Ухвала суду № 41861900, 02.12.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/794/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Мягкий О. В.

Категорія 185 (81, 86-1, 140) Доповідач в колегії апеляційного суду Кабанова В. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2014 м.Кіровоград

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Кабанової В.В.,

суддів - Деревінського С.М., Яковлєвої С.В.,

при секретарі - Серегіній А.О.,

за участю прокурора - Агеєва В.М.,

потерпілої - ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді матеріали кримінального провадження № 12014120020003799 стосовно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11.08.2014 року яким,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Тишківка, Добровеличківського району, Кіровоградської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, судимого 27.06.2002 вироком Добровеличківського районного суду Кіровоградської області за ч. 2 ст. 289 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, строком на 2 роки; 14.09.2004 вироком Добровеличківського районного суду Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 5 місяців; 26.04.2007 вироком Добровеличківського районного суду Кіровоградської області за ч. 1 ст. 162, 71 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік; 27.08.2008 вироком Добровеличківського районного суду Кіровоградської області за ч. 3 ст. 296, ч. 1 ст. 162, ст. 70 КК України до обмеження волі строком на 2 роки зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, строком на 1 рік, 23.06.2009 вироком Добровеличківського районного суду Кіровоградської області за ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 296, 70, 71 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки.

Вироком Ленінського районного суду ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), за таких обставин:

09.05.2014 близько 20 год. 00 хв., знаходячись на території домоволодіння ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_3, діючи умисно з корисливого мотиву, з метою заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу таємно викрав два алюмінієві бідони, які знаходилися біля літньої кухні, вартість яких згідно з висновком судової товарознавчої експертизи від 25.06.2014 № 1234 складає 759,0 грн., з місця скоєння злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_3 майнову шкоду на вищевказану суму.

На вказане рішення була подана апеляційна скарга від прокурора який приймав у розгляді справи судом першої інстанції.

Не оспорюючи висновку суду щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_4, зібраними по справі доказами, вважає , що вирок є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та просить скасувати та постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.

Вважає, що покарання призначене судом, не відповідає вимогам ст. 65 КК України та суперечить вимогам п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2013 «Про практику призначення судами кримінального покарання».

При обранні міри покарання суд не в повній мірі врахував те, що засуджений вчинив кримінальне правопорушення, яке віднесене до категорії середньої тяжкості є умисне та закінчене, завдані збитки не відшкодовано та не враховано судом те, що ОСОБА_4 неодноразово засуджений до відбуття покарання у вигляді позбавлення волі з реальним його відбуттям у місцях позбавлення волі , скоїв злочин маючи не зняту та не погашену у встановленому порядку судимість, що свідчить про те, що ОСОБА_4 належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, що також свідчить про підвищену суспільну небезпечність його особи та неможливість його виправлення і перевиховання за допомогою інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням. У такому випадку мета покарання н може бути досягнута. Таким чином ОСОБА_4 повинен понести більш суворе покарання ніж йому було призначено.

В доповненнях до апеляційної скарги прокурор зазначає, що судом першої інстанції не було мотивоване рішення про застосування ст. 75 КК України до засудженого ОСОБА_4

Заслухавши доповідача, думку прокурора,який підтримав свою апеляційну скаргу, потерпілу, яка підтримала апеляційну скаргу прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Частиною 1 статті 412 КПК України встановлено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК України, обов'язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні, щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 є інвалідом з дитинства та йому присвоєна третя група інвалідності, про що свідчить довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією - спеціалізована психіатрична МСЕК (т.1 а.с. 33).

Із вказаного слідує, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції обвинувачений стражадав певними психічними вадами, однак в порушення вимог п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК України, обвинуваченому не був наданий захисник, та йому не було забезпечено належним чином невід'ємне право на захист, що свідчить про грубе порушення обвинуваченого права на захист.

На вказані порушення права обвинуваченого на захист під час досудового розслідування, суд першої інстанції уваги не звернув. Вказані порушення вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів визнає істотними, тобто такими, що перешкодили суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а тому вирок районного суду підлягає безумовному скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції відповідно до положень ч.1 ст. 415 КПК України.

У зв'язку із скасуванням вироку суду з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального законодавства, колегія суддів не входить в обговорення питання доведеності чи недоведеності вини обвинуваченого, достовірності або недостовірності доказів, переваги одних доказів над іншими. Разом з тим, під час нового розгляду кримінального провадження, суду першої інстанції слід ретельно перевірити доводи, які викладені як в апеляційній скарзі прокурора та дати їм належну правову оцінку. В разі, якщо суд дійде до висновку щодо винуватості ОСОБА_4 в інкримінованому злочині, застосування положень ст.75 КК України є м'яким.

За викладених порушень кримінально-процесуального закону, які не надали суду можливості прийняти законне та обґрунтоване рішення та є істотними, колегія суддів не має можливості прийняти рішення по суті та вважає за необхідне повернути провадження на новий розгляд у той же суд, який при новому розгляді справи повинен розглянути справу у відповідності до вимог кримінального та кримінального процесуального закону із дотриманням законних прав обвинуваченого та постановити законне та обґрунтоване рішення по справі.

Керуючись ст.ст. 376,405,407,409, 411,412 КПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11.08.2014 року стосовно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 185 КК України скасувати та призначити новий судовий розгляд в тому ж суді в іншому складі суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді (підписи)

Згідно з оригіналом

Суддя апеляційного суду

Кіровоградської області В.В. Кабанова