Ухвала суду № 41862975, 27.11.2014, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/20935/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Стельмащук П.Я. Провадження № 22-ц/789/1329/14 Доповідач - Костів О.З.Категорія - 57

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2014 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Костіва О.З.

суддів - Кузьма Р. М., Жолудько Л. Д.,

при секретарі - Баляс Т.І.

з участю представника другого відділу ДВС

Тернопільського міського управління юстиції

- Хаблюка В.В.,

представника ТзОВ «Акція» - Виннічика І.М.,

зацікавленої особи - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргами Другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, товариства з обмеженою відповідальністю «Акція» на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 15 жовтня 2014 року по справі за скаргою ОСОБА_5 на дії державного виконавця Другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду із скаргою на дії державного виконавця Другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції Семчишина Дмитра Михайловича, у якій просив визнати незаконною постанову державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження від 12 вересня 2014 року.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 15 жовтня 2014 року скаргу задоволено.

Визнано неправомірним винесення державним виконавцем другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Семчишиним Дмитром Михайловичем постанови від 12 вересня 2014 року ВП №44694764 про відмову у відкритті виконавчого провадження з виконання виконавчого листа по справі №607/20935/13-ц, виданого 27 серпня 2014 року Тернопільським міськрайонним судом про зобов'язання ТзОВ «Акція» та ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_5 у користуванні приміщенням гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язано другий відділ державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції задовольнити вимогу заявника про відкриття виконавчого провадження.

Другий відділ ДВС Тернопільського міського управління юстиції та ТзОВ «Акція» подали на вказану ухвалу апеляційні скарги, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказують, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Зазначають, що стягувач ОСОБА_5 в заяві про відкриття виконавчого провадження зазначив вимоги, які відсутні у виконавчому документі. Крім цього, дане виконавче провадження повинно здійснюватися органом ДВС м. Києва, де зареєстрована юридична особа боржника ТзОВ «Акція». Просять ухвалу скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні скарги відмовити.

В судовому засіданні представник другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції Хаблюк В.В. та представник ТзОВ «Акція» Виннічик І.М. апеляційні скарги підтримали, зіславшись на мотиви, викладені в них.

Зацікавлена особа - ОСОБА_4 апеляційні скарги підтримав.

Скаржник ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи.

Заслухавши доповідача, пояснення представників апелянтів, зацікавленої особи, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення виходячи із наступного.

Задовольняючи скаргу суд першої інстанції виходив із того, що відмова державного виконавця у відкритті виконавчого провадження з підстав, наведених у постанові про відмову у відкриття виконавчого провадження, є неправомірною та суперечить Закону України «Про виконавче провадження».

З таким висновком колегія суддів погоджується частково.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 12 лютого 2014 року у справі №607/20935/13-ц частково задоволено позов ОСОБА_5 та визнано дії TзOB «Акція» та ОСОБА_4 щодо ненадання ОСОБА_5 доступу до приміщень гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 незаконними та зобов'язано TзOB «Акція» та ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_5 у користуванні приміщеннями вказаного гуртожитку.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 30 квітня 2014 року частково задоволено апеляційну скаргу ТзОВ «Акція». Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 12 лютого 2014 року в частині визнання дій TзOB «Акція» та ОСОБА_4 щодо ненадання ОСОБА_5 доступу до приміщення гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, незаконними, скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовлено. В решті рішення суду залишено без змін.

27 серпня 2014 року Тернопільським міськрайонним судом видано виконавчий лист про зобов'язання TзOB «Акція» та ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_5 у користуванні приміщеннями гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

09 вересня 2014 року до другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції звернувся ОСОБА_5 із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого листа.

Згідно ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Постановою державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Семчишина Д.М. від 12 вересня 2014 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження з виконання вищевказаного виконавчого документа з тієї підстави, що заявник просить виконати дії, не передбачені виконавчим документом та виконавчий документ подано до неналежного органу ДВС, а саме не за місцем знаходження боржника ТзОВ «Акція».

Зокрема, державним виконавцем в постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження зазначено, що вимоги ОСОБА_5 про припинення експлуатації TзOB «Акція» приміщень, викладені в заяві від 09 вересня 2014 року, суперечать рішенню апеляційного суду Тернопільської області від 30 квітня 2014 року та виконавчому листу від 27 серпня 2014 року та не можуть бути задоволені органом ДВС. Такі вимоги унеможливлюють здійснення виконавчого провадження за вищевказаною заявою стягувача.

Колегія суддів вважає вказані посилання державного виконавця неправомірними виходячи із наступного.

Відповідно до ч.2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Жодним нормативним документом не передбачено обов'язку державного виконавця приймати до уваги трактування сторін виконавчого провадження про спосіб і порядок виконання виконавчого документа. Державний виконавець повинен виконувати цей виконавчий документ саме так, як написано у резолютивній його частині.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, стягувач має право звернутись до органу ДВС за виконанням судового рішення протягом встановленого законом строку. Цьому праву кореспондує обов'язок органу ДВС прийняти до виконання такий виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що відмова державного виконавця у відкритті виконавчого провадження з тих підстав, що стягувач невірно трактує резолютивну частину виконавчого документа, є неправомірною та суперечить ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження».

Разом із тим, не достатньо обґрунтованими є посилання суду першої інстанції на порушення державним виконавцем при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження вимог ст.20 Закону України «Про виконавче провадження».

У відповідності до вказаної норми визначено місце виконання рішення, а саме: виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

З матеріалів справи вбачається, що місце реєстрації та місце знаходження постійно діючого органу TзOB «Акція» є м. Київ, вул. Інститутська, 12, «а».

Згідно ч.2 вказаної статті виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій.

Однак, в рішенні суду від 12 лютого 2014 року та виданому на його підставі виконавчому листі від 27 серпня 2014 року відсутні будь-які зобов'язання боржника вчинити певні дії. Зокрема, не зазначено, які саме дії слід вчинити боржнику з метою припинення вчинення перешкод в користуванні спірним майном.

Натомість наявні лише зобов'язання щодо утримання від вчинення певних дій.

У відповідності до ст.ст.221, 373 ЦПК України сторони виконавчого провадження, а також сам державний виконавець в ході виконавчого провадження вправі звернутись до суду з приводу роз'яснення рішення суду або встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення.

З матеріалів справи вбачається, що одночасно із поданням скарги на дії державного виконавця ОСОБА_5 просив роз»яснити судове рішення на підставі ст.221 ЦПК України.

Однак, вказане клопотання судом першої інстанції не вирішене.

Таким чином, посилання суду першої інстанції на те, що згідно виконавчого документу боржника зобов'язано вчинити певні дії, а тому виконавчий лист пред'явлено до належного органу ДВС не ґрунтується на ч.2 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» та є передчасним.

Крім цього, згідно з вимогами ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Однак, при розгляді скарги ОСОБА_5 суд першої інстанції вийшов за межі заявлених вимог.

Зокрема, як вбачається із матеріалів справи, при зверненні до суду ОСОБА_5 просив лише визнати незаконною постанову державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження від 12 вересня 2014 року. Будь-яких заяв про доповнення чи уточнення заявлених вимог, зокрема, щодо зобов»язання другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції вчинити певні дії, скаржником до суду не подавалося.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити частково, ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 15 жовтня 2014 року скасувати та передати питання на новий розгляд до Тернопільського міськрайонного суду.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 312, 315 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції та товариства з обмеженою відповідальністю «Акція» - задовольнити частково.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 15 жовтня 2014 року - скасувати та передати питання на новий розгляд до Тернопільського міськрайонного суду.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.З. Костів