Постанова № 41851536, 08.12.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2495/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н.Л.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

08 грудня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б.

за участю секретаря судового засідання: Лозінській Н.В.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

відповідача - Слободянюка С.О., Рябцуна С.В.

третьої особи - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Держземагентства у Вінницькій області та ОСОБА_8 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом селянського (фермерського) господарства "Конкурент" до Головного управління Держземагентства у Вінницькій області, державної інспекції сільського господарства України у Вінницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_8, Липовецька районна державна адміністрація у Вінницькій області про визнання дій протиправними, скасування наказів, припису та зобов'язання вчинити дії ,

В С Т А Н О В И В :

Селянське (фермерське) господарство "Конкурент" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до головного управління Держземагенства у Вінницькій області, Державної інспекції сільського господарства України у Вінницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_8, Липовецька районна державна адміністрація у Вінницькій області, в якому з урахуванням змінених позовних вимог просило: 1) визнати дії головного управління Держземагенства у Вінницькій області та державної інспекції сільського господарства України у Вінницькій області протиправними та незаконними; 2) визнати не чинним наказ головного управління Держземагенства у Вінницькій області від 29.11.2013р. №ВН/0522280200:06:000/00001581 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду", відповідно до якого спірні земельні ділянки передані в оренду ОСОБА_8; 3) визнати не чинним наказ головного управління Держземагенства у Вінницькій області від 29.11.2013р. №ВН/0522280200:06:000/00001583 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду", відповідно до якого спірні земельні ділянки передані в оренду ОСОБА_8; 4) визнати не чинним наказ головного управління Держземагенства у Вінницькій області від 31.12.2013р. №ВН/0522280200:03:000/00001944 "Про надання земельної ділянки в оренду", відповідно до якого спірні земельні ділянки передані в оренду ОСОБА_8; 5) зобов'язати головне управління Держземагенства у Вінницькій області вчинити певні дії, а саме, прийняти та розглянути заяву про поновлення договору оренди землі від 01.10.2007р.; 6) скасувати припис від 13.06.2014р. № 001768, яким зобов'язано голову СФГ "Конкурент" в 30-денний термін усунути порушення вимог земельного законодавства, а саме, звільнити самостійно зайняту земельну ділянку.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано не чинними і скасовано накази Головного управління Держземагенства у Вінницькій області прийняті 29 листопада 2013 року №ВН/0522280200:06:000/00001581, №ВН/0522280200:06:000/00001583 та наказ №ВН/0522280200:03:000/00001944, прийнятий 31 грудня 2013 року. Скасовано припис Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області №001768* від 13 червня 2014 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, третя особа - ОСОБА_8 та відповідач - Головне управління Держземагенства у Вінницькій області подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати вищевказану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник третьої особи (апелянта) апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Також в судовому засіданні представник відповідача - Головного управління Держземагенства у Вінницькій області апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача - Державної інспекції сільського господарства України у Вінницькій області апеляційні скарги відповідача та третьої особи підтримав повністю, просив її задовольнити.

Представники позивача про задоволення апеляційних скарг заперечили, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши, суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши доводи апеляційних скарг наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційних скарг, з наступних підстав.

Як встановлено судом, 01.10.2007 року між орендодавцем Липовецькою районною державною адміністрацією та орендарем головою СФГ "Конкурент" укладено договір оренди землі строком на 5 років, за яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 91,0315 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Білянської сільської ради. Дія договору закінчилася 12.12.2012 року.

В подальшому, наказами головного управління Держземагенства у Вінницькій області від 29.11.2013р. №ВН/0522280200:06:000/00001581, №ВН/0522280200:00:000/00001583 затверджено розроблену технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надано в оренду терміном на 25 років громадянину ОСОБА_8 земельні ділянки земель резервного фонду сільськогосподарського призначення (рілля) державної власності розташовані на території Білянської сільської ради Липовецького району Вінницької області, площею 17,2336 га кадастровий номер 0522280200:06:000:0668 та площею 15,6008 га кадастровий номер 0522280500:06:000:0667.

Крім того, наказом від 31.12.2013 року ВН/0522280200:03:000/00001944 надано ОСОБА_8 земельну ділянку із земель резервного фонду сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Білянської сільської ради Липовецького району площею 57,0907 га кадастровий номер 0522280200:05:000:1057.

За наслідками надходження заяви про порушення суб'єктом господарювання вимог земельного законодавства ФГ "Зінденс" та наданого дозволу Держсільгоспінспекції України від 16.05.2014р. №2954/6-1/2-14, Державною інспекцією сільськогосподарського господарства у Вінницькій області видано наказ від 29.05.2014 року №824 "Про проведення позапланової перевірки СФГ "Конкурент".

13.06.2014 року державними інспекторами сільського господарства у Вінницькій області Немировським Ю.В. та Грищук Ю.П. у присутності голови СФГ "Конкурент" ОСОБА_2 проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться на території Білянської сільської ради за межами населеного пункту с.Біла, Липовецького району Вінницької області площею 89,9251 га, в ході якого встановлено факт самовільного зайняття зазначеної земельної ділянки позивачем, з огляду на те, що термін оренди землі згідно з договором від 01.10.2007р. укладений між Липовецькою РДА та позивачем, закінчився 12.12.2012р., а укладений додатковий правочин до зазначеного договору від 11.01.2010р. не пройшов державну реєстрацію.

Крім того, станом на момент проведення обстеження виявлено, що зазначені земельні ділянки належать на праві оренди ФГ "Зінденс" відповідно до укладених договорів №139 від 29.11.2013р. №141 від 29.11.2013р. №246 від 31.12.2013р., однак фактично використовуються позивачем, у зв'язку з чим, вказаний факт кваліфікувався як самовільне зайняття земельної ділянки, про що оформлено акт обстеження земельної ділянки №38/14 від 13.06.2014р. та уніфіковану форму акту перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства від 13.06.2014р. №451/14.

Виявленні порушення слугували підставою для винесення стосовно голови СФГ "Конкурент" ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення №000971 від 13.06.2014р. та постанови про накладення адміністративного стягнення №95/14 від 13.06.2014р., якою визнано голову СФГ "Конкурент" ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.

Крім того, 13.06.2014 року Державною інспекцією сільського господарства у Вінницькій області винесено припис №001768* щодо зобов'язання в 30-денний термін усунути порушення вимог земельного законодавства, а саме звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

Позивач, вважаючи, що його права порушені, звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме визнати не чинними накази Головного управління Держземагенства у Вінницькій області прийняті 29 листопада 2013 року №ВН/0522280200:06:000/00001581, №ВН/0522280200:06:000/00001583 та наказ №ВН/0522280200:03:000/00001944, прийнятий 31 грудня 2013 року та скасувати припис від 13.06.2014р. №001768 яким зобов'язано голову СФГ "Конкурент" в 30-денний термін усунути порушення вимог земельного законодавства, а саме звільнити самостійно зайняту земельну ділянку.

Що стосується позовної вимоги щодо визнання дій головного управління Держземагенства у Вінницькій області та державної інспекції сільського господарства України у Вінницькій області протиправними та незаконними суд першої інстанції прийшов до висновку, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки саме на виконання делегованих повноважень державною інспекцією сільськогосподарського господарства у Вінницькій області проведено обстеження спірної земельної ділянки, винесено оскаржуваний припис, а головне управлінням Держземагенства у Вінницькій області прийняло оскаржувані накази.

Також суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимога щодо зобов'язання головного управління Держземагенства у Вінницькій області вчинити певні дії, а саме прийняти та розглянути заяву про поновлення договору оренди землі від 01.10.2007р. не піддягає задоволенню, оскільки суд не вправі перебирати повноваження суб'єкта владних повноважень, адже функції щодо поновлення договору оренди та розгляду заяви належить виключно до компетенції головного управління Держземагенства у Вінницькій області.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення частини позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.14 Конституції України земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ст.1 Земельного кодексу України (ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Частиною 1 ст.3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Так, Законом України від 06 вересня 2012 року №5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", який набрав чинності з 01 січня 2013 року, внесено зміни до Земельного кодексу України, відповідно до ч.4 ст.122 якого, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або користування для всіх потреб.

При цьому, відповідно до наказу Мінагрополітики України від 25 січня 2013 року №40 "Про внесення змін до наказу Мінагрополітики України від 10 травня 2012 року №258", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 лютого 2013 року №260/11792, внесено зміни до Положення про Головні управління Держземагентства в областях, згідно п.4.32 якого, Головні управління Держземагентства в областях наділені повноваженнями передавати відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.

Отже, з наведених вище норм вбачається, що починаючи з 01 березня 2013 року Головне управління є розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, СФГ «Конкурент» звернувся з листом від 12.11.2012 року №93 до орендодавця на той час - Липовецької районної державної адміністрації щодо поновлення договору оренди шляхом переукладання його на 5 років.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про оренду землі» орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Не розглянувши вказане звернення позивача, Липовецька районна державна адміністрація порушила вимоги ст.33 Закону України «Про оренду землі».

Однак, бездіяльність Липовецької районної державної адміністрації щодо не розгляду вказаної заяви в судовому порядку не визнана незаконною, а тому відсутні підстави для ствердження про продовження вказаного договору.

Що стосується висновку суду першої інстанції про автоматичне поновлення договору оренди від 01.10.2007 року відповідно до приписів ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» у зв'язку з тим, що позивач після закінчення строку дії договору оренди землі продовжив користуватись землею, а орендодавець протягом місяця не направляв йому лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі колегія суддів вважає його безпідставним, оскільки відповідно до ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності)».

У цій нормі прямо вказано на те, що договір оренди лише вважається поновленим, а не поновлюється автоматично. При цьому, щоб договір поновився сторонам цього договору необхідно в обов'язковому порядку в місячний термін укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди, що прямо визначено у ч.8 ст.33 цього Закону та зареєструвати її відповідно до вимог Закону.

Так, відповідно до ч.8 ст.33 Закону України "Про оренду землі" додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відповідно до ч.9 ст.33 Закону України «Про оренду землі» відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Після укладення додаткової угоди, право оренди на новий строк підлягає державній реєстрації згідно з Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч.5 ст.6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Проте, суд першої інстанції прийшов до висновку, що договір оренди землі від 01.10.2007 року є поновленим, а позивача визнав таким, що набув право оренди земельної ділянки площею 91,0315 га на новий строк без укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі та державної реєстрації права оренди на новий строк, що явно суперечить положенням ст.ст.125, 126 ЗК України, ст.ст.2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.6, 33 Закону України «Про оренду землі», ст.640 ЦК України та висновкам Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судами касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Це призвело до неправильного вирішення справи, адже оскаржувані накази про надання земель в оренду ОСОБА_8 скасовано лише з цих підстав.

Судом першої інстанції також не вірно тлумачено законодавство, що призвело до невірних висновків про повноваження Головного управління Держземагентства у Вінницькій області. Так, в оскаржуваному рішенні йдеться про державну реєстрацію земельних ділянок.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Суд першої інспекції дійшов висновку, що забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів. До даного висновку суд дійшов невірно трактуючи поняття «державної реєстрації земельної ділянки» та «державної реєстрації прав на земельні ділянки».

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» систему органів державної реєстрації прав становлять органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Також, суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що Головне управління Держземагентства у Вінницькій області зобов'язано в ході прийняття оскаржуваних наказів встановити відсутність підстав для відмови у затвердженні документації із землеустрою. Даний висновок зроблено на підставі п.8 п.6 Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, який передбачає, що до повноважень Державного кадастрового реєстратора Держземагентства належать надання та отримання інформації про об'єкти Державного земельного кадастру в порядку інформаційної взаємодії з іншими кадастрами та інформаційними системами.

Однак, судом першої інстанції не було враховано те, що кадастрові реєстратори перебувають в штаті Відділів (управлінь) Держземагентства в районах (місті), а не в Головному управлінні.

Як слідує з матеріалів справи, земельні ділянки площею 15,6008 га, 57,0907 га, 91,03154 га, які наданні в оренду ОСОБА_8 оспорюваними наказами реєстрував кадастровий реєстратор Відділу Держземагентства у Липовецькому районі.

Як слідує з доводів апелянта, стосовно можливості кадастрового реєстратора з'ясувати інформацію про продовження договору з інших кадастрів та інформаційних систем то, на даний час, взаємодія можлива кадастрового реєстратора з органами державного реєстру прав, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2012 року №118 «Про інформаційну взаємодію органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, та органу державної реєстрації прав».

Проте, оскільки договір укладений між СФГ «Конкурент» та Липовецькою районною державною адміністрацією не було пролонговано, інформацію до Державного реєстру речових прав не внесено. Відповідно отримати відповідну інформацію про продовження договору кадастровий реєстратор не мав звідки.

Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції також стосовно того, що обов'язок щодо з'ясування всіх обставин, що передує затвердженню документації із землеустрою покладається на Головне управління Держземагенства у Вінницькій області з огляду на наступне.

Стаття 123 ЗК України та ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» чітко визначають порядок надання земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства.

Частина 2 ст.123 ЗК України, визначає підстави для відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, а це невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Саме наявність цих підстав для відмови і мало б з'ясувати Головне управління Держземагентства у Вінницькій області, що і було зроблено відповідачем, а не встановлювати інші обставини. Оскільки підстави для відмови у наданні дозволу були відсутні, головне управління Держземагентства у Вінницькій області надало дозволи на розробку документації із землеустрою ОСОБА_8

Що стосується висновків суду першої інстанції про те, що договір оренди укладений між СФГ «Конкурент» та Липовецькою районною державною адміністрацією 01.10.2007 року є продовжений, колегія суддів вважає його помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про оренду землі» спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Згідно п.1 ч.1 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, підвідомчі господарським судам.

Тому, без відповідного рішення компетентного суду про визнання договору поновленим, суд першої інстанції не повинен був враховувати дану обставину.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до приписів ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За змістом ч.8 ст.3 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до положень ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

З аналізу ч.1 ст.2, ч.1 ст.6 КАС України вбачається, що викладений у них принцип адміністративного судочинства полягає у захисті порушеного права, свободи або інтересу від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально-правового інтересу позивача щодо оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки в розумінні статті 3 КАС справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод (ст.2, п.1 ч.1 ст.17 КАС).

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у ст.6 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Як слідує з матеріалів справи, позивач не зареєстрував право оренди землі на новий строк, це право у позивача не виникло в силу закону, відповідно права які не виникли в особи не можуть бути порушені і захищатись судом, адже позови які не призводять до відновлення в порушених правах, тобто подані лише "в інтересах законності" задоволенню не підлягають, як такі, в яких не може бути реалізовано завдання адміністративного судочинства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України вказує, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп.1, 3, 4 ч.1 ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційні скарги Головного управління Держземагентства у Вінницькій області та ОСОБА_8 задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року скасувати .

Винести нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справ.

Головуючий /підпис/ Біла Л.М.

Судді /підпис/ Гонтарук В. М.

/підпис/ Матохнюк Д.Б.

З оригіналом згідно:

секретар