Постанова № 41851654, 11.12.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 р. Справа № 804/18040/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 Лісниченко К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимогу про сплату боргу (недоїмки)

ВСТАНОВИВ:

04.11.2014 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому просить:

- визнати протиправним і скасувати повністю податкові повідомлення - рішення №№ 0020701701, 0020661701, 0020671701 та 0020691701 від 30.09.2014 року;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0020691701 від 30.09.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Інтермаркет Груп» та ТОВ «Боба 2013», оскільки факт виконання договорів підтверджується видатковими, податковими накладними, актами приймання-передачі послуг, товарно-транспортними наклданими. Позивач зазначає, що порушення ТОВ «Інтермаркет Груп» та ТОВ «Боба 2013» податкової дисципліни та не знаходження останніх за юридичною адресою не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та у праві на формування витрат. Окрім того, позивач зазначає, що взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Також позивач наголосив на те, що товар отриманий від ТОВ «Інтермаркет Груп» були використані позивачем у власній господарській діяльності, а саме: перепродані третім особам ТОВ «ОМС Україна», ПрАТ «Оріль Лідер», ТОВ НВО «Промсервіс», ПАТ «Укргідроенерго», ДНЗ № 14, № 6, ЗСШ № 5, ДНЗ № 8.

Ухвалою суду від 05.11.2014 року відкрито провадження у справі.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та зазначив про те, що факт перевезення товарів ТОВ «Боба 2013» підтверджується копіями товарно-транспортних наклданих.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи про нереальність правочину укладеного позивачем з ТОВ «Інтермаркет Груп» та ТОВ «Боба 2013», з наступних причин:

- правочини укладені ТОВ «Інтермаркет Груп» та ТОВ «Боба 2013» визнані недійсними податковим органом;

- ТОВ «Інтермаркет Груп» та ТОВ «Боба 2013» не подають податкову звітність та не знаходяться за юридичною адресою;

-товарно-транспортні накладні надані позивачем до перевірки заповнено з порушенням норм чинного законодавства України, а саме: у них не вказано найменування і номери документів, прикладених до товарно-транспортних накладних, відсутні посилання на дорожні листи, відсутній час прибуття автомобіля для завантаження та час прибуття автомобіля для розвантаження, не вказано конкретних пунктів навантаження та розвантаження

- в актах виконаних робіт, які надано позивачем до перевірки, не вказано конкретний перелік наданих послуг, маршрут перевезення, номер автомобіля, відомості про вантаж;.

- позивачем не сплачено суму єдиного внеску за 2013 рік на суму 64 260,44 грн. внаслідок заниження сум чистого оподатковуваного доходу у зв'язку з визнанням податковим органом правочинів позивача з ТОВ «Інтермаркет Груп» та ТОВ «Боба 2013» такими, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків;

- позивачем допущено порушення п.44.3 ст. 44 ПК України в частині втрати документів з подальшим їх відновленням.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

З 15.08.2014 року по 02.09.2014 року відповідачем проведено документальну планову перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року 31.12.2013 року.

За наслідками вищевказаної перевірки складно Акт № 3796/424/04-03-17-01-26/НОМЕР_5 від 16.09.2014 року.

У вищевказаному акті відповідачем зроблено висновок про не спрямованість правочинів позивача з ТОВ «Інтермаркет Груп» та ТОВ «Боба 2013» на настання правових наслідків та не сплату позивачем суми єдиного соціального внеску.

Висновок відповідача щодо нікчемності правочинів обґрунтовується наступним:

- правочини укладені ТОВ «Інтермаркет Груп» та ТОВ «Боба 2013» визнані недійсними податковим органом;

- ТОВ «Інтермаркет Груп» та ТОВ «Боба 2013» не подають податкову звітність та не знаходяться за юридичною адресою;

- товарно-транспортні накладні надані позивачем до перевірки заповнено з порушенням норм чинного законодавства України, а саме: у них не вказано найменування і номери документів, прикладених до товарно-транспортних накладних, відсутні посилання на дорожні листи, відсутній час прибуття автомобіля для завантаження та час прибуття автомобіля для розвантаження, не вказано конкретних пунктів навантаження та розвантаження

- в актах виконаних робіт, які надано позивачем до перевірки, не вказано конкретний перелік наданих послуг, маршрут перевезення, номер автомобіля, відомості про вантаж;.

- позивачем не сплачено суму єдиного внеску за 2013 рік на суму 64 260,44 грн. внаслідок заниження сум чистого оподатковуваного доходу у зв'язку з визнанням податковим органом правочинів позивача з ТОВ «Інтермаркет Груп» та ТОВ «Боба 2013» такими, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків;

- позивачем допущено порушення п.44.3 ст. 44 ПК України в частині втрати документів з подальшим їх відновленням.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято та направлено позивачу:

- податкове повідомлення - рішення форми «р» № 0020671701 від 30.09.2014 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 136 534,65 грн. та штрафні (фінансові) санкції 68 267,33 грн.;

- податкове повідомлення - рішення форми «р» № 0020661701 від 30.09.2014 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 126 145,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 63 072,50 грн.;

- податкове повідомлення - рішення форми «р» № 0020701701 від 30.09.2014 року, яким визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн.

- винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0020681701 від 30.09.2014 року, яким визначено суму недоїмки з єдиного соціального внеску у розмірі 64 260,44 грн.;

- прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0020691701 від 30.09.2014 року на суму 3213,02 грн.

Суд не погоджується з висновками відповідача зробленим у Акті № 3796/424/04-03-17-01-26/НОМЕР_5 від 16.09.2014 року щодо не спрямованості правочину, який укладено позивачем з ТОВ «Інтермаркет Груп» та ТОВ «Боба 2013» на настання правових наслідків, у зв'язку з наступним.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну , повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) право чинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочини укладені позивачем з ТОВ «Інтермаркет Груп» та ТОВ «Боба 2013» є нікчемним через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами ТОВ «Інтермаркет Груп» та ТОВ «Боба 2013» правочини визнані податковим органом нікчемними, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, відповідач не надав суду беззаперечних доказів того, що не виконання контрагентами ТОВ «Інтермаркет Груп» та ТОВ «Боба 2013» своїх договірних зобов'язань, мало наслідком безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Інтермаркет Груп» та ТОВ «Боба 2013».

Суд також зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені ТОВ «Інтермаркет Груп» та ТОВ «Боба 2013» (аналогічну позицію займає Верховний Суд України у постанові від 13.01.2009 року, номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678) та не знаходження ТОВ «Інтермаркет Груп» та ТОВ «Боба 2013» за юридичною адресою.

Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтермаркет Груп» та ТОВ «Боба 2013».

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Інтермаркет Груп» укладено договір поставки № 48 від 01.11.2013 року, у відповідності до умов якого ТОВ «Інтермаркет Груп» зобов'язувалось поставити позивачу товар, а останній зобов'язувався його оплатити.

Також судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Інтермаркет Груп» укладено договір зберігання № 48 від 01.11.2013 року, у відповідності до умов якого ТОВ «Інтермаркет Груп» зобов'язувалось надати позивачу послуги зі зберігання товарів позивача, а останній зобов'язувався його оплатити

Факт поставки ТОВ «Інтермаркет Груп» товару позивачу підтверджується видатковими накладними, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Факт надання послуг зі зберігання ТОВ «Інтермаркет Груп» підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, копія якого знаходиться у матеріалах справи

Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом встановлено, що ТОВ «Інтермаркет Груп» виписало позивачу податкові накладні, копії яких знаходяться у матеріалах справи, та які оформлено у відповідності до норм Податкового кодексу України.

У відповідності до відомостей з офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Інтермаркет Груп» анульовано 06.05.2014 року.

Тобто станом на день здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ «Інтермаркет Груп» було платником ПДВ та вправі було виписувати податкові накладні.

Судом на підставі спеціального витягу з ЄДРПОУ встановлено, що ТОВ «Інтермаркет Груп» зареєстрована як юридична особа 28.03.2013 року.

Тобто на момент здійснення з позивачем господарських операцій ТОВ «Інтермаркет Груп» було юридичною особою.

Позивачем не надано суду копій товарно-транспортних накладних, на підтвердження факту транспортування товару від ТОВ «Інтермаркет Груп» до позивача.

Однак судом встановлено, що придбаний позивачем товар у ТОВ «Інтермаркет Груп» та надані ТОВ «Інтермаркет Груп» для позивача послуги були використані у власній господарській діяльності позивача, а саме: позивач після зберігання перепродав отриманий товар третім особам - ТОВ «ОМС Україна», ПрАТ «Оріль Лідер», ТОВ НВО «Промсервіс», ПАТ «Укргідроенерго», ДНЗ № 14, № 6, ЗСШ № 5, ДНЗ № 8. Даний факт підтверджується копіями договорів, видаткових, податкових, товарно-транспортних накладних, копії яких знаходяться у матеріалах справи, а також відображено у акті перевірки на сторінці 20.

Факт наявності у ТОВ «Інтермаркет Груп» складських приміщень підтверджується копією договору оренди, який знаходиться у матеріалах справи та письмовими поясненнями ТОВ «Інтермаркет Груп».

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

У листі Міністества доходів і зборів України від 19.09.2013 № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 вказано про те, що «основаниями для формирования налогового кредита является наличие надлежащим образом оформленной налоговой накладной, таможенной декларации, заявления с жалобой на поставщика, поданного в соответствии с пунктом 201.10 статьи 201 Кодекса, бухгалтерской справки, составленной в соответствии с пунктом 198.5 статьи 198 Кодекса, или других документов, предусмотренных пунктом 201.11 статьи 201 Кодекса. Товарно-транспортная накладная не содержится в перечне документов, определяющих право на формирование налогового кредита».

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 № 375/11/14-14 зазначено універсальний принцип розгляду податкових спорів, а саме: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.

На підставі викладеного судом відхиляються твердження відповідача про те, що відсутність товарно-транспортної накладної може свідчити про неправомірність формування платником податків податкового кредиту та витрат, оскільки судом під час розгляду справи встановлено рух активів від ТОВ «Інтермаркет Груп» до позивача.

Суд також встановлено, що між позивачем та ТОВ «Боба 2013» укладено договір на перевезення вантажів № 43Т від 01.06.2013 року, у відповідності до умов якого ТОВ «Боба 2013» зобов'язався надати позивачу послуги з перевезення, а останній зобов'язався оплатити послуги.

Факт надання послуг ТОВ «Боба 2013» підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг, копії яких знаходяться у матеріалах справи

Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом встановлено, що ТОВ «Боба 2013» виписало позивачу податкові накладні, копії яких знаходяться у матеріалах справи, та які оформлено у відповідності до норм Податкового кодексу України.

У відповідності до відомостей з офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Боба 2013» анульовано 18.06.2014 року.

Тобто станом на день здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ «Боба 2013» було платником ПДВ та вправі було виписувати податкові накладні.

Судом на підставі спеціального витягу з ЄДРПОУ встановлено, що ТОВ «Боба 2013» зареєстрована як юридична особа 01.04.2013 року.

Тобто на момент здійснення з позивачем господарських операцій ТОВ «Боба 2013» було юридичною особою.

Також факт надання послуг ТОВ «Боба 2013» з перевезення вантажу для позивача підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, копії яких знаходяться у матеріалах справи, у яких міститься також підпис і отримувачів товару позивача.

Факт наявності у ТОВ «Боба-2013» транспортних засобів підтверджується копією договору суборенди транспортних засобів, який знаходиться у матеріалах справи.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

У листі Міністества доходів і зборів України від 19.09.2013 № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 вказано про те, що «основаниями для формирования налогового кредита является наличие надлежащим образом оформленной налоговой накладной, таможенной декларации, заявления с жалобой на поставщика, поданного в соответствии с пунктом 201.10 статьи 201 Кодекса, бухгалтерской справки, составленной в соответствии с пунктом 198.5 статьи 198 Кодекса, или других документов, предусмотренных пунктом 201.11 статьи 201 Кодекса. Товарно-транспортная накладная не содержится в перечне документов, определяющих право на формирование налогового кредита».

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 № 375/11/14-14 зазначено універсальний принцип розгляду податкових спорів, а саме: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.

На підставі викладеного судом відхиляються твердження відповідача про те, що відсутність товарно-транспортної накладної може свідчити про неправомірність формування платником податків податкового кредиту та витрат, оскільки судом під час розгляду справи встановлено рух активів від ТОВ «Боба 2013» до позивача.

Щодо позовної вимоги - визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0020691701 від 30.09.2014 року та податкове повідомлення - рішення № 0020691701 від 30.09.2014 року на суму 3213,02 грн., то суд зазначає наступне.

Фактично предметом позову в цій частині є визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0020691701 від 30.09.2014 року та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0020691701 від 30.09.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями представника відповідача, позивачу нараховано суму єдиного внеску та штрафні санкцій за його не сплату саме за господарськими операціями позивача з ТОВ «Інтермаркет Груп» та ТОВ «Боба 2013», оскільки відповідач не визнав витрати сформовані позивачем за вказаними господарськими операціями.

Згідно п.2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У відповідності до п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Оскільки судом під час розгляду справи встановлено рух активів між позивачем та ТОВ «Інтермаркет Груп» та ТОВ «Боба 2013», то позивач правомірно сформував витрати за господарськими операціями з ТОВ «Інтермаркет Груп» та ТОВ «Боба 2013», а тому у відповідача відсутні правові підстави для донарахування єдиного внеску.

За вказаних обставин вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0020691701 від 30.09.2014 року та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0020691701 від 30.09.2014 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «р» № 0020701701 від 30.09.2014 року, яким визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн., то суд зазначає наступне.

Підставою для винесення вказаного податкового повідомлення - рішення слугував п.121.1 ст. 121 ПК України та ненадання позивачем до перевірки витребуваних податковим органом документів.

У матеріалах справи знаходяться листи позивача 26.08.2014 року, від 15.08.2014 року, від 08.09.2014 року та від 29.08.2014 року з яких вбачається, що позивач надавав податковому органу первинні документи.

У акті перевірки відсутній перелік документів, які не надано позивачем до перевірки; податковим органом не складено акт про ненадання документів до перевірки.

За вказаних обставин податкове повідомлення - рішення винесено протиправно, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «р» № 0020671701 від 30.09.2014 року, форми «р» № 0020661701 від 30.09.2014 року, форми «р» № 0020701701 від 30.09.2014 року.

Визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0020681701 від 30.09.2014 року, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0020691701 від 30.09.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 11 грудня 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 11.12.2014 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді С.В. Златін С.В. Златін Р.Ю. Ричка