Рішення № 41861743, 11.12.2014, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/7133/14-ц

2/405/1209/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2014 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі

головуючого судді Плохотніченко Л.І.

при секретарі Іванову А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення та усунення перешкод у користуванні квартирою та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення права користування житловим приміщенням, усунення перешкод у реалізації права власності

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася в Ленінський районний суд м. Кіровограда з позовом до ОСОБА_2 про вселення та усунення перешкод у користуванні квартирою, зазначивши, що з 25.01.2003 року вона перебувала у шлюбі з сином відповідачки ОСОБА_3 та у період шлюбу, а саме ІНФОРМАЦІЯ_8 року, народила доньку ОСОБА_4.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у період з травня 2014 року відповідач перешкоджає позивачу в проживанні в квартирі АДРЕСА_1 у м. Кіровограді з приводу чого позивачка вимушена була звертатися до дільничого інспектора міліції Голдашевського О.І. та до КРЕПУ № 9, проте до квартири відповідач позивача разом з малолітньою дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 не впускає.

Вважаючи порушеними свої та малолітньої дитини конституційні права на житло, позивач звернулася з даним позовом до суду.

До початку розгляду справи по суті позивачем до суду надано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить також вселити в квартиру АДРЕСА_1 у м. Кіровограді свою доньку ОСОБА_4 та зобов'язати відповідача не чинити опір і перешкоди у користування квартирою.

Разом з тим, відповідач через свого представника звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про позбавлення права користування житловим приміщенням, усунення перешкод у реалізації права власності.

В обґрунтування зустрічного позову позивач зазначила, що на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого та зареєстрованого нотаріусом в реєстрі № 1669, зареєстрованого в ОКП «КООБТІ» за реєстровим номером 3487322, вона є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1 В зазначеній квартирі зареєстровані вона та відповідачка з дитиною ОСОБА_4, згоду на реєстрацію яких надала у період шлюбу відповідачки з її сином, та з яким шлюб відповідачка розірвала 04.03.2011 року. Після розлучення відповідачка самостійно та добровільно змінила місце проживання, створила іншу сім`ю, проте залишилася бути зареєстрованою в квартирі позивачки. В грудні 2011 року син позивачки з відповідачкою стосунки налагодили та повторно зареєстрували шлюб. За ініціативою відповідачки шлюб було припинено через місяць після його реєстрації та відповідачка вибула за невідомою адресою. В - друге шлюб між відповідачкою та сином позивачки було розірвано 15.05.2014 року. Залишаючись зареєстрованими в квартирі позивачки, відповідачка, як вказано в позові, разом зі своєю дитиною фактично не проживають в квартирі з листопада 2010 року до теперішнього часу.

Позивач за зустрічним позовом просить суд усунути перешкоди у реалізації її права приватної власності шляхом зняття відповідачки з реєстраційного обліку та позбавити відповідачку права користування житловим приміщенням.

Позивач за первісним позовом до суду з`явилася, заявлені вимоги підтримала та посилаючись на викладені в позові обставини просила позовні вимоги задовольнити. Зустрічний позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні.

Представник відповідача за первісним позовом у судове засідання з`явилася, позовні вимоги не визнала, просила в задоволенні позову відмовити. Вимоги за зустрічним позовом підтримала та посилаючись на викладені в позові обставини просила позов задовольнити.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення та усунення перешкод у користуванні квартирою такими, що не підлягають задоволенню та зустрічний позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судом встановлено наступні факти.

Відповідно до паспорта громадянина України встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована у АДРЕСА_1

У відповідності до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 13 вересня 2014 року, виданого Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського обласного управління юстиції, актовий запис № 1756, ІНФОРМАЦІЯ_8 року народилася ОСОБА_4, батьками якої записано ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

Згідно з довідкою від 22.05.2014 року № 499 комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства № 9 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 - власник, ОСОБА_3 - син, ОСОБА_1 - невістка та ОСОБА_4 - онука.

Відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15.05.2014 року у справі (№ 405/1212/13-ц) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у 2011 році шлюб, розірвано.

Згідно з заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.01.2011 року у справі (№ 2 - 601/11) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом зняття з реєстраційного обліку, ОСОБА_1 була знята з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1.

27 січня 2014 року ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда у справі № 2-601/11, пр. 2-п/405/64/13, заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.01.2011 року у справі № 2 - 601/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом зняття з реєстраційного обліку, - скасоване.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05.03.2014 року у справі № 2 - 601/11, пр.2/405/122/14 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою та зняття з реєстрації місця проживання особи, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 23.04.2014 року, в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

11 квітня 2012 року Ленінським районним судом м. Кіровограда розглянуто цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні власністю шляхом зняття з реєстрації. Відповідно до вказаного рішення суду позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 в м. Кіровограді. Усунено перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 в м. Кіровограді шляхом зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від травня 2014 року рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11.04.2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні власністю шляхом зняття з реєстрації скасовано. В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні власністю шляхом зняття з реєстрації відмовлено.

Суд бере до уваги вищезгадані рішення судів, проте враховуючи посилання позивача за первісним позовом саме на обставини, які мали місце з 2012 року та до теперішнього часу та, які не були предметом розгляду судами, вважає, що позивач за первісним позовом на доказування своїх вимог не надала суду жодного доказу на підтвердження фактів перешкоджання їй у користуванні квартирою АДРЕСА_1 у м. Кіровограді, а долучений до матеріалів позову талон-повідомлення від 26.05.2014 року не містить в собі достатніх даних щодо осіб, які звернулися до органу внутрішніх справ та з якого приводу.

Згідно з договором купівлі - продажу, посвідченого та зареєстрованого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу в реєстрі № 1669, зареєстрованого в ОКП «КООБТІ» за реєстровим номером 3487322, позивач за зустрічним позовом є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1 В зазначеній квартирі зареєстровані вона та відповідачка з дитиною ОСОБА_4, згоду на реєстрацію яких надала у період шлюбу відповідачки з її сином, з яким шлюб відповідачка розірвала 04.03.2011 року та повторно 15.05.2014 року.

Як встановлено рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05.03.2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 23.04.2014 року, ОСОБА_1 була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 у м. Кіровограді та проживала у вказаній квартирі до 2010 року, що не заперечувалося сторонами.

Відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15.05.2014 року у справі (№ 405/1212/13-ц) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу встановлено, що з 2012 року сторони не підтримують подружніх відносин, проживають окремо.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_6 встановлено, що його син ОСОБА_7 перебував з ОСОБА_1 у цивільному шлюбі та приблизно рік, як співмешканці проживали разом з ним в одній квартирі. В подальшому стосунки між ними зіпсувалися, син проживає з ним квартирі окремо від неї, а вона з донькою ОСОБА_4 протягом двох років окремо в іншій кімнаті як квартиранти. ОСОБА_1 робила неодноразові заяви, що має право на його квартиру, оскільки певний час в ній прожила. Іти з квартири не бажає, ображає літніх жінок, які є сусідами, краде в нього кошти, вчиняє хуліганські дії, висловлюється нецензурною лайкою, за комунальні послуги взагалі не сплачує. В 2014 році з приводу сімейної сварки між ОСОБА_1 та його сином ОСОБА_7 викликали міліцію.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_8 встановлено, що з 2012 року він проживав з ОСОБА_1 як співмешканці однією сім'єю. З приводу сімейної сварки ОСОБА_1 викликала міліцію. В теперішній час він з ОСОБА_1 сімейних стосунків не мають, проте вона продовжує проживати з ним в одній квартирі разом зі свою донькою.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_9 встановлено, що вона знайома з ОСОБА_1 В квартирі АДРЕСА_1 у м. Кіровограді ОСОБА_1 проживала разом зі своїм колишнім чоловіком ОСОБА_3 та своєю донькою. ОСОБА_1 була ініціатором сварок в квартирі, постійно висловлювалася нецензурною лайкою, а потім, добровільно, приблизно 2 чи 3 роки тому, як пішла проживати з цього будинку до чоловіка з яким зустрічалася раніше та за цей час жодного разу ОСОБА_1 не з'являлася до квартири АДРЕСА_1 у м. Кіровограді, не порушувала питання щодо вселення разом з дитиною до квартири. Щодо перешкоджання ОСОБА_1 у вселенні в названу квартиру з будь-чийого боку, свідок інформації не має.

Відповідно до висновку за результатами проведення перевірки від 12.02.2014 року, затвердженого начальником Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області встановлено, що працівників міліції викликала ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, прож. АДРЕСА_3 яка пояснила, що 05.02.14 року близько 23 год. Додому повернувся її співмешканець гр. ОСОБА_8, який знаходячись в п'яному вигляді, влаштував з нею сварку в ході якої пошкодив вхідні двері. Як пояснив гр. ОСОБА_8 , за цим же висновком,05.02.14 року він повернувся до себе додому, але його цивільна дружина зачинила вхідні двері до квартири та не впускала його додому, в зв'язку з цим він виламав двері та зайшов додому, також він пояснив, що образ та погроз в бік своєї співмешканки він не висловлював.

05.02.2014 року ОСОБА_1 власноручно написала заяву на ім'я начальника Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області щодо притягнення до відповідальності її співмешканця ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6.

05.02.2011 року, позивачем за первісним позовом було власноручно написано пояснення на ім'я начальника міського відділу міліції, відповідно до якого ОСОБА_1 пояснила, що 05.02.2014 року, приблизно 0 23:00 год. вона знаходилася за своїм місцем мешкання коли у двері почав стукати її цивільний чоловік ОСОБА_8, який знаходився в п'яному вигляді.

05.02.2014 року ОСОБА_8 черговому інспектору Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області надав пояснення, згідно з якими зазначив, що за адресою: АДРЕСА_2 він проживає на протязі тривалого часу разом з цивільною дружиною ОСОБА_1 та її донькою.

Згідно з протоколом КД № 000353 від 06.02.2014 року, складеного дільничим інспектором міліції Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області Голдашевським О.О., 05.02.2014 року ОСОБА_8 вчинив дії, які відповідно до ст. 173-2 КУпАП зазначено, як психологічне насилля в сім'ї.

Таким чином, з урахуванням викладених фактів суд дійшов висновку, що у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини викладені в позові позивачем за первісним позовом, а саме, що відповідачем за первісним позовом чинилися їй перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 у м. Кіровограді, натомість, з урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 не проживала у квартирі АДРЕСА_1 у м. Кіровограді не тимчасова, а на протязі тривалого часу.

Разом з тим, суд вбачає обґрунтованими посилання позивача за зустрічним позовом на обставини зазначені в зустрічному позові.

У відповідності до ст. 71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках:

1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби - протягом перших п'яти років перебування на дійсній військовій службі;

2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;

3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім'ї не залишилося, це житло може бути надано за договором оренди іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника, в окремих випадках - до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності,

у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях;

4) виїзду у зв'язку з виконанням обов'язків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дитячого будинку сімейного типу - протягом усього часу виконання таких обов'язків;

5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей-інвалідів, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них;

6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом усього часу перебування в ньому;

7) взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.

Відповідно до ст. 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно статті 6 Сімейного кодексу України (далі - СК України), правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Згідно частини 2 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Згідно частини 1 статті 242 Цивільного кодексу України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Згідно зі ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Згідно ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Статтею ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з тим, згідно з постановою Верховного Суду України від 16 січня 2012 року № 6-57 цс 11.7 сформульована обов'язкова для всіх судів України правова позиція про те, що за змістом ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 р. № 1382-ІУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

У зв'язку з тим, що зазначений Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм житловим приміщенням, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши одночасно одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Проаналізувавши докази у їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги за зустрічним позовом ґрунтуються на законі та є такими, що підлягають задоволенню.

За вказаних вище обставин, керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 60, 79, 88, 212-215, 218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення та усунення перешкод у користуванні квартирою, - відмовити.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення права користування житловим приміщенням, усунення перешкод у реалізації права власності, - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 у м. Кіровограді та зняти ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 з реєстраційного обліку у квартирі АДРЕСА_1 у м. Кіровограді.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 243,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Л. І. Плохотніченко