Постанова № 41858364, 11.12.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2014 р. Справа №905/3021/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Горбачова Л.П., суддя Істоміна О.А.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" - Металургійний завод", м. Донецьк (вх.№3575 Д/3-12)

на рішення господарського суду Донецької області від 03.06.2014 по справі №905/3021/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Виробничо-технічне підприємство "Укренергочормет", м. Харків

до Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" - Металургійний завод", м. Донецьк

про стягнення 725337,58 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.06.2014 року у справі №905/3021/14 (суддя Мельниченко Ю.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" - Металургійний завод" на користь Приватного акціонерного товариства "Виробничо-технічне підприємство "Укренергочормет" заборгованість за договором №27883 ДС/116 від 02.04.2013р. у сумі 696 673,78 грн., пеню у сумі 20098,56 грн., 3% річних у сумі 4638,13 грн., інфляційні втрати у сумі 2 786,69 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 14483,94 грн. В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Виробничо-технічне підприємство "Укренергочормет" в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" - Металургійний завод" 3% річних у сумі 171,78 грн. та пені у сумі 968,64 грн. - відмовлено.

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Донецьксталь" - Металургійний завод", з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду господарського суду Донецької області по справі №905/3021/14 скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Одночасно заявник апеляційної скарги просив поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду клопотання відповідача про відновлення пропущеного процесуального строку було задоволено, апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд апеляційної скарги на 16.017.2014 року о 09-50 год . за адресою: м. Донецьк, вул. Артема,157, зал судового засідання №10. Зобов'язано позивача по справі надати суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу з документальним та нормативним обґрунтуванням викладених доводів із доказами його надсилання скаржнику.

29.10.2014р. до Харківського апеляційного господарського суду звернувся позивач - Приватне акціонерне товариство "Виробничо-технічне підприємство "Укренергочормет", м. Харків із заявою про розгляд Харківським апеляційним судом апеляційної скарги ПрАТ "Донецьксталь" - Металургійний завод", м. Донецьк по справі №905/3021/14, яка перебувала в провадженні Донецького апеляційного господарського суду та розгляд якої було призначено на 16.017.2014 року о 09-50 год. Проте, як зазначає позивач, призначене на 16.07.2014 року по справі №905/3021/14 судове засідання не відбулось у зв'язку із проведенням антитерористичної операції у місті Донецьку.

Положеннями частини 1 статті 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" встановлено, що у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції таким судам, та забезпечити розгляд господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, - господарськими судами, що визначаються головою Вищого господарського суду України.

Розпорядженням голови Вищого господарського суду України №28-р від 02.09.2014 року визначено, що розгляд господарських справ, які підлягають перегляду в апеляційному порядку Донецьким апеляційним господарським судом здійснюється Харківським апеляційним господарським судом.

Виконуючий обов'язки голови Донецького апеляційного господарського суду в листі від 12.09.2014 року №01/703/14 повідомив голову Вищого господарського суду України, що вищевказане розпорядження в частині передачі до Харківського апеляційного господарського суду незакінчених провадженням апеляційних справ, які порушені та знаходяться провадженні Донецького апеляційного господарського суду не доводиться можливим.

У відповідності до абз. 2 частини 3 статті 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", яким передбачено, що у разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для ухвалення відповідного судового рішення.

Враховуючи викладені обставини, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2014 апеляційну скаргу ПрАТ "Донецьксталь" - Металургійний завод", м. Донецьк було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.11.2014 року. Зобов'язано позивача та відповідача до 14.11.2014р. надати суду належним чином засвідчені копії процесуальних документів у даній справі, а також копії інших документів і матеріалів даної справи, що наявні у них. Також зобов'язано відповідача до 14.11.2014р. надати суду належним чином засвідчені копії доказів в підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог у справі №905/3021/14, які надавалися відповідачем до господарського суду Донецької області та Донецького апеляційного господарського суду.

Як свідчать матеріали справи, ПрАТ "Донецьксталь" - Металургійний завод" має юридичну адресу: м. Донецьк, вул. І.Ткаченка, 122.

Ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2014 року була направлена всім учасникам судового процесу за наявними у справі адресами. Однак, відповідно до листа начальника Поштамту-ЦПЗ №1 Харківської дирекції УДППЗ "Укрпошта" Гончарова Ю.Ф. від 23.07.2014р. №7-14 з 22.07.2014р. УДППЗ "Укрпошта" призупинено приймання та пересилання поштових відправлень на адресу Донецької та Луганської областей.

З урахуванням викладеного, канцелярією Харківського апеляційного господарського суду було складено Акт №12-44/251 від 31.10.2014 про неможливість направлення ухвали від 31.10.2014 по справі №905/3021/14 на адресу ПрАТ "Донецьксталь" - Металургійний завод".

Вказана ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2014 року була розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

В судове засідання 14.11.2014 представники сторін не з'явились.

Враховуючи нез'явлення в судове засідання представників сторін, а також з метою надання можливості сторонам направити суду апеляційної інстанції додаткові документи та письмові пояснення по справі, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від розгляд справи було відкладено на 08.12.2014 року.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

З метою належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, ухвала суду апеляційної інстанції від 19.11.2014 була направлена на поштову адресу, зазначену відповідачем в апеляційній скарзі, а саме: 83062, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 174. Для належного інформування одержувача про надходження відправлення, на рекомендованому поштовому відправленні були зазначені номери телефонів адресата. Проте, 02.12.2014 ухвала суду від 19.11.2014 була повернута поштовим відділенням на адресу Харківського апеляційного господарського суду із позначкою про підстави повернення, а саме: згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження».

Крім того, 20.11.2014 та 21.11.2014 року протягом робочого часу працівники суду неодноразово намагалися зв'язатися з відповідачем за номерами телефонів, які зазначені в якості засобів зв'язку з юридичною особою в ЄДРПОУ. Проте, за вказаними номерами ніхто не відповідав, про що Харківським апеляційним господарським судом було складено акт №11-45 від 21.11.2014 року.

На підставі викладеного, враховуючи, що будь-яких інших засобів зв'язку з відповідачем суду не відомі, колегія суддів вважає, що Харківським апеляційним господарським судом було вжито всіх можливих заходів для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2013 року між ПрАТ «Донецьксталь» - Металургійний завод» ( Замовник) та ПрАТ «Виробничо-технічне підприємство «Укренергочормет» (Підрядник) було укладено договір №27883 ДС/116, відповідно до умов якого Замовник (відповідач) доручив, а Виконавець (позивач) прийняв на себе зобов'язання з розробки проектної документації: «Теплоутилізаційна електростанція за обжиговою піччю тунельного типу. ТЕО (Техніко-економічне обґрунтування)» в м. Красноармійськ.

За умовами договору, Замовник зобов'язується передати Виконавцю всю необхідну для виконання робіт інформацію та документацію, прийняти виконані Виконавцем роботи та оплатити їх в порядку та на умовах договору. (п. 1.1. договру)

Вартість договору, відповідно до протоколу узгодження договірної ціни, наведеного у додатку №2 до договору, складає 1393347,57 грн., в т. ч. ПДВ 20% - 232224,60 грн. (п. 2.1. договору).

Також, у п. 2.2., 2.3., 2.4., 2.5. сторони встановили порядок здійснення розрахунків.

Згідно п. 3.1 договору, передача проектної документації, оформленої у встановленому порядку, виконується із супровідним документом (за накладною) Виконавця.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що при завершенні робіт Виконавець представляє Замовнику акт здачі-приймання робіт. Замовник протягом 10 календарних днів з дня отримання проектної документації зобов'язаний спрямувати виконавцю підписаний акт здачі-приймання або вмотивовану відмову від приймання робіт. В разі вмотивованої відмови сторонами складається двосторонній акт з зазначенням причин відмови.

Пунктом 3.4. договору визначено, що в разі вмотивованої відмови, сторони складають двосторонній акт із зазначенням причин відмови.

За умовами п. 7.1, договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.10.2013р., а в частині взаєморозрахунків - до повного погашення взаємних зобов'язань за договором.

Також у Додатку №3 до договору сторони узгодили календарний план робіт, за яким встановили, що початком виконання робіт є квітень 2013 року, а закінчення їх виконання - три місяці з моменту отримання авансу.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що 08.01.2014 року він виконав взяті на себе зобов'язання по договору, про що свідчить підписаний та скріплений печатками сторін акт здачі-приймання проектної продукції №1/116 від 08.01.2014, проте, в порушення умов укладеного договору №27883 ДС/116, відповідач остаточної оплати за виконані позивачем роботи не здійснив та суму боргу в розмірі 696673,78 грн. не сплатив.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією №220/13 від 17.03.2014 та просив оплатити суму основної заборгованості за договором №27883 ДС/116 в розмірі 696673,78 грн., а також нараховані пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Проте, зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді, а сума заборгованості за договором №27883 ДС/116 несплаченою.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача 696 673,78 грн. основного боргу, нарахованої пені в розмірі 20098,56 грн., а також 4638,13 грн. - 3% річних та 2 786,69 грн. інфляційних втрат за порушення виконання грошового зобов'язання.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.06.2014 року у справі №905/3021/14 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" - Металургійний завод" на користь Приватного акціонерного товариства "Виробничо-технічне підприємство "Укренергочормет" заборгованість за договором №27883 ДС/116 від 02.04.2013р. у сумі 696 673,78 грн., пеню у сумі 20098,56 грн., 3% річних у сумі 4638,13 грн., інфляційні втрати у сумі 2 786,69 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 14483,94 грн. В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 171,78 грн. та пені у сумі 968,64 грн. - відмовлено.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач в апеляційній скарзі заборгованість не визнає, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи не було встановлено повноважень осіб, що підписали акт приймання-передачі проектної продукції від 08.01.2014 №1/116, зокрема, повноваження заступника Генерального директора ПрАТ ПрАТ «Донецьксталь» - Металургійний завод» Ілляшова М.О., який підписав вказаний Акт на підставі довіреності від 02.01.2013 №211/13, строк дії якої закінчився 31.12.213 року. Крім того, строк дії укладеного договору було встановлено до 31.10.2013, сторонами не продовжувався, втім, акт приймання-передачі було підписано сторонами 08.01.2014 року, тобто поза межами дії договору. До того ж, скаржник вважає, що оскільки у вказаному Акті строк виконання зобов'язання не встановлений, сторони повинні керуватися приписами ч. 2 ст. 530 ГК України, за якими встановлено обов'язок здійснення оплати у семиденний строк з моменту пред'явлення вимоги.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Слід зазначити, що за своєю суттю між сторонами по справі склалися підрядні відносини з виконання робіт на умовах договору №27883 ДС/116. Укладений договір за своєю правовою природою є договором на виконання науково-дослідних та технологічних робіт, правовідносини за яким врегульовані положеннями Глави 62 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 892 Цивільного кодексу України, за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

За приписами ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, у розділі 2 укладеного договору сторони обумовили вартість робіт та визначили порядок розрахунків. Зокрема, у п. 2.1. сторони встановили, що вартість робіт у відповідності до протоколу узгодження договірної ціни, наведеного у додатку №2 до даного договору складає 1393347,57 грн.

Відповідно до 2.2. - 2.5. сторони встановили порядок здійснення розрахунків за окремими етапами робіт:

перший етап - перед початком проектування, протягом 10 робочих днів після підписання договору замовник виплачує виконавцю авансовий платіж в розмірі 40% від вартості робіт, що складає суму у розмірі 557 339,03 грн.;

другий етап - оплата в розмірі 10% в сумі 139 334,76 грн. - передплата через 30 днів після підписання договору;

третій етап - оплата в розмірі 25% в сумі 348 336,89 грн., через 5 днів після виконання робіт, що підтверджуються підписаним актом здачі-приймання, в строк не пізніше 10 календарних днів з моменту підписання замовником акту;

четвертий етап - оплата в розмірі 25% в сумі 348 336,89 грн. - через 30 днів після виконання робіт, що підтверджуються підписанням акту здачі-приймання.

Матеріали справи свідчать, що відповідач частково оплатив виконані позивачем роботи та на виконання умов договору сплатив на користь позивача попередню оплату (аванс) в розмірі 696673,79 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, а саме: від 29.07.2013р. на суму 100 000,00 грн., від 30.07.2013р. на суму 100 000,00 грн., від 31.07.2013р. на суму 100 000,00 грн., від 01.08.2013р. на суму 100 000,00 грн., від 05.08.2013р. на суму 57 339,03 грн., від 06.08.2013р. на суму 100 000,00 грн., від 18.09.2013р. на суму 50 000,00 грн., від 19.09.2013р. на суму 40 000,00 грн., від 24.09.2013р. на суму 49 334,76 грн. (а.с. 21-29)

Статтею ст. 894 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок виконавця передати, а замовника прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи.

Аналіз встановлених по справі обставин свідчить, що згідно акту здачі-приймання проектної продукції від 08.01.2014 представник замовника та представник виконавця склали акт про те, що роботи за укладеним договором №27883 ДС/116 від 02.04.2013 позивачем виконані, а проектна документація передана відповідачу за накладною №1260/40-55к від 17.12.2013, як то було передбачено п. 3.1. договору.

Крім того, у вказаному Акті сторони зазначили, що продукція відповідає умовам договору.

Таким чином, підписавши зазначений акт здачі-приймання проектної продукції, відповідач фактично підтвердив належне виконання позивачем умов укладеного сторонами договору №27883 ДС/116 від 02.04.2013 року та прийняв на себе зобов'язання щодо здійснення оплати за отримані послуги. Доказів відмови від підписання, або підписання зазначеного акту від 08.01.2014 із будь-якими зауваженнями та запереченнями щодо якості, обсягу та порушення строків виконання робіт відповідачем надано не було.

Отже, факт надання позивачем послуг за договором та їх прийняття відповідачем без жодних зауважень є доведеним та підтвердженим належними доказами у справі.

Відповідачем факт виконання позивачем підрядних робіт у повному обсязі не спростовується, проте, в апеляційній скарзі він зазначає про порушення позивачем строків виконання договору №27883 ДС/116 від 02.04.2013 року.

Відповідно до умов укладеного договору, авансовий платіж за договором відповідач повинен був сплатити в наступні строки:

557339,03 грн. - до 16.04.2013 року

139334,76 грн. - до 02.05.2014 року.

Але, як вбачається з матеріалів справи, замовник остаточно сплатив аванс лише 24.09.2013 року.

Укладений договір відноситься до двосторонніх правочинів, за якими права та обов'язки набувають кожна з сторін договору.

Згідно ст.538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При цьому, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

В силу ст.613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він, зокрема, не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку; якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

В розділі 2 укладеного договору та календарному плані, який є невід'ємною частиною договору, сторони обумовили тримісячний строк виконання робіт, початок виконання яких залежить саме від обов'язку відповідача сплатити аванс (попередню оплату).

Таким чином, прострочення відповідачем свого обов'язку щодо своєчасної сплати авансового платежу, унеможливило позивача розпочати своєчасне виконання робіт.

В той же час, проектна документація була передана відповідачу за накладною від 17.12.2013, тобто до спливу трьох місяців з моменту отримання авансу.

Враховуючи викладене, не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача про те, що передача проектної документації відбулася поза межами дії договору та за межами встановленого договором строку. До того ж, у підписаному сторонами Акті здачі - приймання проектної продукції №1/116 від 08.01.2014р. зазначено, що проектна продукція приймається саме за договором № 27883ДС/116 від 02.04.2013 року.

В апеляційній скарзі відповідач також зауважує на тому, що з боку відповідача акт приймання-передачі проектної продукції від 08.01.2014 №1/116 підписано особою, яка не мала на то повноважень, а саме, заступником Генерального директора ПрАТ «Донецьксталь» - Металургійний завод» Ілляшовим М.О., строк дії довіреності якого закінчився 31.12.213 року.

Дослідивши наявні у справі документи, колегія суддів констатує, що договір №27883 ДС/116 від 02.04.2013 укладений сторонами, відповідає вимогам, встановленим ст. ст. 628, 639, 837 Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним в судовому порядку. Від імені відповідача вказаний договір підписаний заступником Генерального директора ПрАТ ПрАТ «Донецьксталь» - Металургійний завод» Ілляшовим М.О. та скріплений печаткою підприємства. Будь-які обмеження на підписання договору з боку заступником Генерального директора ПрАТ ПрАТ «Донецьксталь» - Металургійний завод» Ілляшовим М.О. відповідачем не доведені.

Відповідно до положень п. 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11, припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України).

Однак, відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції не було надано доказів на підтвердження того факту, що позивач знав, або повинен був знати про те, що Акт приймання-передачі підписаний особою, яка не мала на це відповідних повноважень. Отже, твердження скаржника про те, що Акт приймання-передачі проектної продукції від 08.01.2014 №1/116 підписаний з боку відповідача особою, яка не мала на це повноважень не може бути прийнятий судом до уваги.

Пунктами 2.2.-2.5. договору встановлено порядок здійснення розрахунків сторін після підписання Акту приймання-передачі проектної продукції, а саме, зазначено про обов'язок відповідача здійснити оплату в розмірі 25% в сумі 348 336,89 грн., через 5 днів після виконання робіт та не пізніше 10 календарних днів з моменту підписання замовником акту, а також оплати 25% в сумі 348 336,89 грн. - через 30 днів після виконання робіт.

Статтею 898 Цивільного кодексу України визначено обов'язок замовника прийняти виконані роботи та оплатити їх.

В силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні, встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а відповідно до статті 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, яке в силу вимог статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України припиняється виконанням, проведеним належним чином. Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Як свідчать встановлені обставини справи, факт своєчасного виконання позивачем послуг за договором та їх прийняття відповідачем без жодних зауважень є доведеним та підтвердженим належними доказами у справі. Доказів здійснення остаточних розрахунків по договору в строки, встановлені пунктами 2.2.-2.5. договору відповідачем не надано.

Оскільки виконання позивачем робіт за укладеним договором та їх прийняття замовником (відповідачем) підтверджено матеріалами справи, а саме, Актом здачі-приймання проектної продукції від 08.01.2014, доказів погашення заборгованості за укладеним договором відповідачем не надано, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 696 673,78 грн. заборгованості за укладеним договором № 27883ДС/116 від 02.04.2013 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення 20098,56 грн. пені за період з 18.01.2014р. по 21.04.2014р., 4638,13 грн. - 3% річних за період з 18.01.2014р. по 21.04.2014р. та 2 786,69 грн. інфляційних втрат за період з січня 2014р. по лютий 2014р. у зв'язку із порушенням відповідачем виконання грошового зобов'язання.

Так, щодо заявленої до стягнення пені в розмірі 20098,56 грн. за період з 18.01.2014р. по 21.04.2014р., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу пункту 4 статті 231 зазначеного Кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Так, відповідно до п. 6.3 договору, за порушення строків оплати фактично виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,5% (проте не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період прострочки) від вартості неоплачених робіт за кожний день прострочки.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, а також перевіривши період її нарахування, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 20 098,56 грн. та обґрунтовано відмовив у стягненні пені в сумі 968,64 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розглядаючи вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд першої інстанції дослідив правильність проведеного позивачем розрахунку цих сум та встановив періоди за які вказані суми повинні нараховуватись, що є беззаперечним дотриманням судом першої інстанції вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Таким чином, місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 4638,13 грн. та інфляційних втрат у сумі 2 786,69 грн., а також правомірно відмовив у стягненні 3% річних в сумі 171,78 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Донецької області.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" - Металургійний завод", м. Донецьк залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 03.06.2014 по справі №905/3021/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 11.12. 2014 року

Головуючий суддя Тарасова І.В.

Суддя Горбачова Л.П.

Суддя Істоміна О.А.