Рішення № 41857599, 10.12.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2500/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2433/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Вакарук В.М., Ясеновенко Л.В.

секретаря Драганчук У.М.

з участю апелянта ОСОБА_2, представника позивача Рокетської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 квітня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

18.02.2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 договору від 18.04.2006 року, остання отримала кредит у розмірі 10 000 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами банку складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором станом на 31.12.2013 року за нею наявна заборгованість в загальній сумі 25 631,40 грн., а саме: 5 139,98 грн. - заборгованість за кредитом; 16 794,69 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 2 000 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 1 196,73 грн. штраф (процентна складова).

У зв'язку з наведеним позивач просив стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором від 18.04.2006 року в сумі 25 631,40 грн. та судові витрати.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 квітня 2014 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк». Стягнуто з ОСОБА_4 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 25 631,40 грн. заборгованості за кредитним договором від 18.04.2006 року та 256,31 грн. витрат по оплаті судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, неналежну оцінку доказів, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема зазначає, що суд першої інстанції не дослідив та не взяв до уваги ту обставину, що в кредитному договорі від 18.04.2006 року не встановлено строку його дії. У розділі заяви «Банківські послуги. Кредитна картка» зазначено, що термін дії кредитного ліміту збігається з терміном дії кредитної картки. Однак таке тлумачення не може розглядатися як встановлення строку дії кредитного договору, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України. Строк дії кредитного договору є істотною умовою такого договору, а тому кредитний договір від 18.04.2006 року не можна вважати укладеним. Ухвалюючи оскаржуване рішення суд застосував положення ст.ст. 509, 525, 526, 530, 1050 ЦК України, які в силу неукладеності кредитного договору в даному випадку не підлягали застосуванню.

Також апелянт вказує, що судова повістка про виклик в суд була направлена відповідачу за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, тобто за адресою, вказаною позивачем в позовній заяві, однак згідно адресної довідки від 25.02.2014 року, вона з 12.05.2006 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2. У відповідності до ст.ст. 74, 76 ЦПК України суд повинен був направити повістку за адресою реєстрації місця проживання відповідача. Ненаправлення судової повістки за зазначеною адресою є порушенням принципу змагальності сторін, закріпленим у ст.ст. 10, 60 ЦПК України, та позбавило відповідача можливості подати суду своє заперечення на позовну заяву та заяву про застосування строку позовної давності відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Крім того апелянт зазначає, що в період з 25.03.2014 року по 04.04.2014 року відповідач перебувала на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності, виданим 25.03.2014 року Івано-Франківським міським пологовим будинком, а тому вона не могла бути присутньою на судовому засіданні 01.04.2014 року, як і повідомити суд про неможливість явки в судове засідання, так як не була належним чином повідомлена про час і дату судового засідання та згідно вказівок лікуючого лікаря не могла порушити призначений їй постільний режим.

З цих підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити.

У засіданні апеляційного суду апелянт підтримала доводи скарги з наведених в ній мотивів.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечила, просила її відхилити. Рішення суду першої інстанції вважала законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_4 існували договірні стосунки.

18 квітня 2006 року між сторонами укладено договір, відповідно до якого ОСОБА_4 отримала від банку кредитний ліміт на кредитну картку в сумі 10 000 грн. з базовою відсотковою ставкою за кредитним лімітом на момент підписання договору 2,5% на місяць з терміном дії кредитного ліміту, який збігається з терміном дії кредитної картки.

Факт укладення кредитного договору між сторонами підтверджується заявою позичальника від 18.04.2006 року, відповідно до якої вона погодилася з тим, що ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становить між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 8).

Відповідно до п. 6.5. Умов і правил надання банківських послуг (а.с. 10 зв.) позичальник зобов'язалася погашати заборгованість по кредиту, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 5.4. Правил користування платіжною карткою (а.с. 11 зв.) позичальник зобов'язалася погашати проценти по кредиту щомісячно за попередній місяць, а кредит - в повному обсязі не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці (в полі MONTH).

Не зважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, відповідач належним чином їх не виконувала, внаслідок чого згідно розрахунку позивача станом на 31.12.2013 року (а.с. 4-7) за відповідачем наявна заборгованість в загальній сумі 25 631,40 грн., а саме: 5 139,98 грн. - заборгованість за кредитом, 16 794,69 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2 000 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 1 196,73 грн. штраф (процентна складова).

Задовольняючи позов ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором відповідачем не представлено суду, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Проте, не можна повністю погодитись із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до частин 1-3 статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною 4 статті 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту, суд зобов'язаний виконати вимоги щодо належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, а також забезпечити роз'яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов'язків, зокрема права відповідачки подати заяву про застосування строку позовної давності, попередити сторін про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав, що буде відповідати вимогам частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.ХІ.50).

Всупереч наведених положень суд першої інстанції не взяв до уваги даних довідки адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України в Івано-Франківській області від 07.03.2014 року (а.с. 26) про те, що ОСОБА_4 з 12.05.2006 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_2, та, направивши судову повістку тільки за адресою, вказаною позивачем в позовній заяві, розглянув справу в першому судовому засіданні.

При цьому поза увагою суду залишено пояснення відповідача, надані нею в заяві про перегляд заочного рішення, про те, що вона не була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, а також клопотання відповідача від 17.10.2014 року, в якому вона вказала, що не з'явилася в судове засідання та не повідомила суд про причини неявки з поважних причин, так як 25.03.2014 року по 04.04.2014 року перебувала на стаціонарному лікуванні в Івано-Франківському міському пологовому будинку, що підтвердила копією листка непрацездатності серії АГМ №369468 від 25.03.2014 року (а.с. 52).

Крім того, судом не взято до уваги посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності на звернення в суд з наведеним позовом, оскільки право вимоги в позивача за кредитним договором від 18.04.2006 року виникло в травні 2007 року, а позивач звернувся в суд з позовом про стягнення заборгованості за наведеним кредитним договором тільки 18.02.2014 року, пропустивши таким чином строк позовної давності.

В силу ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до пунктів 3.1.1., 5.4. Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).

За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором від 18.04.2014 року (а.с. 4-7) останній платіж відповідачем здійснено 05.02.2008 року, а дія картки закінчилась 18.04.2007 року.

Як вбачається з позовної заяви, ПАТ КБ «ПриватБанк» з позовом до ОСОБА_4 звернувся в суд в лютому 2014 року, у своїй позовній заяві не ставив питання про поновлення пропущеного строку позовної давності, поважних причин пропуску строку не зазначив.

За таких обставин колегія суддів вважає підставними доводи апелянта про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, що в силу ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене та з урахуванням положень частин 3 та 4 ст. 309 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку, що так як висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, що й призвело до неправильного вирішення справи, то судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. По суті встановленого в апеляційній інстанції слід ухвалити рішення про відмову в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» за спливом строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 квітня 2014 року задовольнити.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 квітня 2014 року скасувати, ухваливши нове рішення.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат відмовити за пропуском строку позовної давності.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Вакарук В.М.

Ясеновенко Л.В.