страхування.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке ч.16 ст.9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

21 лютого 2013 р. страхувальник звернувся до ПАТ «СК «НОВА» із заявою про виплату страхового відшкодування за Договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу № 610 від 07.03.12 р. на рахунок ТОВ «ОТП Лізинг».

Згідно звіту № 818 із визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу КАМАЗ, реєстраційний номер АА2189КР від 10.12.12 р., складеного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Незалежна експертно - асистуюча компанія" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 9965/10, виданий Фондом державного майна України 15.09.10 р.), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля КАМАЗ, державний номер АА2189КР, ТОВ «ОТП Лізинг» внаслідок ДТП становить 255837,75 грн..

Враховуючи умови п. 1.13 Розділу 2 Загальної частини Договору зазначена в звіті № 818 від 10.12.12 р. сума відновлювального ремонту в розмірі 255837,75 грн. становить понад 70% ринкової вартості транспортного засобу на дату настання страхового випадку, яка у вказаному звіті визначена в розмірі 307400,00 грн., що є повною конструктивною загибеллю застрахованого за Договором транспортного засобу.

Як свідчать матеріали справи, ПАТ "СК "НОВА" складено та підписано страховий акт № 366 від 18.06.13 р., відповідно до якого вищевказана ДТП кваліфікована згідно п. 3.1 Розділу 2 Загальної частини Договору як страховий випадок, прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 150407,87 грн..

ПАТ "СК "НОВА", виконуючи свої зобов'язання за Договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу № 610 від 07.03.12 р., на підставі страхового акту № 366 від 18.06.13 р. та заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування від 21.02.13 р. на рахунок ТОВ «ОТП Лізинг» здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 150407,87 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 11885 від 02.07.13 р..

Заперечень щодо розміру та факту виплати страхового відшкодування за Договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу № 610 від 07.03.12 р. відповідачем суду не надано.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання ПАТ "СК "НОВА" умов Договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу № 610 від 07.03.12 р. відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується здійснення ПАТ "СК "НОВА" виплати страхового відшкодування в сумі 150407,87 грн. у зв'язку із настанням страхового випадку страхувальнику - ТОВ «ОТП Лізинг» шляхом перерахування відповідної суми на розрахунковий рахунок останнього.

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов'язковим. Одним із видів обов'язкового страхування, згідно п.9 ч. 1 ст.7 вказаного закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно із ст.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст.6 вищевказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Як свідчать матеріали справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, на момент вчинення зазначеного вище ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Мерседес Бенц 814, д.н. АВ0211ВА, була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Страхове товариство «Гарантія» згідно Полісу № АВ/4968709 обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо страхування транспортного засобу Мерседес Бенц 814, державний номер АВ0211ВА, який був дійсним на момент вчинення ДТП 12.10.12 р..

Згідно даних, які містяться в наданому позивачем Витязі з централізованої бази МТСБУ щодо вказаного полісу, ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, становить 50000,00 грн., франшиза - 510,00 грн..

Відповідно до ст.27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З огляду на вищевикладене, до ПАТ "СК "НОВА", як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу № 610 від 07.03.12 р. в межах виплаченої суми перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяну ДТП шкоду.

08 жовтня 2013 р. ПАТ «СК «НОВА» звернувся до відповідача із заявою № 2389/0/17-13 на виплату страхового відшкодування в розмірі 150407,87 грн., отримання якої 10.10.13 р. відповідачем підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0412802262368.

Крім того, листом № 2862//0/17-13 від 19.12.13 р. ПАТ «СК «Нова» у відповідь на лист ПАТ «СТ «Гарантія» було направлено додаткові документи, необхідні для здійснення відшкодування в порядку регресу.

Судом згідно матеріалів справи встановлено, що 02.01.2014 між позивачем та ПАТ «СК «Нова» було укладено Договір купівлі-продажу боргових зобов'язань, згідно з умовами якого ПАТ «СК «Нова» продав (переуступив) Позивачу права на регресні вимоги, які включають в себе регресні справи (Додаток №1 до договору), а Позивач приймає такі регресні вимоги та зобов'язується сплатити на користь продавця винагороду в розмірі 300000,00 грн.

На підтвердження факту передачі Регресних вимог, в момент укладення цього Договору Продавець зобов'язується передати Покупцю Регресні справи. Передача Регресних справ (з усіма документами) Покупцю підтверджується підписанням відповідного акту прийому-передачі Регресних справ Сторонами цього Договору (п. 4.1 Договору купівлі - продажу боргових зобов'язань від 02.01.14 р.).

Згідно витягу з Додатку №1 до Договору позивачу від ПАТ «СК «Нова» відповідно до умов Договору купівлі - продажу боргових зобов'язань від 22.01.14 р. було передано, зокрема, регресну справу стосовно відповідача по вищеописаному в рішенні ДТП.

За умовами розділу № 3 Договору купівлі-продажу від 02.01.2014, права, що переходять до Покупця за Регресними вимогами у зв'язку з продажем Регресних справ: 1. З урахуванням положень статті 3, Покупець набуває усі права вимоги за Регресними вимогами, що є дійсними на Дату підписання Договору, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги до Боржників щодо сплати суми основного боргу; правами вимоги до Боржників щодо сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу; а також правами вимоги до Боржників щодо сплати штрафних санкцій та будь-які інші платежі; 2. Право нараховувати проценти та штрафні санкції на суму основного боргу за Регресними вимогами з Дати підписання Договору.

Суд зазначає, що умови Договору купівлі-продажу від 02.01.2014 та положення чинного законодавства не пов'язують перехід регресних вимог із наявністю обов'язкового факту повідомлення боржників про такий перехід та факту внесення оплати за них по договору, натомість умови Договору пов'язують перехід прав вимоги з фактом передачі Регресних справ.

Як встановлено судом, на підставі Додатку №1 до Договору позивачу від ПАТ «СК «Нова» було передано регресні справи, серед яких, зокрема, і регресна справа № Ц-3898 від 27.02.13 р. за договором страхування № 610 від 07.03.12 р. стосовно відповідача по даному страховому випадку (ДТП), а отже і право вимоги до відповідача як до страхувальника винної в ДТП особи.

Відтак, з огляду на умови та предмет Договору купівлі - продажу боргових зобов'язань від 02.01.2014 р. суд приходить до висновку, що даний договір є договором купівлі-продажу, предметом якого є боргові зобов'язання-вимоги, а не договором факторингу, оскільки вказаний Договір купівлі - продажу боргових зобов'язань від 02.01.14 р. не містить обов'язкової для договору факторингу умови, як то зазначення про передачу (або зобов'язання передати) однією стороною грошових коштів в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, та натомість обов'язку клієнта відступити факторові свого права грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Також, листом № 6-тек/14 від 17.04.14 р. позивач повідомив відповідача про укладення ним з ПАТ «СК «НОВА» Договору про купівлю - продаж боргових зобов'язань від 02.01.14р. та необхідність виплати на користь позивача страхового відшкодування.

Пунктом 3 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно з частиною 22.1 якої при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За змістом ст.ст. 28, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Вищого господарського суду України від 23.08.2011р. у справі № 42/92, від 07.08.2012р. у справі № 2/22, від 01.03.2011р. у справі № 47/372 звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

З урахуванням наявності полісу № АВ/4969709 відповідача, договірних зобов'язань між винною у скоєнні ДТП особою та страховою компанією відповідача, відповідальною особою є саме Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство «Гарантія", до якого правомірно заявлено позов.

Разом з тим, в силу ст.12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Крім того, відповідно до ч. 36.6. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Отже, оскільки як вбачається із витягу з центральної бази МТСБУ щодо полісу №АВ/4968709 та Договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу № 610 від 07.03.12 р., згідно якого виплачено страхове відшкодування, франшиза за вказаними договорами страхування становить 510,00 грн. та 22492,13 грн. відповідно, отже розмір страхового відшкодування, яке позивач просить стягнути з відповідача, враховуючи розмір права зворотної вимоги, яке перейшло до позивача в межах ліміту відповідальності відповідача за Полісом АВ/4968709 в розмірі 50000,00 грн. за спірним страховим випадком, правомірно зменшено на розмір франшизи, і становить 49490,00 грн. (50000,00 грн.-510,00 грн.).

Як свідчать матеріали справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо відшкодуванню ТОВ «Інвестмент Проперті Протектед» в порядку регресу 49490,00 грн. всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути з відповідача в поданій позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження виконання зобов'язання, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів визнання недійсними чи розірвання Договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу № 610 від 07.03.12 р. та Полісу № АВ/4968709 обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів суду не надано.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" встановлено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати позивачу в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування в добровільному порядку та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 49490,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 993, 1166, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, ст. 354 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» (Печерський узвіз, 3, м. Київ, 01601, код 14229456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед» (вул. М.Раскової, 11, офіс 2, м. Київ, 02660, код 39033190) суму страхового відшкодування у розмірі 49490,00 грн. в порядку регресу та 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 24 листопада 2014 року.

Суддя А.М. Селівон