Ухвала суду № 41866382, 10.12.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/3425/2014 Головуючий в І інстанції: Черниш О.Л.

Категорія:27 Доповідач: Капітан І.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року грудня місяця 10 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Капітан І.А.Суддів:Колісниченка А.Г. Радченка С.В.При секретарі:Грицак А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» та ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_6, на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 03 жовтня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про дострокове стягнення кредитної заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра», ОСОБА_6 про визнання договору поруки недійсним,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2012 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» (далі - Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про дострокове стягнення кредитної заборгованості. В обґрунтування своїх вимог Банк зазначав, що 29 травня 2007 року між ним та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №804/6/05/2007/840к/2263, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 76 736,00 доларів США із строком остаточного повернення до 29 травня 2031 року із сплатою 12,49 % річних за користування кредитними коштами.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором Банком 29 травня 2007 року було укладено договір іпотеки, де предметом виступало належне ОСОБА_6 нерухоме майно - двокімнатна квартира АДРЕСА_1, а також 29 травня 2007 року між Банком та ОСОБА_7 було укладено договір поруки

Посилаючись на те, що ОСОБА_6 порушувала умови договору кредиту щодо повернення грошових коштів та сплати відсотків за користування ними, у зв'язку з чим станом 08 серпня 2012 року утворилася заборгованість в сумі 102 003,00 доларів США, що еквівалентно 815 309,99 грн., і яка складається з: пені за порушення строків платежів по кредиту та відсоткам в сумі 87,38 доларів США, що еквівалентно 698,40 грн.; заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом в сумі 21 412,84 доларів США, що еквівалентно 171 152,79 грн.; штрафу за порушення положень Кредитного договору в сумі 7 673,60 доларів США, що еквівалентно 61 335,08 грн.; заборгованості за кредитом в сумі 72 829,19 доларів США, що еквівалентно 582 123,72 грн., Банк просив суд стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 солідарно та достроково на його користь заборгованість за кредитним договором у зазначеному розмірі, а також судові витрати.

У квітні 2014 року ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами до Банку та ОСОБА_6 про визнання договору поруки недійсним. Заперечуючи факт підписання ним договору поруки від 29 травня 2007 року та його відсутність під час укладання цього договору, ОСОБА_7 просив суд визнати недійсним договір поруки, укладений 29 травня 2007 року між ним та Банком.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 03 жовтня 2014 року позов Банку задоволено частково. Вирішено стягнути із ОСОБА_6 на користь Банку заборгованість за кредитним договором №804/6/05/2007/840к/2263 від 29 травня 2007 року у розмірі 94 295,46 доларів США та судові витрати у розмірі 3 219,00 грн. В задоволенні позову до ОСОБА_7 та решті позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_7 до Банку та ОСОБА_6 про визнання договору поруки недійсним задоволено. Визнано недійсним договір поруки №804/6/05/2007/840к/2263 від 29 травня 2007 року, укладений між Банком та ОСОБА_7 Стягнуто із Банку на користь ОСОБА_7 судові витрати у розмірі 1 937,28 грн.

В апеляційній скарзі Банк, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог Банку щодо стягнення штрафу за порушення вимог кредитного договору, а також на неправильне застосування судом в зазначеній частині норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог Банку скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_6, вважаючи рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_6 суми кредитної заборгованості незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить рішення суду в зазначеній частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Банку до ОСОБА_6 про дострокове стягнення кредитної заборгованості, а в іншій частині рішення залишити без змін.

В іншій частині рішення не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

В письмових запереченнях ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_6, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги Банку, просить скаргу відхилити.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в частині, що оскаржується, в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги Банку та ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_6, не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_6 кредитної заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок визнання недійним договіру поруки та неналежного виконання ОСОБА_6 основних зобов'язань за умовами кредитного договору Банк має право вимагати дострокового виконання зобов'язання в повному обсязі від боржника, а вимога про стягнення з позичальника на користь Банку штрафу є необґрунтованою.

Судом встановлено, що 29 травня 2007 року ВАТ КБ "Надра", правонаступником якого є Банк, та відповідач ОСОБА_6 уклали кредитний договір №804/6/05/2007/840к/2263, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 76 736,00 доларів США із строком остаточного повернення до 29 травня 2031 року із сплатою 12,49 % річних за користування кредитними коштами (а.с.7-8).

Відповідно до пунктів 3.3.1, 3.3.2, 3.3.3 Кредитного договору ОСОБА_6 повинна щомісячно до 20 числа вносити черговий платіж, який становить 848,94 доларів США.

Відповідно до заяви про видачу готівки №NL-329 від 29 травня 2007 року ОСОБА_6 отримала суму кредитних коштів у розмірі 76 736,00 доларів США (а.с.9).

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_6 своїх зобов'язань по своєчасному і повному погашенню коштів за кредитним договором від 29 травня 2007 року виникла заборгованість, загальний розмір якої станом на 08 серпня 2012 року складає 102 003,00 доларів США, що еквівалентно 815 309,99 грн., яка складається з: пені за порушення строків платежів по кредиту та відсоткам в сумі 87,38 доларів США, що еквівалентно 698,40 грн.; заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом в сумі 21 412,84 доларів США, що еквівалентно 171 152,79 грн.; штрафу за порушення положень Кредитного договору в сумі 7 673,60 доларів США, що еквівалентно 61 335,08 грн.; заборгованості за кредитом в сумі 72 829,19 доларів США, що еквівалентно 582 123,72 грн., що підтверджується наданим Банком відповідним розрахунком і відповідачем по справі, у відповідності до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України, не спростований (а.с.7).

При вказаних обставинах суд, на думку колегії суддів, прийшов до правильного висновку про те, що Банк, як кредитодавець, відповідно до ч.2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України має право вимагати від ОСОБА_6, як позичальника, що прострочив повернення чергової частини позики, дострокового повернення частини кредиту, що залишилася та сплати належних йому процентів і обґрунтовано стягнув з ОСОБА_6 з підстав, передбачених умовами укладеного сторонами договору кредиту та відповідно до вимог ст.ст. 553,554 ЦК України, належні позивачеві грошові кошти, в тому числі пеню за прострочення виконання зобов'язань в межах строку спеціальної позовної давності.

Висновки суду у наведеній вище частині позовних вимог відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами та досліджених в судовому засіданні доказів і нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_6, щодо невірного нарахування Банком суми заборгованості висновки суду по суті спору не спростовують і, як такі, що не ґрунтуються на законі та доказах, підлягають відхиленню.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення в межах оскарження та доводів апеляційної скарги Банку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості включення позивачем до розрахунку заборгованості ОСОБА_6 перед Банком за укладеним з нею кредитним договором штрафу у розмірі 7 673,60 доларів США, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідальність ОСОБА_6, як позичальника, визначена в пункті 5 кредитного договору, згідно з яким встановлена сплата на користь Банку пені у розмірі 1 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення зобов'язань, у разі порушення позичальником строків сплати мінімального необхідного платежу по погашенню кредиту і у разі порушення ним строків повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій (підпункт 5.1.). У разі порушення позичальником вимог п.п.4.3.1., 4.3.2., 4.3.7., 4.3.9., 4.3.10. кредитного договору позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту, визначеної у п.1.1. кредитного договору за кожен випадок (підпункт 5.2.). Доказів на підтвердження того, за які саме порушення вимог кредитного договору позичальник має нести відповідальність у вигляді сплати штрафу Банком суду не надано.

Відповідно до п.п.4.3.4. кредитного договору позичальник зобов'язаний у випадку порушення виконання зобов'язань, передбачених цим договором, сплатити Банку штрафні санкції, визначені у п.п.5.1.-5.2. цього договору.

Пунктом 4.3.4. договору передбачена загальна відповідальність позичальника за порушення ним зобов'язань, а пункти 5.1. та 5.2. визначають окрему відповідальність за окреме порушення позичальником конкретного зобов'язання.

Оскільки ОСОБА_6 за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом судом першої інстанції було притягнуто до відповідальності у вигляді стягнення з неї суми неустойки, а саме пені, визначеної в межах строку позовної давності та передбаченої п.5.1. договору, то штраф за аналогічні порушення позичальником своїх обов'язків по поверненню кредитних коштів по своїй суті буде різновидом неустойки за одне і те ж порушення і свідчить про подвійну відповідальність позичальника, що є порушенням конституційних норм і є недопустимим.

Таким чином, доводи Банку щодо відмови суду у стягненні з ОСОБА_6 штрафу колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що викладені в рішенні висновки в цій частині не спростовують.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення в межах оскарження та доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» та ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 03 жовтня 2014 року в частині стягнення із ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" достроково заборгованості за кредитним договором №804/6/05/2007/840к/2263 від 29 травня 2007 року у розмірі 94 295,46 доларів США та судових витрат у розмірі 3 219,00 грн. залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді