Рішення № 41857598, 10.12.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1479/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2514/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Гургула В. Б.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів Ковалюка Я.Ю., Шалаути Г.І.

секретаря Капущак С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» на рішення Тисменицького районного суду від 30 жовтня 2014 року ,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2014 року ПАТ КБ «Надра» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_2 неналежно виконувала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором №957/МК від 04.08.2008 року. Станом на 25.04.2014 року відповідач допустила заборгованість по кредиту на загальну суму 149 784,54 грн. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, згідно якого останній надав в іпотеку земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1200 га, що знаходиться за адресою: с. Побережжя, урочище «Оболонь» Тисменицького району Івано-Франківської області. Посилаючись на зазначені обставини, право вибору способу захисту порушеного права та можливість одночасного пред'явлення вимог до боржника та іпотекодавця, просив задовольнити позов.

Рішенням Тисменицького районного суду від 30 жовтня 2014 року позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №957/МК від 04.08.2008 року в сумі 149 784,54 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 04.08.2008 року - належну ОСОБА_3 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1200 га, що знаходиться за адресою: с. Побережжя, урочище «Оболонь» Тисменицького району Івано-Франківської області, шляхом продажу Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Надра», з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві на умовах та в порядку, визначеному ст. 38 Закону України «Про іпотеку» та наданням Публічному акціонерному товариству «Комерційний Банк «Надра» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. В решті позовних вимог відмовлено.

На дане рішення ПАТ КБ «Надра» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором. При цьому судом не враховано роз'яснення п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» щодо виключного права позивача вибору способу судового захисту, встановленого законом або договором. А тому, скориставшись своїм правом банк звернувся в суд одночасно із позовною вимогою як про стягненя заборгованості з ОСОБА_2, так і про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, що належить ОСОБА_3

З цих підстав просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному об'ємі.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи скарги підтримала з наведених у ній мотивів.

Представник ОСОБА_2 доводів скарги не визнав посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився повторно, будучи належним чином повідомленим, що не перешкоджає розгляду справи в його відсутності.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку із невиконанням ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором №957/МК від 04.08.2008 року, забезпечених договором іпотеки, укладеним між ОСОБА_3 та банком, останній вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,1200 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розміщена в урочищі «Оболонь» с. Побережжя Тисменицького району Івано-Франківської області. При цьому будь яких мотивів відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 судове рішення не містить.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи,

згідно кредитного договору № 957/МК від 04.08.2008 року, укладеного між ВАТ КБ «Надра» (в подальшому ПАТ КБ «Надра») та ОСОБА_2, остання отримала кредит в розмірі 650 000 грн. зі сплатою 20,4 % річних з кінцевим терміном повернення 01.08.2013 року (а.с. 6-7).

Відповідно до ст.ст. 526,1049,1054,1050 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором, а також проценти та неустойку.

Встановлено, що позичальник свої зобов'язання починаючи з березня 2009 року належним чином не виконувала. Внаслідок цього станом на 25.04.2014 року заборгованість за кредитним договором становить 149 784,54 грн., з яких: 63 595,15 грн. - заборгованість за кредитом, 69 680,13 грн. - заборгованість за відсотками, 9 888,74 грн. - пеня за порушення строку ануітетних платежів, 6 620,52 грн. - штраф.

Вказана сума заборгованості підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 8-10) і в ході розгляду справи судом першої інстанції відповідачами не оспорювалась. Не спростована вона і в засіданні апеляційного суду.

Матеріалами справи підтверджується, що у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 04.08.2008 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 укладено іпотечний договор, відповідно до умов якого останній надав в іпотеку належну йому земельну ділянку площею 0,1200 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: с. Побережжя, урочище «Оболонь» Тисменицького району Івано-Франківської області.

Згідно п. 1.4 договору сторони визначили, що вартість предмету іпотеки становить 96 690, 00 грн., що в еквіваленті при перерахуванні на долари США по офіційному курсу НБУ на день укладення договору складає 19 977,27 долари США (а.с. 12-13).

За змістом ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст.33 та ст.39 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса.

Відповідне право іпотекодержателя вимагати задоволення вимог за рахунок Предмету іпотеки у випадку невиконаня або неналежного виконання позичальником зобов'язань в цілому або в тій чи іншій його частині передбачено також п.7.1 іпотечного договору (а.с.13).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до ст.35 Закону України «Про іпотеку» ПАТ КБ «Надра» направляло ОСОБА_3 вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором та попередження, що у випадку невиконання цієї вимоги стягнення відбудеться у примусовому порядку (а.с.11).

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_2 належним чином своїх зобов'язань перед банком щодо повернення кредитних коштів не виконувала, а тому відповідно до умов іпотечного договору правомірно звернув стягнення на предмет іпотеки.

Апеляційна скарга не містить аргументів, доводів та міркувань щодо незаконності і (або) необґрунтованості оскарженого судового рішення в цій частині, в якій відповідно підстав для його скасування колегією суддів не встановлено.

А тому в цій частині його сдід залишити без змін.

Що стосується доводів апелянта відносно незаконності рішення суду в частині відмови в задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, то колегія суддів виходить з наступного.

Згідно передбаченого ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, суд повинен всебічно і повно з'ясувати усі обставини, що складають предмет доказування,дослідити кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів(статті 58,59 ЦПК України), окремо та всі докази у їх сукупності в порядку, передбаченому статтями 185,187,189 ЦПК.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ПАТ КБ «Надра» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з неї як із боржника заборгованості за кредитним договором в розмірі 149 784,54 грн. та до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - належну йому земельну ділянку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 149 784,54 грн.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у п. п.9,42 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», з врахуванням положень частини першої статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК України, право вибору способу судового захисту, встановленого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві.

Аналогічні положення щодо одночасного звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення суми заборгованості за кредитним договором в ситуації коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця випливають також зі змісту ст. 11 Закону України «Про іпотеку».

За таких обставин, Банк скористався своїм правом щодо одночасного заявлення позовних вимог до позичальника про стягнення з нього заборгованості, так і вимог до іпотекодавця, який не є позичальником, про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки.

Вищенаведених обставин та вимог закону місцевий суд до уваги не прийняв, натомість задовольняючи частково позовні вимоги банку, взагалі в рішенні не зазначив підстав відмови в задоволенні позову до боржника.

Колегія суддів приходить до висновку, що в оскарженій частині рішення суду не відповідає правовим нормам щодо його законності та обґрунтованості, а отже не може залишатися без змін. Тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову. Відповідно з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 957/МК від 04 серпня 2008 року в сумі 149 784,54 грн., з них: 63 595,15 грн. - заборгованість за кредитом, 69 680,13 грн. - заборгованість за відсотками, 9 888,74 грн. - пеня за порушення строку ануітетних платежів, 6 620,52 грн. - штраф.

Розподіл судових витрат між сторонами слід провести відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» задовольнити частково.

Рішення Тисменицького районного суду від 30 жовтня 2014 року в частині відмови в задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення з заборгованості за кредитним договором скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» заборгованість за кредитним договором №957/МК від 04 серпня 2008 року в сумі 149 784,54 грн., з них: 63 595,15 грн. - заборгованість за кредитом, 69 680,13 грн. - заборгованість за відсотками, 9 888,74 грн. - пеня за порушення строку ануітетних платежів, 6 620,52 грн. - штраф.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» 2246,78 грн. сплаченого судового збору.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Г.П. Мелінишин

Судді: Я.Ю. Ковалюк

Г.І. Шалаута