Ухвала суду № 41866265, 10.12.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 11кп/791/968/14 Головуючий у І інстанції : Гапоненко Р.В.

Категорія: ч. 2 ст. 286 КК Доповідач Слюсаренко О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області у складі:

головуючого судді:Слюсаренко О.В.суддів:Шевцова В.Г., Сажинов В.В.при секретарі: за участю прокурора: за участю обвинуваченого: потерпілого: адвокатів: Осипенко С.С. Безушко Т.Г. ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_9 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_7 на вирок Великолепетиського районного суду Херсонської області від 17 вересня 2014 року відносно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Князе-Григорівка Великолепетиського району Херсонської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, громадянина України, неодруженого, на утриманні дітей не має, непрацюючого, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України ,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком два роки з покладенням визначених п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України обов'язків.

Вирішено питання про судові витрати та речові докази.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО в рахунок відшкодування майнової шкоди на користь ОСОБА_7 41626,86 грн., на користь ОСОБА_10 1936,27 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_7 5000,00 грн., на користь ОСОБА_10 2000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_7 8000,00 грн., на користь ОСОБА_10 2000,00 грн.

Цим вироком ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він 24.09.2013 року близько 07:30 год., керуючи технічно-справним автомобілем ВАЗ - 2112, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись автодорогою с. Середнє - с. Князе-Григорівка, зі сторони с. Середнє у напрямку с Князе-Григорівка Великолепетиського району Херсонської області, на перехресті нерівнозначних доріг, у районі 60-го кілометру автодороги Кам'янка-Дніпровська - Каховка, проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, що склалась, не забезпечив належним чином безпеку дорожнього руху, шляхом зменшення швидкості до такої, при якій мав змогу контролювати рух автомобіля, не надав дорогу транспортному засобу, який наближався до даного перехрещення проїзної частини по головній дорозі, чим грубо порушив вимоги п.п. 2.3. "б", 12.3 та 16.11 Правил дорожнього руху України, допустив зіткнення з автомобілем "Опель Вектра" реєстраційний номер НОМЕР_2, який рухався у напрямку м. Каховка під керуванням ОСОБА_7 У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, водію автомобіля "Опель Вектра" ОСОБА_7 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 65/Д від 28.03.2014 року, заподіяно тілесні ушкодження: компресійний перелом тіла п'ятого шийного позвонка з його підвивихом, деформацією каналу і компресією дурального мішка, забій шийного відділу спинного мозку, ускладнений больовим корінцевим синдромом, посттравматичним арахноміелитом на шийному рівні, вертебротеної правосторонньої цервікобрахіалгією з радикулопатією п'ятого-шостого шийних позвонків, які були загрозливими для життя та оцінюються як тяжкі тілесні ушкодження; закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, рани і крововилив на голові відносяться до легких тілесних ушкоджень, спричинивши короткостроковий розлад здоров'я. Також пасажиру даного автомобіля ОСОБА_10, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 326 від 18.01.2014 року заподіяно тілесні ушкодження: закритий перелом 2, 3, 4, 5, 6, 7 ребер зліва попідпаховими лініями не були загрозливими для життя, але спричинили довгостроковий розлад здоров'я (більше 21-го дня), які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Підшкірна гематома та садно лобової області зліва відносяться до легких тілесних ушкоджень, спричинивши короткостроковий розлад здоров'я.

Дії обвинуваченого судом кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжке тілесне ушкодження.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок змінити в частині призначеного покарання, зменшивши покарання у вигляді позбавлення волі до 3 років, а іспитовий строк до 1 року; скасувати призначене додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. Також просить змінити вирок в частині цивільного позову, зменшивши розмір стягнутої моральної шкоди на користь ОСОБА_7 до 4000 грн.; на користь ОСОБА_10 до 1000 грн. та відмовити ОСОБА_7 та ОСОБА_10 у стягненні на їх користь витрат на правову допомогу. Просить визнати недопустимими доказами по кримінальному провадженню висновки експерта № 326 від 18.01.2014 року, № 43/Д від 03.03.2014 року, № 65/Д від 28.03.2014 року та у випадку задоволення даного клопотання закрити кримінальне провадження.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги обвинувачений посилається на те, що причиною ДТП була неуважність як обвинуваченого так і потерпілого, однак судом першої інстанції цього враховано не було при призначенні покарання та визначені розміру відшкодування моральної шкоди. Крім того вказує на те, що судово-медична експертиза була проведена із порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а тому висновки експерта не є допустимими доказами у вказаному кримінальному провадженні. Зазначає, що керування автомобілем є єдиним джерелом прибутку для обвинуваченого, а тому висновок суду про призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення його права керування автомобілем є необґрунтованим.

Крім того вказує на те, що розмір грошових коштів, що підлягають стягненню з обвинуваченого на користь потерпілих в рахунок відшкодування моральної шкоди підлягає зменшенню, оскільки така шкода була завдана також і з вини самого потерпілого. Посилається, на те, що у матеріалах справи відсутні документи на підтвердження витрат потерпілого на правову допомогу, а тому стягнення таких витрат з обвинуваченого на користь потерпілого вважає необґрунтованим.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_7 просить вирок в частині призначеного обвинуваченому покарання скасувати та призначити ОСОБА_6 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років. В іншій частині вирок суду просить залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги потерпілий зазначає, що суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому покарання повною мірою не врахував характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину. Крім того необґрунтованим є висновок суду про позитивну характеристику обвинуваченого, його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а тому вважає призначене обвинуваченому покарання таким, що не відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

В запереченнях на апеляційну скаргу обвинувачений ОСОБА_6 вказує на необґрунтованість доводів апеляційної скарги потерпілого і просить її відхилити.

В запереченнях на апеляційну скаргу потерпілий ОСОБА_7 просить апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, пояснення обвинуваченого та потерпілого ОСОБА_7, які наполягали на задоволенні поданих ними апеляційних скарг, пояснення адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9,перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга потерпілого відхиленню.

Мотивуючи висновок про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України суд першої інстанції послався на досліджені докази, які зібрані з додержанням вимог кримінально-процесуального закону, і які відповідно до положень ст. 94 КПК України оцінені судом з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення .

Судом правильно встановлені фактичні обставини кримінального провадження та дана відповідна кваліфікація діям обвинуваченого.

Зокрема, суд першої інстанції дослідив і проаналізував показання в судовому засіданні потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_10, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 , про обставини вчинення кримінального правопорушення, які є послідовними і узгоджуються між собою та іншими доказами у провадженні.

В основу вироку відповідно до вимог ч. 5 ст. 95 КПК України покладено показання потерпілих та свідків щодо фактів, які вони сприймали особисто.

Суд, обґрунтовуючи свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, послався також на дані, що містяться у: протоколі огляду місця дорожньо - транспортної пригоди від 24.09.2013 року; протоколі огляду речових доказів від 24.09.2013 року, висновку автотехнічної експертизи від 11.11.2013 року, висновку судово- медичної експертизи №325 від 18.01.2014 року , висновку судово- медичної експертизи №326 від 18.01.2014 року , висновку експерта №43/Д від 03.03.2014 року про проведення судово-медичної експертизи; висновку експерта №65/Д від 28.03.2014 року про проведення судово-медичної експертизи; висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів від 24.09.2013 року .

Досліджені судом докази узгоджуються між собою , а тому підстав ставити їх під сумнів у суду не було.

Суд дав належну оцінку і показанням обвинуваченого, який визнав порушення ним зазначених у вироку правил дорожнього руху, проте вину визнав частково, вважаючи, що у ДТП винен і потерпілий, який проявив неуважність до дорожньої обстановки.

Перевіривши досліджені докази та оцінивши їх у сукупності , суд дійшов вірного висновку про те, що саме порушення обвинуваченим вимог п.п.2.3(б), 12.3 та п 16.11 ПДР призвело до ДТП, яке потягло за собою наслідки у вигляді завдання потерпілим тяжких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що настанню ДТП сприяла і необережність потерпілого є безпідставними, оскільки суперечать встановленим судом обставинам події.

Посилання обвинуваченого в апеляційній скарзі на те що в обґрунтування його винуватості суд послався на висновок судово - медичної експертизи від 28 березня 2014 року, який є неналежним доказом, оскільки експертиза призначена слідчим установі за зоною регіонального обслуговування та проведена на підставі матеріалів, які зібрані експертом самостійно не ґрунтуються на матеріалах провадження, оскільки вбачається, що для дослідження експерту були надані матеріали та документів отримані слідчим у визначеному кримінально - процесуальним законом порядку та надані потерпілим, відповідно до положень ст. 56 КПК України. Обов'язку слідчого доручати проведення експертизи конкретній експертній установі за територіальним принципом норми кримінального процесуального закону не містять, а тому у суду не було підстав визнавати зазначену експертизу недопустимим доказом.

Не приймаються до уваги і доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 щодо неправильного визначення судом розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілих. На думку колегії суддів суд правильно визначив межі відповідальності за завдання моральної шкоди між страховою компанією і обвинуваченим як завдавачем такої шкоди і визначив її розмір , врахувавши характер і тривалість моральних страждань потерпілих, ступінь вини обвинуваченого, вимушеність та суттєвість змін у житті потерпілих і підстав для зменшення стягнутого з обвинуваченого розміру моральної шкоди, колегія суддів не вбачає.

Необґрунтованими є доводи апелянта щодо відсутності підстав для стягнення з нього на користь потерпілих витрат на правову допомогу, оскільки відповідно до приписів ст. 124 КПК України у разі постановлення обвинувального вироку із обвинуваченого підлягають стягненню документально підтверджені процесуальні витрати. Разом із тим, визначаючи розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_7 суд першої інстанції залишив поза увагою, що потерпілий надав докази сплати таких витрат у розмірі 1250 грн. (т 1 а.с. 26) та безпідставно стягнув на його користь 1500 грн., а тому вирок суду в цій частині належить змінити, а суму стягнутих витрат на правову допомогу на користь ОСОБА_7 зменшити до 1250 грн.

Доводи апеляційної скарги потерпілого про м'якість призначеного обвинуваченому покарання є невмотивованими.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Вбачається, що призначаючи ОСОБА_6 вид та міру покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України врахував , що обвинувачений скоїв з необережності тяжкий злочин, дані про особу обвинуваченого, який характеризується позитивно, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, врахував відсутність обтяжуючих обставин та наявність пом'якшуючих обставин, часткове відшкодування матеріальної шкоди.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, встановлених законом про кримінальну відповідальність і обґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції його від суспільства зі звільненням від відбування призначеного основного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з покладенням на нього визначених п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України обов'язків і належним чином таке рішення мотивував. Таке покарання на думку колегії суддів є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав вважати, що призначене обвинуваченому покарання є несправедливим через його м'якість, як про це зазначає потерпілий в апеляційній скарзі, не вбачається.

Невмотивованими колегія суддів вважає і доводи апеляційної скарги потерпілого про те, що часткове визнання обвинуваченим вини є підставою для призначення обвинуваченому більш суворого покарання та реального відбування покарання , оскільки , як вбачається, зазначені обставини суд врахував в сукупності з іншими та призначив покарання, яке перевищує мінімальну межу визначену санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.

Безпідставними є доводи і обвинуваченого про те, що суд необґрунтовано призначив йому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на один рік та неправильно визначив тривалість іспитового строку, оскільки на думку колегії суддів, з огляду на приписи ст. 50, 65 КК України призначене судом покарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особі обвинуваченого і є необхідним для приправлення обвинуваченого, достатнім і справедливим з огляду на конкретні обставини провадження, дані особу обвинуваченого, його ставлення до скоєного та наслідків його дій.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону передбачених ст. 412 КПК України та невідповідність висновків суду обставинам справи, які були би підставами для скасування вироку не встановлено, а тому його апеляційна скарга обвинуваченого підлягає задоволенню частково, а вирок суду зміні в частині стягнення з обвинуваченого витрат на правову допомогу на користь ОСОБА_7

В решті зазначений вирок суду належить залишити без змін.

Апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_7 із зазначених у ній підстав задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 404. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Великолепетиського районного суду Херсонської області від 17 вересня 2014 року щодо ОСОБА_6 в частині стягнення з нього витрат на правову допомогу на користь ОСОБА_7 змінити, зменшити розмір стягнутих з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 витрат на правову допомогу з 1500 грн. до 1250 грн.

В решті зазначений вирок щодо ОСОБА_6 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом трьох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Копію ухвали направити учасникам провадження , які не були присутні у судовому засіданні.

Судді( підписи)

копія вірна, суддя О.В. Слюсаренко